Придністров’я
Придністро́в’я (Трансністрія) — історичний регіон у Молдові на берегах р. Дністра, переважну частину якого займає невизнана держава Придністровська Молдавська Республіка (ПМР). Відповідно до адміністративно-територіального поділу Молдови більшість регіону входить до складу автономного утворення Адміністративно-територіальні одиниці лівобережжя Дністра (крім м. Бендери, яке згідно з адміністративно-територіальним поділом Молдови є окремим муніципієм, та частини Дубоссарського району).
Доцільність виокремлення Придністров’я як історико-географічного регіону залишається дискусійною, оскільки до кін. 20 ст. воно не являло собою адміністративної або демографічної цілості.
Зміст
Історична довідка
У 19 — поч. 20 ст. окремі частини Придністров’я входили до Бессарабської, Херсонської й Подільської губерній.
1918–1940 переважна частина Придністров’я входила до складу УСРР (у 1924–1940 як частина Молдавської Автономної Соціалістичної Радянської Республіки, до якої було штучно приєднано низку власне українських районів (останні після анексії Бессарабії СРСР 1940 і утворення Молдавської РСР увійшли до складу сучасної Одеської області), а менша частина — до складу Румунії. З 1940 весь регіон входив до складу Молдавської РСР у вигляді окремих районів.
У 1941–1944 регіон було окуповано Румунією. У цей період разом із сусідніми районами Одеської й Вінницької областей України він входив до складу губернаторства Трансністрія з центром у м. Тирасполі. У 2-й пол. 20 ст. термін «Придністров’я» вживався як означення узбережжя р. Дністра в межах сучасних Молдови та України в суто географічному розумінні, без акцентування на демографічних або історичних особливостях регіону.
Придністровський конфлікт
Конфлікт, що призвів до втрати контролю законного уряду Молдови над Придністров’ям розпочався 1989–1990.
31.08.1989 Верховна Рада Молдавської РСР надала статус державної молдавській мові з одночасним переведенням її на латинську графіку. З огляду на повну тотожність молдавської й румунської літературних мов (літературні стандарти яких до 1989 відрізнялися лише графічними системами), це означало перехід на румунську мову. Після цього у східних районах МРСР, населення яких за етнічним і мовним складом суттєво відрізнялося від західних і центральних районів республіки, поширилася агітація за проголошення автономії. З цього періоду в агітаційних матеріалах починає вживатися термін «Придністров’я».
05.06.1990 ВР Молдавської РСР перейменувала республіку на Радянську Соціалістичну Республіку Молдови (РСРМ). 23.06.1990 ухвалено Декларацію про суверенітет РСРМ. Навесні і влітку 1990 у східних районах РСРМ поширилася агітація за відокремлення від Молдови. Крім етнічного й мовного факторів (станом на 1989 молдавани складали бл. 34 % населення регіону, етнічні росіяни — бл. 30 %, етнічні українці — бл. 28 %), прихильники цієї ідеї обґрунтовували доцільність відокремлення економічними аргументами, наголошуючи на промисловому характері економіки регіону на противагу аграрній економіці решти Молдови. 02.06.1990 в с. Парканах (Слободзейський район РСРМ, тепер на території невизнаної ПМР) відбувся т. з. І З’їзд народних депутатів всіх рівнів Придністровського регіону, який ухвалив т. з. Декларацію про соціально-економічний розвиток Придністров’я. Цей документ проголошував східні райони Молдови «вільною економічною зоною». 02.09.1990 т. з. ІІ Надзвичайний з’їзд народних депутатів всіх рівнів Придністровського регіону оголосив про вихід регіону зі складу Молдови з утворенням окремої республіки у складі СРСР — Придністровської Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки (ПМРСР) зі столицею в м. Тирасполі та сформував її тимчасові органи влади, зокрема тимчасову «Верховну Раду ПМРСР» у складі 50 депутатів (депутати ВР РСРМ від придністровських округів і делегати від місцевих рад). 25.08.1991 утворена в такий спосіб «Верховна Рада ПМРСР» ухвалила т. з. Декларацію про незалежність ПМРСР.
23.05.1991 Верховна Рада РСРМ перейменувала РСРМ на Республіку Молдова (РМ) і змінила свою назву на Парламент Республіки Молдова. 27.08.1991 Парламент Республіки Молдова затвердив Декларацію про незалежність Республіки Молдова. Цей документ визнав Закон СРСР «Про утворення союзної Молдавської РСР» від 02.08.1940 таким, що ухвалений із перевищенням повноважень Верховної Ради СРСР і визнав частини Збройних сил СРСР на території Молдови окупаційними формуваннями.
02.09.1991 т. з. IV З’їзд народних депутатів всіх рівнів ПМРСР ухвалив Конституцію ПМРСР. Від кінця вересня 1991 у придністровському регіоні почали формуватися власні силові структури, підконтрольні сепаратистським органам влади (т. з. Республіканська гвардія та місцеві органи міліції). 05.11.1991 ПМРСР перейменовано на Придністровську Молдавську Республіку.
