Зінкевич, Василь Іванович
Зінке́вич, Васи́ль Іва́нович (01.05.1945, с. Васильківці Ярмолинецького (тепер Хмельницького) району, Хмельницької області, Україна) — естрадний співак (драматичний тенор). Народний артист УРСР (1986), лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1994), Герой України (2009).
|
Зінкевич, Василь Іванович | |
|---|---|
| Народження | 01.05.1945 |
| Місце народження | Васильківці |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Відзнаки | Герой України |
| Ордени | Держави; Князя Ярослава Мудрого; Святого Миколи Чудотворця |
| Премії | Національна премія України імені Тараса Шевченка |
Життєпис
Народився в сім’ї ветеринара, який був також і регентом церковного хору. Спеціальної музичної освіти не мав.
Після служби в армії 1968 вступив до Вижницького художнього училища прикладного мистецтва (тепер Вижницький фаховий коледж мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка). Спеціалізувався на моделюванні етнічно-фольклорного одягу, зокрема його кованих металевих елементів. 1968–1973 долучився до створення народного аматорського ансамблю танцю «Смеречина» при Вижницькому будинку культури м. Вижниці і був його першим художнім керівником. Деякі його танцювальні постановки стали окрасою українського мистецтва (зокрема хореографічна композиція «Буковинська мозаїка»). Сам моделював сценічні костюми для себе й учасників ансамблю.
1968 — соліст вокально-інструментального ансамблю (ВІА) «Смерічка», створеного також при Вижницькому будинку культури (запрошений художнім керівником Л. Дутковським). 1973–1975 — ВІА «Смерічка» у штаті Чернівецької філармонії (м. Чернівці).
Від 1975 — соліст, з 1980 — художній керівник ансамблю «Світязь» Волинської обласної філармонії в м. Луцьку.
Упродовж 1986–1991 — навчався в Рівненському інституті культури (тепер Інститут мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету), здобув спеціальність театрального режисера.
Вів багатогранну концертну діяльність (до уведення пандемії 2019), гастролював у багатьох країнах світу (у Польщі, Румунії, Чехії, країнах колишньої Югославії, Білорусі, Росії тощо). Був учасником багатьох престижних фестивалів та конкурсів (як виконавець і як член журі). Неодноразово очолював журі Всеукраїнського фестивалю української пісні «Пісенний вернісаж» (м. Київ), Всеукраїнського телевізійного конкурсу молодих виконавців «Мелодія» (м. Львів), був членом журі Міжнародного дитячого конкурсу виконавців «Маленький принц» у м. Бухаресті (Румунія) та Міжнародного конкурсу молодих виконавців «Слов'янський базар» у м. Вітебську (Білорусь).
Творчість
Розпочав творчий шлях 1966 як аматор — почав співати в самодіяльному вокально-інструментальному ансамблі (ВІА) «Смерічка» при міському Будинку культури (худ. керівник Л. Дутковський). Колектив розвивав популярний стиль біг-біту на традиціях національної фольклорної пісенності. Особливої популярності набув після сольного виконання пісень В. Івасюка та відомих дуетів з Н. Яремчуком («Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори»). 1973 працював у Чернівецькій філармонії, де до групи солістів долучилася співачка С. Ротару.
Ядро пісенного репертуару співака складали пісні В. Івасюка: «Світ без тебе», «Літо пізніх жоржин», «Наче зграї птиць, роки летять», «Пісня буде поміж нас».
Співпраця з відомими українськими композиторами доповнила репетруар співака новими піснями, зокрема: «Земле моя», «Розквітай, любов», «Знову я у гори іду», «На щастя, на долю» М. Мозгового, «Твої очі» П. Дворського, «Серце скрипки» І. Перчука (1956, Україна), «Надивлюсь на тебе» та «Материнська світлиця» І. Білозіра, «Українське коло» С. Гіги (1959, Україна), «Шлях до Тараса» О. Осадчого (1947, Україна) на сл. Ю. Рибчинського, «Новий день над Україною» Б. Кучера (1957, Україна) на сл. С. Галябарди (1951, Україна) тощо.
Знявся у фільмах-концертах «Червона Рута» (1971), «Мелодії голубих озер» (1977), «Червона Рута. Десять років потому» (1981), «Музика весни» (1987), «Відлуння його життя» (1988), «Червона Рута Володимира Івасюка» (1988), «Мереживо його доріг» (1990).
Записав кілька платівок та аудіокасет.
Визнання
Лауреат Всесоюзного телеконкурсу «Пісня–71» (1971), Всесоюзного телеконкурсу «Алло, ми шукаємо таланти» (1972).
Заслужений артист України (1978). Народний артист України (1984). Герой України з врученням ордена Держави (2009).
Нагороджений орденом Князя Ярослава Мудрого IV ступеня (27.06.2020), V ступеня (16.01.2009), орденом «За заслуги» I ступеня (23.08.2005), II ступеня (21.08.1999), III ступеня (12.08.1999), орденом святого Миколи Чудотворця (1997).
Почесний громадянин м. Луцька (2001).
Почесний громадянин Буковини (2018).
Відкрито «Зірку» на Алеї зірок на Театральній площі м. Чернівців та на Алеї зірок у м. Києві (2000).
Література
- Бондар В. Той небесний вогонь: Високу духовність і незгасну любов України несе слухачам кожною своєю піснею // Українська культура. 1998. № 8. С. 40–41.
- Кузик В., Кушнірук О. Зінкевич Василь Іванович // Українська музична енциклопедія : в 5 т. / Гол. ред. Г. Скрипник. Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2008. Т. 2. С. 151.
- Антонюк-Гаврищук Є. Популярний співак і танцівник // Світ пісенної краси. Чернівці : Букрек, 2009. С. 76–80.
- Будна Н. «Співає пісню серцем»: Василю Зінкевичу виповнилося 70 років // Молодий буковинець. 2015. № 42. С. 10.
- Маслій М. Золотий вік української естради : в 3 кн. Чернівці : Букрек, 2016. Кн. 1. 400 с.; Кн. 2. 416 с.
- Гусар Ю. Співак — Герой України // Буковинське віче. 2017. № 15. С. 2.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Кузик В. В. Зінкевич, Василь Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Зінкевич, Василь Іванович (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.12.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
