Івасюк, Володимир Михайлович
Івасю́к, Володи́мир Миха́йлович (04.03.1949, м. Кіцмань, тепер Чернівецького району, Чернівецька область, Україна ― 1979, Брюховицький ліс під м. Львовом, тепер Україна; день пам’яті ― 22.05.1979) ― композитор-виконавець, поет, Герой України (з 2009, посмертно).
|
Івасюк, Володимир Михайлович | |
|---|---|
| Народження | 04.03.1949 |
| Місце народження | Кіцмань |
| Смерть | 1979 |
| Місце смерті | Брюховицький ліс під м. Львовом |
| Місце поховання | Личаківський цвинтар |
| Alma mater | Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї вчителів-філологів. 1954 вступив у підготовчий клас місцевої філії Чернівецької музичної школи (згодом Кіцманська музична школа, з 1999 ― Кіцманська музична школа імені Володимира Івасюка) зі спеціальності скрипка. 1956–1966 навчався в Кіцманській середній школі. 1963 вступив до Київської середньої музичної школи ім. М. В. Лисенка на спеціальність альт. З другої чверті через хворобу повернувся на навчання в м. Кіцмань. Продовжив уроки в Кіцманській музичній школі в класі фортепіано.
Після закінчення школи вступив до Чернівецького медичного інституту (ЧМІ, тепер Буковинський державний медичний університет) та одночасно до Чернівецького музичного училища. За наказом ректора ЧМІ О. Юхимця (1918–2001; тепер Україна) був відрахований за приховування фактів біографії (у випускному класі разом із друзями випадково скинув бюст Леніна, від якого відколовся шматок).
Влаштувався слюсарем на завод «Легмаш», де організував хор робітників, який посідав перші місця в оглядах художньої самодіяльності. Хористи виконували, зокрема, пісні Івасюка. Отримав позитивну характеристику заводу й 1967 знову вступив до Чернівецького медичного інституту, де навчався до 1972. Був старостою групи. Грав на скрипці в оркестрі народних інструментів ансамблю пісні й танцю «Трембіта» та камерному оркестрі закладу вищої освіти. Одночасно був учасником вокально-інструментального ансамблю «Карпати» [керівник В. Громцев (1949–2020; тепер Україна)] при палаці культури текстильного об’єднання «Восход» (Центральний палац культури м. Чернівці).
Улітку 1972 перебував у військових таборах у м. Новограді-Волинському. Цього самого року переїхав до м. Львова, де навчався у Львівському медичному інституті (тепер Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького) та на підготовчому відділені Львівської консерваторії (тепер Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка) в класі А. Кос-Анатольського.
Здобув вищу медичну освіту (1973) і вступив до аспірантури до професора Т. Мітіної (1921; тепер Російська Федерація ― 2006; Україна). У вересні 1974 розпочав навчання на першому курсі композиторського відділення Львівської консерваторії в педагогів А. Кос-Анатольського, згодом Л. Мазепи (1931–2016; тепер Україна).
Загинув за нез’ясованих обставин. 24.04.1979 за телефонним викликом пішов із дому й більше не повернувся. 18.05.1979 знайдений повішеним у Брюховицькому лісі поблизу м. Львова. Точні обставини та дата смерті невідомі, в офіційному свідоцтві вказано день загибелі 24-27 квітня. 22.05.1079 поховали на Личаківському цвинтарі в м. Львові. Розслідування трагічної смерті Івасюка триває.
Юрій Візнюк та Володимир Івасюк. 1957 рік
Михайло та Софія Івасюки з дітьми Володимиром та Галиною. 14 червня 1957 року
Володимир Івасюк з сестрою Оксаною. Осінь 1965 року
Володимир Івасюк, Марія Соколовська, Володимир Новицький як учасники ансамблю пісні і танцю Трембіта. 7 листопада 1967 року
Олена Кузнецова та Володимир Івасюк. Передача "Камертон доброго настрою". 13 вересня 1970 року
Творчість
У 15-річному віці у школі створив анcамбль «Буковинка», який виконував його перші пісні, зокрема, «Ласкаво просимо» та «Моя пісня». За перемогу на обласному республіканському огляді (червень 1965) гурт нагородили поїздкою по Дніпру. У грудні 1965 колектив запросили виступити на Чернівецькому телебаченні. 1966 Івасюк як керівник ансамблю отримав грамоту за перемогу на обласному огляді художньої самодіяльності. Восени 1966 надіслав на обласний конкурс пісні «Відлітали журавлі» на вірші В. Миколайчука та «Колискову для Оксаночки» на власні слова. За твір «Відлітали журавлі» був удостоєний першої премії.
