Газове сховище
Га́зове схо́вище — природний або штучний резервуар для зберігання природного газу.
Зміст
Характеристика
Газове сховище є комплексом інженерно-технічних споруд у пластах-колекторах геологічних структур, гірничих виробках, а також у виробках-ємностях, створених у відкладах кам’яної солі. Споруджують поблизу трас магістральних газопроводів і центрів споживання газу.
Різновиди
Наземні газові сховища — див. Газгольдер.
Підземні та поверхневі газові сховища — ділянки газопроводів від останньої компресорної станції до газорозподільної станції.
Найбільше значення мають підземні газові сховища (ПГС). Їх створюють у природних і штучних підземних резервуарах. Такі ПГС здатні вміщувати сотні мільйонів кубічних метрів природного газу.
Розрізняють пористі та порожнисті підземні резервуари ПГС. До пористих належать виснажені газові, газоконденсатні, газонафтові та нафтові родовища, водоносні пласти, а також колектори негорючих газів. До порожнистих — створені спеціальними методами порожнини у відкладах кам’яної солі, непроникних або практично непроникних гірських породах, покинутих шахтах, кар’єрах та інших гірничих виробках.
У непроникних гірських породах найпоширеніші газові сховища у відкладах кам’яної солі (утворюють вимиванням порожнини в соляному пласті шляхом нагнітання у нього води з подальшим закачуванням у порожнину газу через ту ж свердловину). Глибини залягання — 100–1 000 м. Придатність об’єкта для створення газового сховища визначається герметичністю, міцністю і стійкістю відкладів кам’яної солі та її інертністю відносно продукту, який зберігається, енерговитратами на розмивання.
ПГС у пористому середовищі — штучні газові поклади, що експлуатують циклічно. Визначальними параметрами для ПГС в пористому середовищі є проникність, товщина і глибина залягання пласта-колектора, об’єм порового простору, який може бути заповнений газом, наявність герметичної покришки над пластом-колектором, а також активність водонапірної системи.
Ізотермічні сховища скрапленого газу призначені для прискореного відбору газу в пікові навантаження. У районах, де створення ПГС неможливе, але існує значна нерівномірність газоспоживання, розміщують сховища скраплених природних газів. Скраплений природний газ зберігають у соляних кавернах або спеціальних ізотермічних сховищах із температурою зберігання до -162 °С. Для таких газових сховищ підвищено вимоги до техніки безпеки і зведено до мінімуму припливи тепла, випаровування газу.
Інженерні споруди та обладнання
До системи інженерних споруд ПГСщ входять свердловини для закачування та відбирання газу, компресорна станція, система газопроводів, устаткування для охолодження, осушування й очищення газу (сепаратори, фільтри, абсорбери й адсорбери). Свердловини ПГС обладнують автоматичними вибійними клапанами для усунення можливості відкритого фонтанування.
Експлуатація та контроль
Важливою умовою успішного створення й експлуатації ПГС є збереження його герметичності, тобто попередження можливих витоків газу переважно у верхні проникні пласти. Існують гідродинамічні, гідрохімічні, геологічні, газометричні та геофізичні методи контролю: спостереження за тиском, газонасиченістю, сольовим складом вод, складом розчинених газів у горизонтах зберігання та спеціально виділених у розрізі контрольних горизонтах. Для контролю за герметичністю застосовують також ґрунтово-газову і водно-газову зйомки, які дають змогу виявити та локалізувати всі тектонічні порушення, негерметичність свердловини.
На газоконденсатних родовищах для підвищення коефіцієнта вилучення конденсату застосовують зворотне закачування в пласт видобутого газу після відокремлення від нього конденсату (сайклінг-процес). Цим забезпечують підтримування пластового тиску. У холодну пору року родовище працює за звичайною схемою на відбір, у теплу — газ, що видобувається, повертають у пласт, причому з інших джерел нагнітають додаткову кількість газу, еквівалентну відібраній у холодну пору.
Газові сховища у світі та Україні
Перше в світі ПГС побудовано 1915 у Канаді. Найбільший розвиток ПГС отримали у США. Сховища скрапленого природного газу споруджено також у Великій Британії, Франції, Німеччині, Нідерландах, Італії, РФ, Японії.
