Зайко, Яків Якович
Зайкó, Я́ків Я́кович (04.04.1940, с. Делятичі, Гродненська область, тепер Республіка Білорусь — 18.02.2014, м. Київ, Україна; похований у м. Житомирі) — громадсько-політичний діяч, письменник, журналіст, член Спілки журналістів СРСР (з 1964), народний депутат України І скликання, учасник Революції гідності, Герой Небесної Сотні, Герой України (2014, посмертно).
|
Зайко, Яків Якович | |
|---|---|
| Народження | 04.04.1940 |
| Місце народження | Делятичі |
| Смерть | 18.02.2014 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | Житомир |
| Напрями діяльності | журналістика, громалсько-політична діяльність |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Відзнаки | Герой України |
| Ордени | Золота Зірка |
| Медалі | За жертовність і любов до України |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї робітників. З 1956 проживав у м. Житомирі, де закінчив школу. З 1957 навчався в Житомирському професійно-технічному училищі № 5. Працював бетонником, столяром, слюсарем. Заочно закінчив вищу партійну школу при ЦК Комуністичної партії Радянського Союзу (КПРС).
З 1965 завідував відділом газети «Радянський шлях» у м. Бердичеві Житомирської області.
1967 перейшов на посаду відповідального секретаря газети «Промінь» смт Лугини Житомирської області.
1968 — редактор радіомовлення заводу «Радіовимірювач».
Член КПРС (1969–1988).
Від 1970 — завідувач відділу житомирської газети «Комсомольська Зірка».
З 1973 обіймав посаду заступника редактора газети «Зоря комунізму» (м. Житомир).
З 1984 редагував інформаційний вісник «Новини Житомирщини»; був секретарем правління обласної організації Спілки журналістів.
До політичної діяльності долучився 1987.
1989 очолив журналістський кооператив «Посередник», став головним редактором газет «Трудова Волинь», «Стенограма», «Голос громадянина» (усі — м. Житомир), «Фермер — вільний селянин» (м. Київ).
Голова Громадянського фронту Житомирщини (1989–1993), голова Житомирської обласної асоціації фермерів та віцепрезидент Асоціації фермерів України (1990–1993); член Правління Асоціації народних депутатів України минулих скликань.
18.03.1990 обрано народним депутатом України. Один із засновників Народної ради (парламентської опозиції у Верховній Раді України 1990–1994), член фракції Народного руху України, член Комісії Верховної Ради України з питань гласності та засобів масової інформації.
Державний службовець І рангу (з 2000).
Учасник Революції на граніті 1990 та Помаранчевої революції 2004.
Подвиг
Від 01.12.2013 до 18.02.2014 (із перервами) брав участь у масових протестах у м. Києві.
18.02.2014 помер через серцевий напад після сутичок із «Беркутом» (на вулиці Інститутській біля станції метро «Хрещатик»).
Відзнаки
Нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (1997) і ІІ ступеня (2011); медаллю Української православної церкви Київського патріархату «За жертовність і любов до України» (2015, посмертно).
Відзначено почесними грамотами Верховної Ради України (2002), Верховного Архієпископа Києво-Галицького Української греко-католицької церкви Святослава (08.05.2016, посмертно).
За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21.11.2014, посмертно).
Ім’я та портрет героя викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні в м. Києві, меморіалі пам’яті Героїв Небесної Сотні в м. Львові.
На фасаді загальноосвітньої школи № 8 у м. Житомирі, де навчався Зайко, встановлено меморіальну дошку (18.02.2016).
Вулицю Бугайченка в м. Житомирі перейменували на вулицю Якова Зайка (19.02.2016).
2018 вийшла книжка «Він був справжнім. Спогади про Якова Зайка».
Додатково
Яків Зайко — автор історичних і публіцистичних творів: 6-томного видання «Духовність життєдій» (1957–2005); трилогії «Юля» (1998–2005), дилогії «Месія» (2000–2006), серії «Життєпис часу» (2012–2013).
Цитати
Яків Зайко: «Я є духовно чистокровним українцем і мене тішить те, що мене прийняв Житомир, приймає Україна, що дала мені такий духовний простір, якого я хотів би побажати всім житомирянам і всім українцям. Люди, відчуйте себе українцями, будьте українцями — це головне!»
Цит. за: Він був справжнім. Спогади про Якова Зайка / Упоряд. Г. Цимбалюк. Житомир : Полісся, 2018. 296 с.
Праці
- Декларація про державний суверенітет України. Історія прийняття, документи, свідчення. Житомир : Рута, 2010. 868 с. (у співавт.)
- Ave, Ukraina! Від Декларації про державний суверенітет України до Акту проголошення незалежності України, 1990–2010; 1991–2011 : в 2 кн. 2-ге вид., випр. і допов. Київ : Освіта України, 2011.
Джерела
- Зайко Яків Якович // Верховна Рада України. URL: http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/153.htm
- Про присвоєння звання Герой України: Указ Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 р. // Президент України. URL: https://www.president.gov.ua/documents/8902014-18037
Література
- Він був справжнім. Спогади про Якова Зайка / Упоряд. Г. Цимбалюк. Житомир : Полісся, 2018. 296 с.
- Терейковська С. Небесна Сотня. Життєписи : в 3 кн. Київ : Національний музей Революції Гідності, 2020. Кн. 3. С. 78–95.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Романова К. В. Зайко, Яків Якович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Зайко, Яків Якович (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.12.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