1970 написав пісні «Червона рута» та «Водограй». Прем’єра відбулася 13.09.1970 на Театральній площі м. Чернівців у прямому ефірі передачі «Камертон доброго настрою» (виконав дуетом із О. Кузнецовою).
Твори Івасюка здобували перемоги в різних конкурсах, зокрема, «Пiсня-71», де звучала «Червона рута» у виконанні Н. Яремчука, В. Зінкевича та самого автора в супроводі естрадно-симфонічного оркестру під керівництвом Ю. Силантьєва (1919–1983; тепер РФ). Пісня «Водограй» у виконанні ансамблю «Смерічка» (солісти М. Єжеленко (1948; тепер Україна) та Н. Яремчук) під керівництвом Л. Дутковського перемогла на конкурсах «Пiсня-72» та «Алло, ми шукаємо таланти», зйомки відбулися в Мармуровій залі Чернівецького державного університету (тепер Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича), телеведучий ― О. Масляков (1941; тепер Російська Федерація). Також ВІА «Водограй» ЧМІ, яким керував Івасюк, взяв участь у концерті художньої самодіяльності для делегатів ХІ з’їзду професійної спілки медичних працівників у м. Москві в лютому 1972.
Із піснею «Водограй» С. Ротару виборола друге місце в міжнародному пісенному конкурсі «Сопот-74». Володимир із сестрою Галиною (1951; тепер Україна) поїхав на цей конкурс у складі радянської делегації, мав можливість здійснити коротку подорож Польщею.
Брав участь у створенні та діяльності Клубу творчої молоді в м. Львові (1977).
1978 Івасюк ― учасник всесоюзного конкурсу молодих композиторів у м. Єревані (тепер Вірменія), де піаністка Л. Десяткіна виконала «Сюїту-варіації» на тему старовинної буковинської пісні «Сухая верба». На всесоюзному конкурсі композиторів-студентів консерваторій у м. Москві (1978) здобув дипломи ІІ ступеня за «Сюїту-варіації для камерного оркестру» та «Баладу про Віктора Хару».
Пісні Івасюка прозвучали в першому українському музичному фільмі «Червона рута» (1971), який зняв режисер Р. Олексів (1926–1996; тепер Україна) в м. Яремче Івано-Франківської області. Головні ролі виконали С. Ротару та В. Зінкевич.
С. Ротару виконала шість пісень Івасюка у фільмі «Пісня завжди з нами» (1975).
1977 у видавництві «Музична Україна» вийшла збірка «Пісні», де було 9 творів композитора. На студії «Мелодія» автор видав платівку-гігант «Пісні Володимира Івасюка співає Софія Ротару» (1977; записано 1974), до якої увійшли найкращі його твори.
Серед найвідоміших пісень Івасюка, які принесли йому всесвітню славу: «Червона рута», «Водограй», «Пісня буде поміж нас», «Балада про мальви», «Тільки раз цвіте любов», «Кленовий вогонь», «Мила моя», «Балада про дві скрипки», «Відлуння твоїх кроків», написані на власні вірші, батька М. Івасюка та твори поетів В. Бабуха (1943–2020), Р. Братуня, В. Вознюка (1950), М. Воньо (1948), Б. Гури (1944–2018), Олеся Гончара, А. Дементьєва, А. Драгомирецького (1941–2011), М. Івасюка (1917–1995), Р. Кудлика (1941–2019), В. Кудрявцева (1934–2014), Д. Луценка, В. Лучука, В. Марсюка (1938), В. Миколайчука, Д. Павличка (1929), М. Петренка (1925–2020), С. Пушика, Ю. Рибчинського (1945), Б. Стельмаха (1943), М. Ткача (1932–2007; усі ― тепер Україна).