До 1992 конфлікт довкола статусу придністровського регіону переважно відбувався у правовому полі. Випадки застосування сили були поодинокими (сутички в м. Дубоссарах 02.11.1990 і 25.09–04.10.1991; інцидент зі стріляниною на околиці м. Дубоссарів 13.12.1991). Гаряча фаза конфлікту тривала 03–07.1992. З 1992 відбулися кілька раундів перемовин про статус регіону між владою Молдови і фактичною владою т. з. ПМР за посередницької участі України, Росії та ОБСЄ. Деструктивну роль у цьому процесі відігравало посилення позицій т. з. ПМР розташуванням там з радянського часу 14-ї гвардійської загальновійськової армії Збройних сил Російської Федерації (ЗС РФ; з 1995 перейменовано на Оперативну групу російських військ у Придністров’ї).
Статус
Фактична влада регіону має основні ознаки державності (єдність території, державні символи, наявність усіх гілок влади, громадянство, державні мови, окрему валюту, податкову систему), з огляду на що регіон визначають як невизнану держава. ПМР визнають три невизнані держави [Абхазія, Південна Осетія (обидві — на території Грузії) і Нагірно-Карабахська Республіка (територія Азербайджану)].
Окремі акти Молдови розцінюють як визнання фактичної влади ПМР. Зокрема, з 2001 Молдова визнає документи, видані фактичними органами влади Придністров’я (водійські посвідчення, документи про право власності, акти цивільного стану, документи про освіту тощо) як еквівалентні документам, виданим Молдовою.
З огляду на розташування в Молдові контингенту ЗС РФ, співмірного за чисельністю особового складу з чисельністю Збройних сил Республіки Молдова і т. з. Збройних сил ПМР, можливим є визначення регіону як окупованого Росією. Це визначення відповідає рішенню Парламентської асамблеї Ради Європи від 15.03.2022. Росія демонстративно відмовляється виконувати неодноразові рішення влади Молдови, а також міжнародних структур (резолюція Генеральної асамблеї ООН від 22.06.2018 та ін.) про виведення російських військ із території Молдови.
Поряд із тим фактична цивільна влада т. з. ПМР, на відміну від Абхазії, Південної Осетії та окупаційних органів ОРДЛО, не є цілковито підконтрольною Росії. Відповідно до актів, виданих органами влади т. з. ПМР, у регіоні дозволено подвійне громадянство. Більшість «громадян ПМР» одночасно мають громадянство Молдови, України або Росії (за різними оцінками, частка громадян кожної з держав серед «громадян ПМР» становить бл. 30 %). З огляду на це, можливе означення Придністров’я як регіону, який перебуває під військовою окупацією без формування маріонеткової цивільної адміністрації (див. Маріонетка політична).
Однією з ознак наявності у т. з. ПМР обмеженого суверенітету є функціонування власної грошової одиниці (придністровського рубля), що ділиться на 100 копійок. Курс придністровського рубля прив’язано до долара США.
Економіка
Основу економіки т. з. ПМР складають:
- енергетика (Молдавська ДРЕС і Дубоссарська ГЕС);
- легка промисловість;
- харчова промисловість (зокрема, виробництво алкогольних напоїв).
Галузь транспорту і зв’язку частково інтегровано з Молдовою. Підприємство «Пошта Придністров’я» має подвійне підпорядкування (Міністерству інформації й телекомунікацій т. з. ПМР під час здійснення внутрішніх відправлень і ДП «Пошта Молдови» під час здійснення відправлень у межах Молдови та за кордон). На поштових відділеннях т. з. ПМР для більшості відправлень використовують марки Пошти Молдови (у межах Молдови і за кордон), марки ПМР використовуються лише для відправлень у межах т. з. ПМР.
Залізнична мережа т. з. ПМР до 2004 експлуатувалася компанією «Залізниця Молдови». Через зростання напруження між т. з. ПМР і владою Молдови 2004 утворено окреме підприємство «Придністровська залізниця». Рухомий склад «Придністровської залізниці» використовується лише для внутрішніх перевезень, основний експлуатант її залізничної мережі — Залізниця Молдови (потяг Кишинів-Одеса-Кишинів; курсування потяга призупинено 25.02.2022 у зв’язку з російсько-українською війною).
На відміну від інших невизнаних держав пострадянського простору (крім т. з. Нагірно-Карабахської республіки), економіка т. з. ПМР не є щільно інтегрованою з економікою Росії. З огляду на це, вплив економічних криз у Росії 1998–1999, 2008 і 2014 не мав руйнівного впливу на економіку т. з. ПМР. Станом на 2021 основними торговельними партнерами т. з. ПМР за сукупним товарообігом були:
- Росія (32 %; прим.: без урахування імпорту природного газу частка РФ у зовнішній торгівлі т. з. ПМР складає бл. 8 %);
- Молдова (19 %; визначення торгівлі з Молдовою як зовнішньої не відповідає позиції Молдови, яка розглядає торгівлю з т. з. ПМР як внутрішню);
- Україна (13 %);
- Румунія (12 %);
- Польща (7 %) та ін. (прим.: частка жодної іншої країни не перевищує 2 %).
