Ортега-і-Гассет, Хосе
Орте́га-і-Гассе́т, Хосе́ (Ортеґа-і-Ґассет; ісп. Ortega y Gasset, José; 09.05.1883, м. Мадрид, Іспанія — 18.10.1955, там само) — філософ, публіцист і громадський діяч, основоположник раціовіталізму (вчення про первинну реальність як співіснування людського Я та світу). Його вчення є оригінальною спробою синтезу філософії життя та екзистенціалізму.
|
Ортега-і-Гассет, Хосе (Ortega y Gasset, José) | |
|---|---|
| Народження | 09.05.1883 |
| Місце народження | Мадрид |
| Смерть | 18.10.1955 |
| Місце смерті | Мадрид |
| Alma mater | Мадридський університет Комплутенсе |
| Напрями діяльності | філософія, культурологія, журналістика |
| Традиція/школа | раціовіталізм |
Зміст
Життєпис
Походив із родини, що належала до культурної буржуазії часів Реставрації. Був другим із чотирьох дітей. Подвійне прізвище утворене з родових прізвищ батьків: батько — письменник і журналіст Хосе Ортега Мунілья, обіймав посаду головного редактора газети «Ель імпарсіаль» (ісп. «El Imparcial»), мати — Долорес Гассет Шинчилла.
1904 закінчив Центральний університет Мадрида (тепер Мадридський університет Комплутенсе), отримав ступінь доктора філософії (дисертація «El Milenario»). Продовжив студії в університетах Лейпцига, Нюрнберга, Кельна, Берліна, Марбурга.
1910 отримав кафедру метафізики в Мадридському університеті, де викладав до 1936 — початку Громадянської війни в Іспанії 1936–1939. Кількість учнів і послідовників філософа швидко зростала, до початку 1930-х утворилася т. з. Мадридська школа. На цей же час припав спалах багаторічної журналістської та політичної активності філософа, він критикував як консерваторів, так і лібералів, зблизився з соціалістичним рухом.
Заснував журнали «Еспанья» («España», виходив у 1915–1916), «Ель Еспектадор» («Еl espectador», 1916–1935, де був єдиним автором) та «Ревіста де Оксіденте» («Revista de Occidente», 1923–1936). Окрім праць іспанських філософів, видавав багатотомну «Бібліотеку XX століття» — серійні переклади новітніх іноземних праць з філософії, психології, соціології, біології, економіки (зокрема, О. Шпенглера, Е. Гуссерля, М. Шелера, Ф. Брентано, Й. Гейзинги та ін.).
Прихильний до республіканських ідей, Ортега-і-Гассет перебрав на себе роль провідника інтелектуальної опозиції в роки диктатури М. Прімо де Рівери (1923–1930); висловлені ним політичні погляди значуще вплинули на повалення короля Альфонсо XIII (1931). Був одним із засновників «Республіканського об’єднання інтелігенції» (1931), посідав державні посади, зокрема був обраний громадянським губернатором м. Мадрида. З початком громадянської війни виїхав за кордон (Франція, Нідерланди, Аргентина, Португалія), виступав проти фашизму.
1948, після повернення до м. Мадрида, Ортега-і-Гассет спільно з учнем — філософом і автором концепції «метафізичної антропології» Хуліаном Маріасом Агілерою (1914–2005) — створив Гуманітарний інститут (ісп. Instituto de Humanidades). Тут А. Тойнбі читав курси з філософії історії, Ортега-і-Гассет — цикл лекцій «Людина і люди».
Останню лекцію провів у травні 1955 у м. Венеції. Погіршення здоров’я через онкологічне захворювання скоротило його активну діяльність. Похований на мадридскому цвинтарі Сан-Ісідро.
Діяльність та філософські погляди
Ортега-і-Гассет здійснив значний вплив на філософію історії та теорію еліти; є автором відомих досліджень з соціології, культурології, естетики, літературо- та мистецтвознавства. Блискучий есеїст; його складні філософські роботи написані живою літературною мовою, насичені оригінальними метафорами й виразними художніми образами.