У творчій біографії Івасюка є дві пісні, до яких він написав лише слова: «Залишені квіти» («Жовтий лист»), музика В. Громцева (1967) та «Зустріч у дорозі» (1985), музику для якої написав П. Дворський.
Пісні композитора і поета Івасюка були в репертуарах ансамблів «Карпати», «Смерічка», «Червона рута», «Водограй», «Ватра», а також співаків Л. Відаш (1948–2012; тепер Україна), В. Зінкевича, Н. Яремчука, С. Ротару, зарубіжних виконавців, зокрема, польського ансамблю «Но то цо», та інших.
З 1974 композитор активно працював у інструментальному жанрі. Написав музику до вистави «Прапороносці» за однойменним романом Олеся Гончара (режисер вистави С. Данченко), яку поставили у Львівському музично-драматичному театрі імені М. Заньковецької, а також до спектаклю «Мезозойська історія» для Дрогобицького обласного музично-драматичного театру, де прозвучала пісня на вірші Б. Стельмаха «Запроси мене у сни свої».
Володимир Івасюк на Кавказі. 1969 рік
Володимир Івасюк під час зйомок фільму «Червона рута». 1971 рік
Володимир Івасюк. Львів. 1974 рік
Володимир Івасюк. Польща. Краків. Вавельський замок. 1974 рік
Володимир Івасюк. Вільнюс. Тракайський замок. Липень 1978 року
Нагороди та визнання
Лауреат республіканської комсомольської премії імені Миколи Островського (1988), Державної премії України імені Тараса Шевченка (1994). Почесний громадянин м. Кіцмань (з 2002). Герой України (з 2009; усі ― посмертно).
Представник Президента України в Чернівецькій області І. Гнатишин (1951; тепер Україна) на пропозицію діячів культури й мистецтва Буковини 26.02.1993 підписав розпорядження про заснування Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка. Заклад створено 13.09.1995, відкриття повної експозиції відбулося 04.03.1999 (до 50-річчя від дня народження композитора). 4.03.2019 оновлена експозиція музею. З 1989 в Україні відбувається всеукраїнський фестиваль сучасної пісні та популярної музики «Червона рута». Пам’яті Івасюка присвячений міжнародний конкурс молодих виконавців, який уперше було проведено 1993 в м. Чернівцях.
Меморіальні дошки Івасюку:
- м. Чернівці, вул. Маяковського, 40 (на фасаді будинку, де проживала родина Івасюків з 1971 до 1995, тепер Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка), скульптор М. Лисаківський (1943–2010; тепер Україна), відкрито у вересні 1989;
- м. Львів, вул. Левицького, 106 (на будинку, у якому проживав композитор з 1973 до 1979), скульптори Л. Яремчук (1954), М. Посікіра (1946–2019), архітектор М. Федик (1950; усі ― тепер Україна), відкрито й освячено 06.08.1991;
- м. Кіцмань, вул. Горького, 5 (на будинку, де проживала родина Івасюків), художник Г. Мороз, відкрито 03.03.1999;
- м. Чернівці, Театральна площа (медичний університет, де навчався Івасюк з 1967 до 1972), скульптор І. Салевич (1960; тепер Україна), відкрито 03.03.2011;
- м. Київ, вул. Л. Первомайського 5-А (будинок звукозапису Українського радіо), скульптор В. Маркуш, відкрито 03.03.2017.
Барельєфи Івасюку: - смт Брошнів-Осада, вул. 22 січня, 49, на фасаді дитячої музичної школи мистецтв, художник І. Шимак, відкрито 21.11.2000;
- м. Вижниця, районний будинок культури, художник і скульптор В. Римар, відкрито 22.05.2011.
