Гірничий комбайн
Гірни́чий комба́йн — комбінована гірнича машина, що відокремлює від масиву корисну копалину або гірську породу, подрібнює, переміщує та навантажує її в транспортні засоби.
Зміст
Історична довідка
Перший прохідницький комбайн конструкції інженера Е. Моргана (США) створено 1910, випускала компанія «Джеффрі» («Jeffrey», США). Він оконтурював ріжучими ланцюговими барами ділянку вугільного пласта по периметру виробки й руйнував її тараном із долотами. Успішнішими виявилися технічні ідеї висвердлювання гірничої виробки в гірських породах. Прохідницький комбайн роторного типу, названий за іменем розробника «комбайном Мак-Кінлі», вперше упроваджено 1920 у штаті Іллінойс (США). Поєднання роторного робочого органа зі щитовою системою проходки виробок забезпечило створення щитових прохідницьких комплексів (див. Щит прохідницький).
Перші машини для механізації процесів видобування вугілля на початку 20 ст. впровадила компанія «Джеффрі», створюючи їх на базі врубових машин. Розроблена нею комбінована машина «Шортволодер» («Shortwoloder») із трьома барами поєднувала механізацію навантаження й транспортування вугілля, проте руйнування вугільного вибою здійснювали буро-підривним способом, що суттєво подовжувало видобувний цикл.
У 1920-х на шахтах США впроваджено механічне рухливе кріплення вибою очисної виробки, назване «танком», що одночасно подавало ріжучий бар на вибій. Перший очисний комбайн, що поєднав механізацію процесів руйнування, навантаження та переміщення вугілля, створив 1931 в Україні інженер О. Бахмутський. Від 1933 (від 1937 — серійно) модернізовану модель очисного комбайна О. Бахмутського виготовляли на Горлівському машинобудівному заводі.
1934 компанія «Кнапп» («Knapp», Німеччина) виготовила очисну машину з кільцевим баром, який оконтурював блок вугілля з подальшим його руйнуванням відбійним молотком.
Конструкція
Основними частинами гірничих комбайнів є двигун, передавальні механізми, руйнівний робочий орган (фрезерна голівка, шарошковий ротор, бар, шнек тощо), транспортувальні пристрої та механізм подавання комбайну на вибій.
За функціональним призначенням розрізняють:
- гірничі (прохідницькі) комбайни для спорудження гірничих виробок;
- видобувні (очисні) для видобування корисних копалин.
Прохідницькі комбайни за технологічними й конструктивними ознаками поділяють на:
- комбайни вибіркового руйнування (зі стрілою та фрезерною голівкою на її кінці);
- комбайни суцільного руйнування (виконавчий орган бурової дії по всій площі перерізу виробки, зокрема оснащений шарошками дисковий ротор).
Видобувні (очисні) вугільні комбайни за конструктивними ознаками поділяють на:
- вузькозахватні (зі шнековим барабанним робочим органом);
- широкозахватні (зазвичай, із кільцевим баром).
Українські розробки
1932 на шахті «Брянка» (Луганська область) успішні випробування пройшов очисний комбайн ЯР-1 інженерів В. Яцких і Г. Роменського.
1933 український досвід створення та впровадження вугільних комбайнів узагальнено у першій у світовій гірничій науці монографії І. Білецького «Вугільні комбайни» («Угольные комбайны»).
1948 у Донецькому інституті «Донгіпровуглемаш» конструктори А. Сукач (1905–1965), В. Хорін (1914–1988), С. Арутюнян (1920–?) створили новий широкозахватний очисний комбайн «Донбас», що забезпечив широку механізацію вугледобування на шахтах колишнього СРСР та інших країн.
В Україні здійснено проектування й повний цикл виготовлення очисних і прохідницьких гірничих комбайнів у АТ «Новокраматорський машинобудівний завод», Дружківському машинобудівному заводі і Харківському машинобудівному заводі «Світло шахтаря» компанії «Корум Груп» («Corum Group»).
Станом на 2020 публічне АТ «Горлівський машинобудівник» і «Ясинуватський машинобудівний завод» — на тимчасово окупованій території.
Література
- Белецкий И. Я. Угольные комбайны. Москва : Госгориздат, 1933. 104 с.
- Яцких В. Г. Комбайны в каменно-угольной промышленности. Харьков; Киев : ГОНТИ Украины, 1935. 247 с.
- Добров Г. М. История советских угледобывающих комбайнов. Москва : Углетехиздат, 1958. 280 с.
- Горбатов П. А., Петрушкин Г. В., Лысенко Н. М. и др. Горные машины для подземной добычи угля. Донецк : Норд Компьютер, 2006. 669 с.
- Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва. Київ; Алчевськ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія» ; ЛАДО, 2013. 542 с.
- Каганюк О. К., Поліщук Т. О. Вимоги щодо якості управління вуглевидобувним комбайном в різних гірничо—геологічних умовах // Комп'ютерно-інтегровані технології: освіта, наука, виробництво. 2019. № 35. С. 28–32.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гайко Г. І. Гірничий комбайн // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гірничий комбайн (дата звернення: 4.05.2024).
Оприлюднено: 22.01.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
