Зінич, Ігор Вікторович
Зі́нич, І́гор Ві́кторович (06.09.1989, с. Коротчаєво, Ямало-Ненецький автономний округ, тепер Росія — 20.01.2015, м. Донецьк, Україна; похований 19.02.2015 у смт Рокитне, тепер селище Білоцерківського району Київської області, Україна) — медик, військовослужбовець, учасник російсько-української війни (етап антитерористичної операції на Сході України), молодший сержант медичної служби Збройних сил України (ЗСУ), захисник Донецького аеропорту, Герой України (2015, посмертно).
|
Зінич, Ігор Вікторович | |
|---|---|
| Народження | 06.09.1989 |
| Місце народження | Коротчаєво |
| Смерть | 20.01.2015 |
| Місце смерті | Донецьк |
| Місце поховання | Рокитне (Київська обл.) |
| Alma mater | Білоцерківський медичний коледж |
| Напрями діяльності | медицина, військова справа |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Відзнаки | Герой України, Народний Герой України |
| Ордени | Золота Зірка, Орден Святого Пантелеймона |
| Медалі | За жертовність і любов до України |
Зміст
Життєпис
Родина проживала на півночі Росії, де працював батько. Після повернення в Україну мешкали в смт Рокитне (тепер однойменне селище).
Закінчив Рокитнянську загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів № 3, Комунальний вищий навчальний заклад «Білоцерківський медичний коледж» за спеціальністю «Лікувальна справа» (кваліфікація — фельдшер) (2009).
Упродовж 2009–2010 працював у Білоцерківській міській лікарні № 2.
2010–2011 проходив строкову службу в лавах Державної спеціальної служби транспорту України. 2011–2012 працював фельдшером швидкої допомоги Рокитнянської центральної районної лікарні. 2012–2014 був помічником районного психіатра з соціальних питань. Заочно навчався у Національному університеті фізичного виховання і спорту України (м. Київ).
2014 добровільно вступив до лав ЗСУ. Служив санітарним інструктором медичного пункту 3 батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ.
Від 11. 11. 2014 брав участь в антитерористичній операції на Сході України.
Позивний «Псих».
Подвиг
Від 17.12.2014 виконував обов’язки на території Міжнародного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф’єва (див. Бої за Донецький аеропорт 2014−2015). Протягом 34 днів рятував життя поранених. Організував роботу медичного пункту, надавав медичну та психологічну допомогу військовослужбовцям. За час перебування на території Донецького аеропорту врятував понад 50 бійців. У польових умовах проводив реанімаційні дії.
09.01.2015 самостійно провів операцію з евакуації важкопораненого солдата І. Римара (1987–2015, Україна), зупинив артеріальну кровотечу, провів інтубацію трахеї, упродовж 10 годин підтримував його життєдіяльність.
19.01.2015 отримав важке поранення голови, сам надав собі першу медичну допомогу та продовжив надавати її іншим. 20.01.2015 загинув внаслідок підриву російськими бойовиками другого поверху нового терміналу.
Під час обміну вдалося повернути тіло загиблого (17.02.2015).
Залишилась мама та брати.
Нагороди та визнання
За виняткову мужність, героїзм і незламність духу, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, жертовне служіння Українському народові присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (14.10.2015, посмертно).
Удостоєний громадської відзнаки — звання Народного Героя України (04.06.2015, посмертно).
Нагороджений медаллю Української православної церкви Київського патріархату «За жертовність і любов до України» (12.01.2016, посмертно); за професіоналізм і милосердя громадською відзнакою «Орденом Святого Пантелеймона» в номінації «Служіння суспільству» (09.08.2017, посмертно).
Ім’я внесено до стели військовослужбовців ЗСУ, яким присвоєно звання «Герой України» (на території Національного університету оборони України імені Івана Черняхівського, м. Київ).
Меморіальні дошки відкрито на фасадах:
- будівлі Рокитнянської центральної районної лікарні (25.03.2015);
- будівлі Рокитнянської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 3 (22.05.2015);
- будівлі КМНЗ «Білоцерківський медичний коледж» (18.06.2015).