Пам’ятники Івасюку: - м. Львів, Личаківський цвинтар (на могилі композитора), скульптори Любомир Яремчук, Микола Посікіра, архітектор Михайло Федик, освячення відбулося 17.04.1990;
- м. Кіцмань, вул. Незалежності, скульптори Любомир Яремчук, Микола Посікіра, архітектор Михайло Федик, відкрито 04.03.1999;
- м. Львів, проспект Тараса Шевченка, скульптор С. Олешко, архітектор М. Ягольник, меценат С. Вакарчук, відкрито 20.12.2011;
- смт Брюховичі Львівської області, вул. В. Івасюка (біля Народного дому), скульптор Л. Кукіль (1966; тепер Україна), відкрито 18.10.2020.
20.10.2000 на Алеї зірок (Театральна площа м. Чернівці) відкрито зірку Івасюка.
Національний банк України викарбував ювілейну монету «Володимир Івасюк. 1949–1979» номіналом 2 гривні (2009).
Цитати
«Працюватиму вдень і вночі, як електростанція чи водогін, і не скоро знадобиться мені капітальний ремонт. Хвилинами тішить гадка, що в людські домівки потрапить і від мене трошки світла, мов крапелька освіжаючої вологи».
Цит. за: Івасюк М. Г. Монолог перед обличчям сина. 4-те вид. Чернівці : Букрек, 2016. С. 128.
«Французи, італійці, росіяни і всі інші цивілізовані народи співають своїми мовами і їх ніхто не називає націоналістами. Чому це так? А ми, українці, вже з самої колиски стаємо націоналістами, якщо матері нам співають українські колискові. Тому нас перевиховують у концтаборах. Українець перестає бути націоналістом аж тоді, коли зневажає свою мову, пісню, свої національні традиції, любить усе, крім свого рідного».
Цит. за: Івасюк М. Г. Монолог перед обличчям сина. 4-те вид. Чернівці : Букрек, 2016. С. 197.
«З раннього дитинства ми були не лише братом і сестрою, а щирими друзями, що йшли пліч-о-пліч майже три десятиріччя. Та доброту й лагідність Володя проявляв не тільки у взаєминах зі мною ― товариші по школі й медичному інститутові любили його за благородство, простоту й готовність допомогти у скрутну хвилину».
Цит. «Червона рута»: від земного — до небесного / Упоряд. М. Лазарук. Чернівці : Друк Арт, 2020. С. 24.
«Нечувана й, очевидно, невипадкова популярність пісні «Червона рута» підштовхнула Володю до рішення стати професійним композитором. Тобто, відповідальність за свій талант, за все, що в нього було в душі, що він міг зробити для людей, він повністю взяв на себе».
Цит. «Червона рута»: від земного — до небесного / Упоряд. М. Лазарук. Чернівці : Друк Арт, 2020. С. 27.
Твори
- Пісні. Київ : Музична Україна, 1977. 44 с.
- Музичні твори (до 60 річчя від дня народження). Чернівці : Букрек, 2009. 292 с.
- Інструментальні твори. Чернівці : Букрек, 2015. 160 с.
Література
- Володимир Івасюк. Життя — як пісня. Спогади та есе / Упоряд. П. Нечаєва. Чернівці : Букрек, 2003. 216 с.
- Унгурян Т. Монолог перед обличчям брата. Київ : Просвіта, 2003. 80 с.
- Нечаєва П. М. Безсмертна тінь великих душ. 2-ге вид., допов. Чернівці : Зелена Буковина, 2004. 80 с.
- Івасюк М. Г. Монолог перед обличчям сина. 4-те вид. Чернівці : Букрек, 2016. 224 с.
- Маслій М. М. Золотий вік української естради (1960–1980-ті роки) : в 3 кн. Чернівці : Букрек, 2016.
- Нечаєва П. М. Наш камертон — Володимир Івасюк. Чернівці : Букрек, 2016. 188 с.
- «Червона рута»: від земного — до небесного / Упоряд. М. Лазарук. Чернівці : Друк Арт, 2020. 216 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Мороз Н. М. Івасюк, Володимир Михайлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Івасюк, Володимир Михайлович (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.04.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