Спортивна сфера т. з. ПМР інтегрована у спортивну сферу Молдови. ФК «Шериф» (м. Тирасполь) грає в Кубку Молдови і неодноразово представляв Молдову в Лізі чемпіонів і Лізі Європи УЄФА. Придністровські спортсмени регулярно виступають за збірну Молдови на чемпіонатах Європи, світу й Олімпійських іграх. Частина спортсменів Придністров’я виступає за збірні Росії.
До 1999 придністровський регіон не виділявся в окрему адміністративно-територіальну одиницю в адміністративно-територіальному поділі Молдови. Від 1999 з погляду Молдови він вважається окремим автономним утворенням — Адміністративно-територіальними одиницями лівобережжя Дністра. При цьому м. Бендери і правобережну частину Дубоссарського району, які перебувають під контролем т. з. ПМР, Молдова не вважає частиною цього автономного утворення. Статус автономного утворення і правові основи його функціонування молдавське законодавство не визначає, передбачаючи його унормування після виведення з регіону російських окупаційних військ.
Українці у Придністров’ї
Відповідно до т. з. Конституції ПМР (1995, у редакції від 2011) офіційними мовами ПМР є російська, українська і «молдавська» (з писемністю на основі кирилиці). Офіційний статус української і «молдавської» мов є формальним, діловодство здійснюється російською.
Українці становлять бл. 22,9 % населення т. з. ПМР (2015, перепис; перепис проведено без узгодження з владою Молдови, з огляду на що його результати сумнівні). Кількість етнічних українців у регіоні суттєво знизилася порівняно з 2004 (28 %, перепис; перепис проведено без узгодження з владою Молдови, з огляду на що його результати сумнівні).
Найбільша кількість етнічних українців мешкає в Рибницькому (понад 45 % від його населення) і Кам’янському (понад 42 % від його населення) районах (2004, перепис; дані за районами з перепису 2015 відсутні, перепис проведено без узгодження з владою Молдови, з огляду на що його результати сумнівні). У Рибницькому районі етнічні українці складають відносну більшість населення (дві інші найбільші етнічні групи — молдавани й росіяни — становлять 30 % і 17 % відповідно). У Кам’янському районі кількість етнічних українців дещо поступається кількості молдаван (бл. 48 %) і значно перевищує кількість росіян (6,9 %).
До 30 % громадян т. з. ПМР (за різними оцінками) мають українське громадянство. Точні дані відсутні. Значна кількість громадян України, які мешкали у т. з. ПМР, виїхали за її межі (один із основних факторів скорочення чисельності українців у регіоні).
У т. з. ПМР діє низка українських шкіл, найбільшими з яких є: Республіканський український теоретичний ліцей-комплекс «Джерела» (м. Тирасполь, з 1993), Українська Гімназія № 3 ім. І. П. Котляревського (з 2003) та ін. У Придністровському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка діє кафедра української мови й літератури, відбувається підготовка фахівців за спеціальністю «Українська мова і література». З 1992 в м. Рибниці виходить українськомовна газета «Гомін» (співзасновники: т. з. президент ПМР, Верховна Рада ПМР і колектив редакції), на телебаченні і радіо т. з. ПМР виділено окремий ефірний час для українськомовних програм.
У м. Тирасполі діє центр «Український дім», підпорядкований Посольству України в Молдові. У ньому організовано виїзне консульське обслуговування громадян України консульським відділом Посольства України в Молдові.
Література
- Перепелица Г. Н. Конфликт в Приднестровье. Причины, прогноз развития и проблемы урегулирования. Киев : Стилос, 2001. 147 с.
- Cojocaru N. Nationalism and Identity in Transnistria // Innovation. 2006. Vol. 19. № 3–4. P. 261–272.
- Вітман К. Придністров’я: перспективи розв’язання конфлікту // Політичний менеджмент. 2008. № 4(31). С. 101-106.
- Protsyk O. Representation and Democracy in Eurasia's Unrecognized States: The Case of Transnistria // Post-Soviet Affairs. 2009. Vol. 25. № 3. P. 257–281.
- Шелест Г. В., Максименко І. В., Сербіна Ю. В. та ін. Україна в системі міжнародних заходів щодо придністровського врегулювання: пріоритети та інструменти. Одеса : Фенікс, 2011. 100 с.
- Beyer J, Wolff S. Linkage and Leverage Effects on Moldova’s Transnistria Problem // East European Politics. 2016. Vol. 32. № 3. P. 335–354.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Придністров’я // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Придністров’я (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.05.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
