Життєвий світ (О. П. Наконечна)
Життє́вий світ (життєсвіт; нім. Lebenswelt) — одне з основних понять «пізньої» феноменології Едмунда Гуссерля.
Зміст поняття
Концепт «життєвий світ» розроблено в працях Е. Гуссерля «Картезіанські роздуми», «Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія», «Криза європейських наук і трансцендентальна філософія». Його феноменологічне опрацювання стало відповіддю на кризу європейської науки і духовної культури в цілому (уґрунтованої, за висновком філософа, на класичному природознавстві Нового часу, з його приматом логіки й математики, дистанціюванням від проблем цінності й смислів).
Термін має багатозначне тлумачення. З одного боку, це — «дійсний конкретний навколишній світ» (нім. Umwelt), у якому ми живемо, світ повсякденного досвіду, «живої даності», практичного розгортання життя (протиставлений «об’єктивному науковому світові»). З іншого — інтенційно-історичне утворення, корелят трансцендентальної суб’єктивності; «дух загальнозначимих норм»; «джерело всіх найвитонченіших смислотворень».
Життєвий світ виступає як такий, де людина виявляє й реалізує себе, розкриває власний багатогранний зміст (прихований за умов домінування науки, що націлена на оволодіння світом і людиною), та як світ, у якому людина змушена покладатися на саму себе (а не на анонімні сили науки чи соціальної організації). Життєвий світ є горизонтом для розуміння смислу людських дій, цілей та інтересів, оскільки пов’язаний як з проявом людської екзистенції, так і з можливістю виникнення граничних ситуацій, у яких людина вимушена робити вибір. У свою чергу, це дозволяє осмислити парадокс «людської універсальної інтерсуб’єктивності».
Життєвий світ задає можливі перспективи для будь-яких видів культуротворчої діяльності й відтак має розглядатися не тільки як універсум наявних предметів та людських практик, але і як трансцендентальний горизонт усякого сенсу. Цей до-образний, перед-даний життєвий світ включає науку, мистецтво, техніку, традиції тощо, що й робить його світом культури.
Е. Гуссерль стверджує, що цей «єдино дійсний», конкретний навколишній світ — не просто світ, а «духовне утворення в нас і в нашому історичному житті». Взаємозв’язок між життєвим світом як концептом та кожним конкретним життєвим світом є одним із механізмів історичного розвитку культури, тому тематизація життєвого світу в його фундаментально-обумовлювальній функції відкриває перспективу феноменологічного дослідження історії.
Історія, що на поверхні перебігає в емпірично-змінних образах, має глибинне підґрунтя у вигляді апріорного життєвого світу. Разом з тим, цей світ, вважає Е. Гуссерль, як спільний для багатьох індивідів, включає в себе суб’єктивність і має бути «тематизованим» рефлексуючим Я. Досвід тілесності, повсякденності постає поряд із історичністю та інтерсуб’єктивністю істотним структурним шаром життєсвіту, смисловою реальністю власного Еgо.
Створення онтології життєвого світу, на думку Гуссерля, спрямоване на гуманістичне людиномірне філософське обґрунтування усіх форм об’єктивності наукового знання, включно з самообґрунтуванням феноменології як точної науки.
Подальша розробка
Концепт життєвого світу у своїх інтерсуб’єктивних вимірах заклав значний потенціал для екзистенційних, комунікативних, аксіологічних, герменевтичних, соціологічних, культурологічних, моральних, естетичних інтерпретацій у горизонті філософської рефлексії 20 ст.
Історичність як характеристика життєвого світу набула подальшого розвитку у працях послідовників Е. Гуссерля. Так, О. Койре та Д. Карр (нар. 1940; США) наголошували на розмежуванні історично змінного в кожну культурну епоху образу світу від первинної щодо нього, апріорно даної свідомості життєвого світу. Г.-Ґ. Гадамер розглядав життєвий світ як «ціле, у яке ми вживаємося» як історично існуючі істоти.
М. Гайдеггер через розкриття екзистенційних структур дазайну (нім. «Dasein») здійснив онтологізацію проблематики життєвого світу.
Феноменологічно-екзистенційні аспекти життєсвіту обмислені в творах Ж.-П. Сартра, Х. Ортеги-і-Гассета.
Ідея життєвого світу крізь призму теорії сприйняття, мови та тілесності реалізована у філософії М. Мерло-Понті, онтологічно-герменевтичній аспект — у працях М. Гайдеггера та Г.-Ґ. Гадамера. Життєвий світ у контексті мови, суспільства і культури тематизується у феноменологічно-соціологічній теорії А. Шюца, Т. Лукмана; феноменологічно-культурологічний контекст — у Б. Вальденфельса (нар. 1934; Німеччина).
Філософська рефлексія витлумачення концепту «життєвого світу» здійснюється вітчизняними мислителями — А. Залужною, Р. Зимовцем, В. Кебуладзе, С. Кошарним, М. Култаєвою, О. Наконечною, С. Пролєєвим,
Тема життєвого світу зберігала популярність у філософії 2-ї пол. 20 ст.
Значення
Для Е. Гуссерля концепт життєвого світу пов’язаний з осмисленням можливості подолання «кризи європейського людства» як кризи науки, філософії, звичної форми раціоналізму, через створення нової «науки про дух». Предметом останньої вбачався життєвий світ як фундаментальний шар свідомої діяльності, який становить основу для будь-якого пізнання, зокрема й наукового.
Концепт «життєвий світ» має значний теоретичний потенціал для розвитку як філософської думки, так і гуманітаристики в цілому.
Джерела
- Гуссерль Э. Логические исследования. Картезианские размышления. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология. Кризис европейского человечества и философии. Философия как строгая наука / Пер. с нем. Минск : Харвест ; Москва : АСТ, 2000. 752 с.
- Гуссерль Е. Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія. Вступ до феноменологічної філософії // Філософська думка. 2002. № 3. С. 134–149.
- Шюц А., Лукман Т. Структури життєсвіту / Пер з нім. В. Кебуладзе. Київ : Український Центр духовної культури, 2004. 560 с.
Література:
- Мотрошилова Н. В. Понятие и концепция жизненного мира в поздней философии Эдмунда Гуссерля // Вопросы философии. 1968. № 7. С. 102–112.
- Кошарний С. Поняття «життєвий світ» і джерела його походження у феноменології #Гуссерля // Магістеріум. Історико-філософські студії. 1998. Вип. 1. С. 10–22.
- Зимовець Р. «Життєвий світ» як методологічний горизонт дослідження культури в трансцендентальній феноменології та феноменологічній соціології // Феноменологія і філософський метод. Щорічник Українського феноменологічного товариства, 1999. Київ : Тандем, 2000. 228 с.
- Вальденфельс Б. Вступ до феноменології / Пер. з нім. М. Д. Култаєвої. Київ : Альтепрес, 2002. 176 с.
- Наконечна О. П. Естетичне як тип духовності. Рівне : ВАТ Рівненська друкарня, 2002. 202 с.
- Залужна А. Є. Морально-естетичні засади життєвого світу людини. Рівне : Національний університет водного господарства та природокористування, 2012. 238 с.
- Людина і культура / За ред. Д. Шевчука. Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2019. 224 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Наконечна О. П. Життєвий світ (О. П. Наконечна) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Життєвий світ (О. П. Наконечна) (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.07.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
