Бердичів
Берди́чів — місто, адміністративний центр Бердичівської територіальної громади та Бердичівського району Житомирської області України.
|
Бердичів | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Житомирська область |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 73,9 |
| Територія (кв.км.) | 36,07 |
| Уродженці | Конрад, Джозеф, Міхневич, Петро Герасимович, Гроссман, Василь Семенович, Нестайко, Всеволод Зіновійович, Разумков, Олександр Васильович, Кримаренко, Юрій Олександрович |
Зміст
Географічне положення
Розташоване в південній частині області, на березі р. Гнилоп’яті (права притока р. Тетерева).
Відстань до м. Житомира — близько 44 км.
Територія — 36,07 км2.
Історична довідка
Існують різні версії походження назви: від слов’янського слова «бердо» — урвище, антропоніма Бердич або давньої назви сокири тощо.
Заселено здавна. Тут виявлено поселення бронзового віку й залишки поселень черняхівської культури. Перші відомості відносять до 1320. Перша документальна згадка в акті розмежування земель між Великим князівством Литовським і Королівством Польським датована 1546.
Після укладення Люблінської унії 1569 увійшов до Речі Посполитої. Від 1627 мав статус містечка.
У період Хмельниччини Бердичів звільнили загони на чолі з М. Кривоносом.
За Андрусівським перемир’ям 1667 у складі Брацлавського воєводства відійшов до Речі Посполитої.
Мешканці містечка брали участь у козацько-селянських повстаннях, зокрема під проводом С. Палія.
Після другого поділу Польщі (1793) у складі Російської імперії. Спочатку входив до Волинської губернії, від 1844 — до Київської губернії. 1845 отримав статус міста. З 1846 — повітовий центр. Згодом Бердичів розвивався як промисловий, торговельний та культурний центр. Тут проходили ярмарки міжнародного значення.
У 18–19 ст. Бердичів був відомий як Єрусалим Волині (через одну з найбільших у Східній Європі єврейських громад). У цей період також утвердився як один із головних центрів хасидизму.
1917–1920 влада неодноразово змінювалася, за місто точилися бої. Радянську владу остаточно встановлено 1920.
Від 1923 — адміністративний центр Бердичівської округи й Бердичівського району (протягом 1925–1930 — нового однойменного району). Пізніше місто було підпорядковано безпосередньо центру, з 1932 — Вінницькій області. 1937 Бердичів увійшов до складу Житомирської області. Від 1939 — адміністративний центр Бердичівського району.
У роки Другої світової війни окуповано, звільнено 1944.
Постановою Кабінету Міністрів України 2001 занесений до списку історичних населених місць.
1991–2020 — адміністративний центр Бердичівського району (тепер ліквідований) Житомирської області України.
2020 затверджено адміністративним центром новоутвореного Бердичівського району (згідно з адміністративно-територіальною реформою) та однойменної територіальної громади.
Населення
Загальна кількість населення (2021, оцінка) — 73,9 тис. осіб, густота — близько 2 052 осіб/км2.
Склад населення за етнічними групами (2001, перепис): українці (84,8 %), росіяни (8,7 %), поляки (4,7 %), євреї (0,5 %), білоруси (0,4 %) та інші.
За віковими групами (2020, оцінка): до 15 років — 16,5 % осіб, 15–64 роки — 66,2 %, 65 років і більше — 17,3 %. За статевими групами: чоловіки (46 %), жінки (54 %).
Українську мову вважали рідною близько 89 % осіб, російську — 10,6 %, польську й білоруську — по 0,08 % тощо (2001, перепис).
Населення зменшується, 2001 становило понад 87 тис. осіб.
Клімат
Клімат помірно континентальний, з м’якою зимою та теплим літом.
Середня температура січня — –3 °С, липня — +21 °С.
Середньорічна кількість опадів — до 630 мм, найбільше в травні — липні.
Господарство
Промисловість
Провідні галузі промисловості — машинобудування, переробна, харчова й легка.
Серед найбільших підприємств — Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес», ПрАТ «Дніпровуд» (виробництво дерев’яних будівельних конструкцій), Бердичівський хлібозавод, Бердичівський пивоварний завод, ТОВ «М’ясовита» (виробництво м’ясних продуктів), завод ТОВ «Три ведмеді» (виробництво морозива й заморожених продуктів), Бердичівська фабрика одягу тощо.
Сфера послуг
Розвинені торгівля (зокрема, є торговельні центри), ресторанне господарство й побутове обслуговування населення.