На його честь перейменовано вулицю в селищі Рокитне Білоцерківського р-ну Київської обл. (2016).
Портрет І. Зінича зображено на художніх маркованих конвертах із серії «Героям Слава!» (Укрпошта, 2017).
Портрет героя розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» в м. Києві (секція 5, ряд 10, місце 21).
У зоні АТО на його честь названо машину швидкої допомоги.
06.09.2021 відбулась прем’єра документального фільму «Останній медик терміналу. Позивний “Псих”» (автор проєкту К. Клим, режисер В. Яворський).
Додатково
«Я своїх не покину!» — останні слова І. Зінича мамі (В. Зінич), викарбувані на надгробку.
Цитати
Парамедик Ольга Башей («Кроха»): «Ігор Зінич — це був майбутній Пирогов. Він мав руки від Бога і душу світлу. Такий молодий, а його досвід вивчають».
Цит. за: Штогрін І. «Кроха» про Зінича: «Він міг стати другим Пироговим, але загинув у ДАП» // Радіо Свобода. 2016. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/28178916.html
Десантник Віталій Пясецький: «15 січня почалася конкретна бійня – танк виніс верхні пости, які були над нами, було багато поранених і загиблих. На сусідньому пості поранило мого товариша Федора Місюру. Я якраз перед тим був там і прицілювався, чи можна там виставити АГС — тільки повернувся, як це сталося. Я прийшов до нього, Федя був дуже блідий і казав, що йому кінець, в мене вже якісь сльози навернулися. Але нам дуже пощастило, бо в терміналі медиком був Ігор «Псих» Зінич, який витягував хлопців буквально з того світу».
Цит. за: Виговська С., Тинченко Я. Оборона Донецького аеропорту, 2014–2015: хроніка бойових втрат. Мартиролог. Київ : Національний військово-історичний музей України, 2020. С. 44.
Джерела
- Про присвоєння І. Зіничу звання Герой України: Указ Президента України № 582/2015 від 14 жовтня 2015 р. // Президент України. 2015. URL: https://www.president.gov.ua/documents/5822015-19500
Література
- АД 242. Історія мужності, братерства та самопожертви / Уклад. І. Штогрін. Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. 352 с.
- Штогрін І. «Кроха» про Зінича: «Він міг стати другим Пироговим, але загинув у ДАП» // Радіо Свобода. 2016. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/28178916.html
- Книга пам’яті військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули, захищаючи суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України : в 2 т. Київ : ЛАТ&К, 2017. Т. 2. 448 с.
- Ясинська В. Мама Героя України, санінструктора Ігоря Зінича: «Коли в новинах сказали, що підірвали термінал, я одразу зрозуміла, що це кінець, хоча Ігор тоді був ще живий» // Цензор.Нет. 2018. URL: https://censor.net/ua/r3077418
- Виговська С., Тинченко Я. Оборона Донецького аеропорту, 2014–2015: хроніка бойових втрат. Мартиролог. Київ : Національний військово-історичний музей України, 2020. 104 с.
- Омелянчук І. Останній медик термінала // Урядовий кур’єр. 2021. URL: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/ostannij-medik-terminala/
- Вовк І. Донецький аеропорт. Справжня історія : у 2 ч. Харків: Фоліо, 2022. Ч. 2: Кіборги. 416 с.
- Зінич Ігор Вікторович «Псих» — Герой України (посмертно) // Білоцерківський фаховий медичний коледж URL: https://bcmc.kiev.ua/novini/item/zinich-igor-viktorovich-psikh-geroj-ukrajini-posmertno
- Зінич Ігор Вікторович («Псих») // Книга памяті полеглих за Україну. URL: https://memorybook.org.ua/9/zinych.htm
- Зінич Ігор Вікторович // Український меморіал. URL: https://ukraine-memorial.org/ua/biography/zinich-igor-viktorovich/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Зінич, Ігор Вікторович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Зінич, Ігор Вікторович (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
