Фашизм
Фаши́зм (італ. fascismo, від лат. fascis — пучок, жмут, в’язка, об’єднання, союз) — екстремістський соціально-політичний рух, агресивна синкретична ідеологія, тоталітарний політичний режим, спрямовані на встановлення відкритої терористичної диктатури, жорстоке придушення демократичних прав і свобод, опозиції, застосування воєнної сили з метою реалізації геополітичних зазіхань. Самоназва правого руху в Італії під керівництвом Б. Муссоліні в 1922–1943 (див. Італійський фашизм).
Спорідненими з фашизмом за сутнісними ознаками й історичними наслідками явищами, що поєднуються родовим поняттям «тоталітаризм», є комунізм і націонал-соціалізм.
Історична довідка
Фашизм виник 1919 у формі соціально-політичного руху в Італії. У 1920-і це поняття поширилося на націонал-соціалістичний рух у Німеччині. На думку І. Павлова, А. Дж. Тойнбі та інших, джерелом фашизму став Жовтневий переворот 1917 в Росії. Його ідейно-теоретичною основою послугували реакційні погляди Ф. Ніцше, Ж. Сореля, Дж. Джентіле, Р. Міхельса, В. Парето, О. Шпенглера та інших.
У 1920–1930-х ідеологія фашизму набула популярності у світі, що виявилося у виникненні значної кількості профашистських партій та рухів:
- «Національний союз», «Португальський легіон» (Португалія);
- «Французька дія», «Народна французька партія» (Франція);
- «Британські фашисти», «Імперська фашистська ліга» (Велика Британія);
- «Національний фронт» (Швейцарія);
- «Національна єдність» (Норвегія);
- «Національно-радикальний табір — Фаланга» (Польша);
- «Партія схрещених стріл» (Угорщина);
- «Націонал-соціалістична народна партія» (Швеція);
- «Залізна гвардія» (Румунія) та інші.
Прихильність до фашизму засвідчила значна частина російської еміграції (зокрема мислителі М. Бердяєв, І. Ільїн, В. Шульгін). У багатьох країнах сформувалися профашистські російські організації:
- «Національна організація російських фашистів» (Сербія);
- «Робітничо-селянська козача опозиція росіян — Російські фашисти», «Чорні фашисти» (Китай);
- «Рада младоросів» (Франція);
- «Всеслов’янська фашистська громада» (Прага) та інші.
У 1920–1930-і лідери, ідеологи та прихильники фашизму перемогли в кількох країнах світу, внаслідок чого вони перебували при владі [за авторитарного правління Б. Муссоліні в Італії (1922–1943), диктатури А. Гітлера в Німеччині (1933–1945), політичних режимів А. Салазара в Португалії (1933–1974) і Ф. Франко в Іспанії (1939–1975)]. Німецький та італійський фашизм розгромлено силами антигітлерівської коаліції в результаті Другої світової війни 1939–1945. Злочини фашизму проти людства засуджено міжнародним nрибуналом для військових злочинців на Нюрнберзькому процесі 1945. Португальський та іспанський фашизм відсторонено від влади мирним шляхом (перший — унаслідок «революції гвоздик», другий — через передачу влади монархові).
Характеристика
Характерні риси фашизму:
- расизм, шовінізм з утвердженням домінування національного інтересу над загальнолюдськими цінностями й нормами, особливої місії, «обраності» окремого народу;
- вождизм (в особі «дуче», «фюрера», «каудільо»), культ особи харизматичного лідера, правителя, покликані сформувати вольовими зусиллями стабільний «новий порядок» як альтернативу інститутам і цінностям демократії;
- етатизм, централізація, цілковите одержавлення, ієрархічно структурована влада, контроль над усіма проявами суспільного та особистого життя людей («теорія тотальної держави»);
- однопартійна система з опертям на масову партію;
- культ насилля, войовнича ідеологія, нетерпимість до інакомислячих;
- популізм і демагогія як засоби мобілізації мас проти призначених пропагандою ворогів;
- гегемонізм, мілітаризм і експансіонізм у зовнішній політиці, а також прагнення до світового панування.
Крайні прояви фашизму найвиразніше продемонстровані гітлерівською Німеччиною. У країнах, де він переміг, адепти були схильними до політичних компромісів, уникнення «біологічного расизму» та масових репресій, лояльного ставлення до релігії і церкви, перерозподілу частини владних повноважень.
Сучасний стан
За сучасних умов фашизм існує як різноманітні замасковані неофашистські політичні партії, групи, організації, частина яких прагне відмежуватися від скомпрометованого історією попередника. Живильним ґрунтом для відродження фашизму є конфліктно-кризові соціальні явища і процеси, пов’язані з загрозою розпаду держави, намаганням окремих народів відродити втрачені геополітичні позиції, підміною власної неповноцінності прагненням до уявної величі. Прихильникам неофашизму властиві:
- поширення ворожнечі, ксенофобії в суспільстві;
- вишукування «ворогів», «шпигунів» «зрадників»;
- організація терористичних актів та провокацій.
Основною метою подібних дій є створення в масовій свідомості переконання щодо нездатності прихильників лібералізму, демократичного правління забезпечити суспільний порядок.
Більшість ознак фашизму притаманна сучасній РФ — від використання символіки і масованої пропаганди до здійснення терористичних актів, розв’язання широкомасштабної війни проти суверенної держави, економічного шантажу та залякування світу ядерною зброєю. Цей феномен новітнього фашизму названо рашизмом. Задля недопущення повторення домінування новітніх версій фашизму, руйнування міжнародного права та існуючого порядку необхідна консолідація зусиль прогресивних демократичних сил усього світу.
Література
- Мировой фашизм. Москва : Государственное издательство, 1923. 295 с.
- Онацький Є. Ідеологічні й тактичні розходження між фашизмом та націонал-соціалізмом // Розбудова нації. 1934. № 1–8. С. 142–149.
- Гейдан K. История германского фашизма. Москва : Государственное социально-экономическое издательство, 1935. 434 с.
- Strasser О. Der Faschismus. Geschichte und Gefahr. München : Olzog, 1965. 109 p.
- Italian Fascism from Pareto to Gentile / Ed. by A. Lyttelton. New York : Harper & Row, 1973. 318 p.
- Галкин А. А. Германский фашизм. Москва : Наука, 1989. 352 с.
- Желев Ж. Фашизм. Тоталитарное государство / Пер. с болг. Москва : Новости, 1991. 336 с.
- Shenfield S. D. Russian Fascism: Traditions, Tendencies, Movements. Armonk; London : Routledge, 2001. 352 p.
- Paxton R. O. The Anatomy of Fascism. London: Penguin, 2005. 321 p.
- Віперман В. Європейський фашизм: порівняльний аналіз (1922–1982) / Пер. з нім. Київ : Дух і Літера, 2008. 278 с.
- Burrin Ph. Fascisme, nazisme, autoritarisme. Paris : Seuil, 2017. 320 p.
- Єрмоленко В. Плинні ідеології. Ідеї та політика в Європі ХІХ–ХХ століть. Київ : Дух і Літера, 2018. 480 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Горбатенко В. П. Фашизм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Фашизм (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.06.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