Наявні провідні банки України й поштові відділення. Працюють готелі.
Транспорт
Однойменна залізнична станція — значний залізничний вузол. Виконуються перевезення в приміському, далекому (міста Запоріжжя, Київ, Одеса, Харків та інші), міжнародному (міста Перемишль, Холм) сполученні.
Містом проходять автомобільні дороги регіонального й територіального значень, околицею — міжнародного. Діють автовокзал і автостанція. Налагоджено сполучення з населеними пунктами Житомирської області, містами Вінницею, Києвом та іншими.
Громадський транспорт представлено автобусами й маршрутними таксі.
Наука, освіта, культура
Наука та освіта
Станом на 2023 налічують 13 закладів дошкільної (ясла-садки) та 16 закладів загальної середньої освіти (початкова школа, ліцеї, гімназії, ліцей-інтернат).
Є спеціальна школа, інклюзивно-ресурсний центр, музична, художня і дитячо-юнацька спортивна школи, центр позашкільної освіти.
Діють професійний будівельний ліцей, професійно-технічне училище, а також фахові коледжі (медичний; педагогічний; промисловості, економіки та права).
Культура та мистецтво
Наявні публічна бібліотека й 7 бібліотек-філій, зокрема одна для дітей.
Працює міський палац культури імені О. Шабельника з понад 30 клубними формуваннями. З-поміж народних колективів — аматорські ансамбль пісні й танцю, хор ветеранів, оркестр духових інструментів, театр, циркова студія та інші; зразкових — аматорські ансамблі танцю, бального й сучасного танців тощо.
Відбувається відродження музично-драматичного театру (засновано 1911; ліквідовано 1959; відкрито 2018 після реконструкції). Є кінотеатр.
Відомі музей історії Бердичева з понад 10 тис. одиницями зберігання (засновано 1926 як соціально-історичний; 1984 відновлений як краєзнавчий; нове приміщення має з 2003), єврейства міста, Дж. Конрада-Коженьовського (обидва засновано 2015), 26-ї артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Р. Дашкевича (засновано 2020). У першій половині 20 ст. також діяв Бердичівський державний історико-культурний заповідник.
Архітектура
Серед відомих пам’яток архітектури — монастир Босих кармелітів у Бердичеві, костел Святої Варвари (1826), Свято-Троїцька церква (1836), хоральна синагога (1850), будівля центру позашкільної освіти (1902), Свято-Миколаївський собор і будівля театру (усе — 1908) тощо.
Спорт
Культивують футбол, футзал, важку й легку атлетику та інше.
Є 2 стадіони, басейн, низка спортивних майданчиків і залів для занять волейболом, футболом тощо.
Персоналії
Тут народилися письменник Дж. Конрад, актор і народний артист УРСР П. Міхневич, письменник В. Гроссман, співак О. Дарчук (1911–1999), письменник Вс. Нестайко, політичний діяч О. Разумков, спортсмен і чемпіон світу з легкої атлетики Ю. Кримаренко та інші.
У Бердичеві деякий час проживав письменник М. Мойхер-Сфорим. Тут відбулося вінчання письменника О. де Бальзака з Е. Ганською (1801–1882; тепер Україна — Франція). Місто неодноразово відвідував письменник Шолом-Алейхем.
Джерела
- Гендерний паспорт: м. Бердичів. [Б. м.] : [Б. в.], 2020. 46 с. URL: https://berdychiv-rada.gov.ua/wp-content/uploads/2021/05/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B8%D1%87%D1%96%D0%B2_%D0%93%D0%9F-2020.pdf.
- Чисельність наявного населення України на 1 січня 2021 року. Київ : Державна служба статистики України, 2021. 50 с. URL: http://database.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2021/zb_chuselnist%202021.pdfПро встановлення меж міста Бердичева Бердичівського району Житомирської області: Постанова Верховної Ради України № 2014-IX від 26 січня 2022 р. // Офіційний вісник України. 2022. № 12. Ст. 615. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2014-20#Text
Література
- Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Гол. ред. П. Т. Тронько. Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1973. Т. 22: Житомирська область. С. 164–182.
- Івченко А. Міста України: 30 років незалежності. Київ : TravelBooks, 2022. С. 123.
- Інвестиційний паспорт. Бердичівська міська територіальна громада. Житомирська область. Україна. 2023. Бердичів : Бердичівська міська територіальна громада, 2023. 49 с. URL: https://berdychiv-rada.gov.ua/інвестиційний-паспорт.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Богорадова Ю. В. Бердичів // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бердичів (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.03.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