Громадянська позиція Ортеги-і-Гассета як іспанця, і ширше — як європейця, відчитується в його творах «Роздуми про Дона Кіхота» (ісп. «Meditaciones del Quijote»; 1914) та «Безхребетна Іспанія» («España invertebrada»; 1921). У пролозі до першого твору вербалізовано головні ідеї його філософії. Саме тут Ортега-і-Гассет дає відоме визначення людини: «Я — є я і моє оточення» («Yo soy yo y mi circunstancia»), у раціовіталістичній позиції людина обов’язково вписана в соціальне оточення та історичні події.
Художній талант філософа, літературна майстерність та інтелектуальні здібності виразно оприявлені в «Темі нашого часу» («El tema de nuestro tiempo»; 1923) та «Дегуманізації мистецтва» («La deshumanización del arte»; 1925). Але найвідомішою роботою мислителя, що принесла йому міжнародне визнання, стала книга «Бунт мас» («La rebelión de las masas»; 1929).
Серед інших праць філософа: «Що таке філософія?» («Qué es filosofía?»; 1929, опубліковано посмертно в 1957), «Історія як система» (англ. «History as a System», 1935; ісп. «Historia como sistema», 1941), «Роздуми про техніку» («Meditación de la técnica»; 1939), «Ідея начала у Лейбніца та еволюція дедуктивної теорії» («La Idea de principio en Leibniz y la evolución de la teoría deductiva»; 1947, опубліковано 1958), «Людина та люди» («El hombre y la gente»; опубліковано 1957) та ін.
Усі твори мислителя об’єднані філософсько-історичною та соціальною проблематикою. У центрі — людина як істота, що поєднує в собі кілька сфер, особливе місце серед них посідають «життєва», «особистісна» та «індивідуальна». Різне комбінування та відмінності сполучення сфер сприяють виникненню різноманіття в історичних та культурних епохах, у характері різних народів.
Особливе зацікавлення філософським осмисленням історичного процесу прослідковують у пізній період творчості Ортеги-і-Гассета, який сам філософ називав «філософією історичного розуму». Тут основну увагу сконцентровано на деталізації та конкретизації ідеї історичної перспективи.
Філософська еволюція Ортеги-і-Гассета перебігала від неокантіанства через філософію життя до екзистенціалізму. Синтез ідей, розроблених в рамках цих напрямів, філософ назвав «раціовіталізмом», або вченням про «життєвий розум». Вважав, що місце «фізико-математичного» розуму мав посісти розум життєвий чи історичний, головний предмет діяльності якого — людське життя. Відкидаючи крайнощі біологізаторських трактувань життєвого розуму, стверджував, що тільки історія дозволяє направду дістатися таємниці людського буття. Людина є життєвою драмою, яка розігрується в певних обставинах і виявляється в часі. Завдяки накопиченому за життя досвіду, людина твердо знає, ким бути не збирається. У цьому сенсі минуле онтологічно зберігається у житті як теперішнє, визначає вибір людини в кожний момент часу. Таким чином, історія — єдиний шлях до самовизначення нашого буття в світі, а історичний розум — єдиний засіб пізнання життя. Справжню реальність, яка дає зміст людському буттю, Ортега-і-Гассет вбачав в історії, що є духовним досвідом безпосереднього переживання.
Поряд із історичною ситуацією філософ розглядав і саму людину; її життя осмислював як радикальну реальність, з якою співмірні усі інші реальності. Тому зрозуміти своєрідність історичного процесу можна через пошуки в самій історії оригінальності та самобутності, історичного розуму.
Філософія історії Ортеги-і-Гассета, й особливо його концепція перспективізму (людина-пізнавач конструює світ в перспективу, що визначена її місцезнаходженням у природній та історичній реальності), здійснила істотний вплив на філософську думку Латинської Америки, оскільки давала обґрунтування світоглядному плюралізму.