Комплекс ПГС в Україні за потужністю посідає третє місце у світі (після США і РФ). Він забезпечує закачування та відбір понад 30 млрд м3 газу за сезон.
Перші газові сховища — Олишівське та Червонопартизанське (обидва — Чернігівська область) створені у водоносних структурах і призначені для надійного газопостачання м. Києва. Дослідне закачування газу в Олишківське ПГС розпочалося 1964, у Червонопартизанське — 1968. Подальший розвиток підземного зберігання газу базувався переважно на використанні відпрацьованих газових родовищ Прикарпаття. ПГС виконують функцію надійного забезпечення внутрішніх споживачів та є запорукою стабільного експортного постачання газу в країни Європи.
У систему 12 ПГС "Укртрансгазу", 100 % якого належить НАК "Нафтогаз України", загальною проектною ємністю 31 млрд куб. м, входять Більче-Волицько-Угерське ПГС (17,05 млрд куб. м), Угерське (1,9 млрд куб. м), Дашавське (2,15 млрд куб. м), Опарське (1,92 млрд куб. м ), Богородчанське (2,3 млрд куб. м), Червонопартизанське (1,5 млр куб. м), Солохівське (1,3 млрд куб. м), Олишівське (0,31 млрд куб. м), Пролетарське (1 млрд куб. м), Кегичівське (0,7 млрд куб. м), Краснопопівське (0,42 млрд куб. м). Вергунське (0,4 млрд куб. м) розташоване на тимчасово окупованій території.
За місцем розташування та підключення до системи магістральних газопроводів в Україні виділяють чотири комплекси підземного зберігання газу: Західний, Центральний, Східний і Південний.
Західний комплекс створено у Прикарпатському регіоні в системі трансконтинентальних, міждержавних і внутрішньодержавних газопроводів і містить 5 газосховищ: Більче-Волицько-Угерське, Угерське, Опарське, Дашавське й Богородчанське. ПГС комплексу пов'язані системою газопроводів, що створює сприятливі умови для перерозподілу потоків газу, задоволення потреб місцевих і віддалених споживачів. Також з'являється можливість накопичувати необхідні резерви газу для розв'язку оперативних і стратегічних завдань. Досягнута потужність комплексу за активним об'ємом становить близько 81 % від загальної величини активного газу в газосховищах країни; за фондом експлуатаційних свердловин — 53 % від загального числа експлуатаційних свердловин, пробурених на ПГС України.
Центральний комплекс (Олишівське, Червонопартизанське, Солохівське й Кегичівське газосховища) створений у Київській системі внутрішніх, міждержавних і трансконтинентальних газопроводів і призначений для забезпечення надійності газопостачання споживачів м. Києва, Київської, Харківської, Полтавської та Чернігівської областей.
Досягнута величина активного об'єму газу становить 11,5 % від загальної величини активного газу в газосховищах країни; фонд експлуатаційних свердловин — 16 % від загального числа експлуатаційних свердловин, пробурених на ПГС.
Східний комплекс (Краснопопівське та Вергунське газосховища) створений у системі Донецького кільця газопроводів і призначений для забезпечення надійності газопостачання споживачів Донбасу. Величина активного газу в межах комплексу становить 2,5 % від загальної величини активного газу в газосховищах країни; фонд 24-х експлуатаційних свердловин становить 8 % від загальної кількості експлуатаційних свердловин, пробурених на ПГС.
Південний комплекс створений у Придніпровському регіоні в системі газопроводів південного напрямку. Містить 2 ПГС: Пролетарське й Глібівське. Досягнута величина активного об'єму газу в межах комплексу становить 5 % від загальної величини активного газу в газосховищах країни, фонд експлуатаційних свердловин — 23 % від загального числа експлуатаційних свердловин, пробурених на ПГС України.
Література
- Бойко В. С., Бойко Р. В. Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу : в 2 т. Київ : Міжнародна економічна фундація, 2004–2006.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
- Притула Н. М., П’янило Я. Д., Притула М. Г. Підземне зберігання газу (математичні моделі та методи). Львів : Растр-7, 2015. 266 c.
- Українська нафтогазова енциклопедія / За ред. В. Іванишина. Львів : Сполом, 2015. 604 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білецький В. С., Бойко В. С. Газове сховище // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Газове сховище (дата звернення: 30.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.12.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
Оновлено: 25.03.2024
