Рашизм
Раши́зм (від англ. Russia — Росія та італ. fascismо — фашизм) — маніпулятивна, популістська квазіідеологія і практика політичного режиму РФ кінця 20 — початку 21 ст.
Основу рашизму становлять суміш великоросійського шовінізму і реакційного православ’я, ідеалізація та спроба відтворення радянського минулого, месіанське уявлення про «богообраність» та особливу цивілізаційну місію російського народу в сучасному світі. Рашизм розглядають як різновид нацизму, неофашизму. Прихильників рашизму називають «рашистами» або «ватниками».
Зміст
Історична довідка
Ідеологія рашизму сформувалася як чинник виправдання і забезпечення агресивної імперської політики РФ. У цьому процесі з’явилася когорта ідеологів і пропагандистів рашизму (М. Гефтер, А. Дугін, К. Ернст, Д. Кисельов, А. Кураєв, С. Кургінян, Е. Лімонов, А. Мігранян, Н. Міхалков, Г. Павловський, З. Прилєпін, А. Проханов, Т. Сергейцев, М. Сімонян, В. Соловйов, Г. Сурков, В. Цимбурський, К. Шахназаров).
У термінологічно-поняттєвому плані неологізм «рашизм» почали вживати від 2008. Набув значного поширення з 2014. Від початку широкомасштабної війни, розв’язаної РФ проти України 24.02.2022, активно використовують на міжнародному рівні.
Станом на червень 2022 публікації про рашизм з’явилися 25-ма мовами. Т. Д. Снайдер пов’язав перспективи подальшого осмислення рашизму з формуванням окремого напряму дослідження цього явища — «рашизмознавства».
Характеристика
Рашизм як квазіідеологія містить еклектичний синтез ідей російського націоналізму, православ’я, імперіалізму, неоколоніалізму, шовінізму, фашизму, расизму та ксенофобії.
Характерні риси рашизму:
- вождизм, автократія, культ національного лідера, фактичне утвердження диктатури, втіленої у сильному президентстві В. Путіна та непідконтрольному суспільству жорсткому політичному режимі, що спирається на спецслужби та поліцейський апарат;
- використання ідеї «руського міра» як технології об’єднання наднаціональної спільності носіїв і ревнителів російської мови і культури, легітимації політичної, культурної, релігійної експансії на пострадянському просторі;
- демонстративний месіанський цинізм, спрямований на дискредитацію загальнолюдських цінностей, демократичних процедур і стандартів, пропагування переваги РФ над усім світом;
- акцентування уваги на визначальній ролі російського православ’я, яке виступає релігійним підґрунтям режиму;
- еклектичне поєднання православних, мілітаристських, радянських, радикально-націоналістичних та імперських символів та ідеологем;
- героїзація та сакралізація російського способу життя;
- маскування під антифашизм, маніпулятивне обґрунтування окупації та анексії територій сусідніх держав;
- виправдання агресивної війни та воєнних злочинів проти українського народу.
Прояви рашизму:
- нетерпимість до культури та цивілізаційного вибору інших народів;
- протиставлення себе європейським ліберально-демократичним цінностям, повернення риторики боротьби з «ворожим Заходом» зразка періоду «холодної війни»;
- ненависть до інакомислячих, думка яких не збігається з державною пропагандою, нагнітання ворожості, клеймування всіх незгідних шпигунами і зрадниками;
- економічний тиск на інші країни та Європу загалом;
- ядерний шантаж, спрямований на залякування світового співтовариства;
- орієнтація на пасивність мас, зневага до особистості, порушення прав і свобод людини, нав’язування гіпертрофованого колективізму, зведення ролі народу до рівня голосування за одного і того ж кандидата та політичну партію, застосування адміністративного ресурсу та системної фальсифікації результатів виборів;
- використання Російської православної церкви як засобу геополітичного впливу та морально-духовного освячення антинародних, імперіалістичних діянь російської влади;
- агресивна державна пропаганда, що забезпечує підтримку правлячого режиму;
- еклектична символіка — символи православ’я та комуністичні символи колишнього СРСР, наратив «безсмертного полку», латинські літери «Z» і «V» тощо;
- застосування військової сили, регіонального колабораціонізму та сепаратизму під гаслом «збирання російських земель».
Сучасний стан
Політичними наслідками рашизму стали:
- придністровський конфлікт (з 1990);
- російсько-чеченські війни 1994–1996 та 1999–2009;
- російсько-грузинська війна 2008;
- російсько-українська війна (з 2014).
14.04.2022 в умовах широкомасштабної війни РФ проти України Верховна Рада України визнала Росію державою-терористом із тоталітарним неонацистським режимом. Поряд зі здійсненими російською армією злочинами на це рішення значною мірою вплинула радикалізація ідеології рашизму.
У травні 2022 Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики підтримав ініціативу науковців, журналістів, політологів, громадянського суспільства щодо висвітлення та повноцінного визнання терміна «рашизм» і похідних від нього означень на національному та міжнародному рівнях. Відповідно українські представники інформаційно-комунікаційної сфери започаткували кампанію щодо внесення поняття «рашизм» до Оксфордського і Кембриджського словників англійської мови.
Додатково
Дослідники рашизм розглядають як:
- неонацистську ідеологію вождистського типу, що «використовує у своїй риториці та політиці шовіністичні, фашистські, расистські, ксенофобські ідеї, заклики, образи й цілі» (К. Дорошенко);
- шизофашизм, доведений до крайності як «культ заперечення розуму», спосіб розпалювання ненависті, «апогей торжества волі над думкою» (Т. Д. Снайдер);
- людиноненависницьку ідеологічну основу «путінізму», що ґрунтується на «дезінформації власного народу» та «нав’язуванні світові власної версії історичної правди» (Б. Дем’яненко);
- прояв колективної соціопатії, що «базується на ілюзіях і обґрунтовує припустимість будь-якого свавілля заради хибно трактованих інтересів російського суспільства» (О. Костенко);
- агресивний реваншизм із набором готових формул, своєрідних заклинань (М. Ліповецький);
- тимчасове реакційне явище, що стоїть на заваді єдності та еволюційного поступу сучасного цивілізованого світу (М. Піддячий).
Література
- Венцлова Т., Донскіс Л. Передчуття і пророцтва Східної Європи / Пер. з лит. Київ : Дух і Літера, 2016. 120 с.
- Херпен М. Х. Ван. Війни Путіна. Чечня, Грузія, Україна: незасвоєні уроки минулого / Пер. зангл. Харків : Віват, 2016. 304 с.
- Світова гібридна війна: український фронт / За заг. ред. В. П. Горбуліна. Київ : Національний інститут стратегічних досліджень, 2017. 496 с.
- Дем’яненко Б. «Рашизм» як квазіідеологія пострадянського імперського реваншу // Studia Politologica Ukraino-Polona. 2018. Вип. 8. С. 35–40.
- Яковлєв М. В. Прагматичні функції політологічних квазітермінів і політичних терміноїдів // Термінологічний вісник. 2019. Вип. 5. С. 228–234.
- Snyder T. The War in Ukraine Has Unleashed a New Word // The New York Times Magazine. 2022. URL: https://www.nytimes.com/2022/04/22/magazine/ruscism-ukraine-russia-war.html
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Горбатенко В. П. Рашизм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Рашизм (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.07.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