Важливим складником філософських поглядів Ортеги-і-Гассета є роздуми про масу, «людину-масу» й масову культуру, особливо в «Бунті мас» та «Дегуманізації мистецтва». Філософ пропонує «найрадикальніший поділ людства», виходячи з двох панівних типів людей: 1) відповідальних та вимогливих до себе, для яких обов’язок є стимулом поведінки; 2) самовдоволених і самозакоханих, які живуть без зусиль, наче плинуть за течією. Суспільство завжди є «рухомою єдністю» меншості та маси (притому маса, за його словами, «це якісна однорідність, це суспільна безформність, це людина, що… являється повторенням загального типу»). Цей поділ, на думку філософа, не можна змішувати з поділом суспільства на соціальні класи — йдеться про психологічні типи людей. Приналежність до маси розумів як винятково психологічну рису, це — «кожний, хто сам не дає собі обґрунтованої оцінки — доброї чи злої», натомість почувається «таким, як усі», й задоволений цим. Вказував на кілька причин виходу мас на авансцену в 20 ст.: зростання населення, науково-технічний прогрес, урбанізація, ліберальна демократія. А характерними рисами «людини-маси» є: нав’язування своїх думок, нетерпимість до іншого, кокетливість, неінтелектуальність, самодостатність («примітив, що з'явився в цивілізованому світі»). Погляди Ортеги-і-Гассета посприяли подальшому активному розвитку цієї тематики в сучасній науці загалом, та культурології зокрема.
У 1950-ті вчення Ортеги-і-Гассета зажило особливого авторитету серед освіченої молоді, його книги були чи не єдиним джерелом філософського інакомислення, вільної думки як такої.
Українські переклади
Українські переклади творів філософа здійснили Вольфрам Бурггардт та Юрій Клен («Бунт мас»), В’ячеслав Сахно («Безхребетна Іспанія», «До питання про фашизм», «Кант», «Чиста філософія», «Думки про роман», «Мистецтво в теперішньому і майбутньому», «Тема нашої доби», «Занепад революцій. Епілог про розчаровану душу», «Історичний сенс Ейнштейнової теорії»), Оксана Товстенко («Дегуманізація мистецтва»), Галина Верба («Роздуми про Дона Кіхота»).
Визнання
Медаль Гете за мистецтво і науку (1932).
1978 засновано Фонд Ортеги-і-Гассета, від 2010 — Фонд Ортеги-і-Гассета та Грегоріо Мараньона (FOM), діяльність якого спрямована на сприяння освітнім, культурним, прикладним проєктам в галузі соціальних, гуманітарних та медичних наук.
При Мадридському університеті Комплутенсе від 1986 діє академічна установа Науково-дослідний інститут Ортеги-і-Гассета (ісп. Instituto Universitario de Investigación Ortega y Gasset, IUIOG).
На честь діяча названі школи, вулиці в містах Іспанії.
Праці Х. Ортега-і-Гассета перекладені багатьма мовами. Визнаний найвпливовішим філософом Іспанії в 20 ст.
Праці
- Ideas y creencias. Madrid : Alianza Editorial, 1997. 200 р.
- Que es filosofía? Unas lecciones de metafísica. 5a ed. México : Porrúa, 2004. 264 р.
- España invertebrada. Madrid : Biblioteca Nueva, 2007. 230 р.
- La deshumanización del arte e Ideas sobre la novela y otros ensayos. Madrid : Alianza Editorial, 2019. 232 р.
- У к р. п е р е к л. — Бунт мас / Пер. з ісп. В. Бурггардта. Нью-Йорк : Організація Чотирьох Свобід України, 1965. 158 с.
- Вибрані твори / Пер. з ісп. В Бурггардта, В. Сахна, О. Товстенко. Київ : Основи, 1994. 420 с.
- Роздуми про Дона Кіхота / Пер. з ісп. Г. Верби. Київ : Дух і Літера, 2012. 216 с.
Література
- Gonzalez Р. В. Ortega's The Revolt of the Masses and the Triumph of the New Man. New York : Algora Publishing, 2007. 196 р.
- Петрушкевич М. Інтерпретація масової культури у філософії Х. Ортеги-і-Гасета: комунікативний аспект // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 7: Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. 2013. Вип. 29 (42). С. 59–66.
- Хосе Ортега-і-Гасет: життя, історичний розум і ліберальна демократія / За заг. ред. М. Марчук, Х. Боладо. Чернівці : Рута, 2017. 823 с.
- Козинець О., Соболєв В. Роль і значення мас у державі і суспільстві у вченні Х. Ортеги-і-Гассета // Порівняльно-аналітичне право. 2020. № 1. С. 34–37.
- José Ortega y Gasset // Stanford Encyclopedia of Philosophy. URL: https://plato.stanford.edu/entries/gasset/#OrteExilRetuLastYear
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Петрушкевич М. С. Ортега-і-Гассет, Хосе // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ортега-і-Гассет, Хосе (дата звернення: 2.05.2024).
Оприлюднено: 05.05.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
