Яремчук, Назарій Назарович
Яремчу́к, Наза́рій Наза́рович (30.11.1951, с. Рівня, тепер у складі м. Вижниця Чернівецької області, Україна — 30.06.1995, м. Чернівці, тепер Україна) — естрадний співак (тенор), народний артист України (з 1987), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1996, посмертно), Герой України (2021, посмертно).
|
Яремчук, Назарій Назарович | |
|---|---|
| Народження | 30.11.1951 |
| Місце народження | Рівня |
| Смерть | 30.06.1995 |
| Місце смерті | Чернівці (місто) |
| Напрями діяльності | Музичне мистецтво |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Премії | Національна премія України імені Тараса Шевченка (1996, посмертно) |
Зміст
Життєпис
Народився у селянській сім’ї. Закінчив чотири класи школи у с. Рівні. Після смерті батька (1963) навчався у Вижницькій школі-інтернаті (з п’ятого до восьмого класу), де почав займатися співом у хоровому гуртку. Після закінчення середньої школи у м. Вижниці (1969) вступав на географічний факультет Чернівецького державного університету (тепер Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича), але не пройшов за конкурсом. Відтоді працював сейсмологом у Західноукраїнській геологорозвідувальній партії у м. Вижниці, водночас за направленням військкомату навчався на курсах водіїв. З листопада 1969 — соліст вокально-інструментального ансамблю «Смерічка» Вижницького районного будинку культури (керівником 1966–1975 і 1979–1982 був Л. Дутковський), одного із перших в Україні та колишньому СРСР колективів — представників біг-бітового стилю в рок-музиці, поширеного в світі завдяки популярності ансамблю «Бітлз». Співпрацював з композитором В. Івасюком. У складі ансамблю співав дуетом з В. Зінкевичем (1969–1975).
З другої спроби 1970 вступив до Чернівецького державного університету, поєднував навчання на географічному факультеті з виступами на естраді.
Дебютом на телебаченні була участь у програмі Чернівецького телебачення «Камертон доброго настрою» (13.09.1970), в якій у супроводі «Смерічки» виконав пісню «Незрівнянний світ краси» (музика Л. Дутковського, слова А. Фартушняка).
Став широко відомим завдяки участі у зйомках музичного телефільму «Червона рута» (1971, режисер Р. Олексів), де виконав низку пісень, зокрема разом з В. Зінкевичем пісню «Червона рута» (1970, слова і музика В. Івасюка).
У складі університетського ансамблю «Черемош» брав участь у Всесоюзній універсіаді з художньої самодіяльності (квітень 1972, м. Харків).
01.04.1973 ансамбль «Смерічка» запросили на професійну сцену в Чернівецьку обласну філармонію. Яремчук вів активне творче життя, виступаючи у переповнених глядачами концертних залах, деколи по два, три концерти на день. Після четвертого курсу навчання через часті гастролі перевівся на заочне відділення, яке закінчив 1975. У серпні 1975 розпався дует Зінкевич—Яремчук. Залишив колектив Л. Дутковський. В. Зінкевич переїхав до Луцька і став солістом ВІА «Світязь».
Відтоді Яремчук працював кілька місяців старшим інженером на кафедрі економічної географії університету, згодом повернувся за порадою Л. Дутковського до філармонії. 1979 Яремчук повернув у «Смерічку» Л. Дутковського та оновив колектив. Здобув також фах режисера, 1988 закінчив факультет сценічної режисури Київського державного інституту культури імені О. Корнійчука (тепер Київський національний університет культури і мистецтв).
Водночас продовжував музичну кар’єру. Після призначення Л. Дутковського режисером філармонії 1982 став керівником ансамблю «Смерічка». Упродовж мистецького життя артист здійснив гастрольні поїздки по всіх республіках колишнього Радянського Союзу, виступав у Аргентині, Бразилії, Індії, Канаді, Лаосі, Монголії, Німеччині, Румунії, США. Неодноразовий учасник тодішніх пісенних фестивалів («Київська весна», «Кримські зорі», «Білоруська осінь», «Білі ночі», «Мерцішор», «Пісенний вернісаж» тощо). Разом із ВІА «Смерічка» був учасником культурної програми Літніх Олімпійських ігор 1980 (м. Москва). Виступав перед ліквідаторами Чорнобильської катастрофи (1986), зокрема, у 30-кілометровій зоні відчуження. Брав участь у відкритті Співочого поля у м. Тернополі (першого в Україні) під час Першого Республіканського свята народної творчості (червень 1986). Співав перед воїнами — учасниками війни в Афганістані (1987), виступав на 20 концертах, зокрема у м. Кабулі.
З 1993 був ведучим телепередачі концертів вітань «Зичимо щастя» на Чернівецькому обласному телебаченні.
Помер від захворювання на рак. За останні місяці життя важкохворий рідко вже виступав з концертами, проте записав близько 30 пісень.
Творчість
Яремчука вважають співаком лірико-романтичного амплуа, однак він виконував також пісні, в яких лірика поєднується з громадянським звучанням.
У репертуарі було понад 150 пісень. Не виконував випадкових творів, кожна з пісень була театрально поставлена. Виконання вирізнялося акторською майстерністю.
Тематика пісень — кохання, сімейні цінності, краса природи, любов до рідного краю, України. За поодинокими винятками усі пісні співав українською мовою.
З-поміж авторів, з якими співпрацював співак, — композитори Л. Дутковський, В. Івасюк, О. Злотник (нар. 1948), М. Скорик, О. Гавриш (нар. 1951), П. Дворський, І. Поклад, Г. Татарченко (нар. 1951), поети В. Крищенко, А. Фартушняк (1946–2019), А. Демиденко (нар. 1951), Ю. Рибчинський, О. Вратарьов (нар. 1936), Р. Братунь, С. Пушик, усі — Україна.
Серед пісень репертуару: «Батько і мати» (1990, музика О. Злотника, слова В. Крищенка), «Водограй» (1970, слова і музика В. Івасюка), «Гай, зелений гай» (1982, музика О. Злотника, слова Ю. Рибчинського), «Горянка» (1972, музика Л. Дутковського, слова М. Леонтюка, С. Борисенка), «Запроси мене у сни» (1973, музика В. Івасюка, слова Б. Стельмаха), «Золотоволоска» (1973, музика В. Івасюка, слова А. Драгомирецького), «Квітка папороті» (1986, музика Ю. Ісарова, слова В. Крищенка), «Матіоли цвіт» (1980, музика Л. Дутковського, слова В. Кудрявцева, М. Бучка), «Смерекова хата» (1984, музика П. Дворського, слова М. Бакая), «Стожари» (1978, музика П. Дворського, слова В. Кудрявцева), «Пісня буде поміж нас» (1971, музика і слова В. Івасюка), «Родина» (1995, музика О. Злотника, слова В. Крищенка), «Я піду в далекі гори» (1968, слова і музика В. Івасюка) та інші.
Співав також українські народні пісні: «Добрий вечір тобі, пане господарю», «Ой чорна, я си чорна», «Ой на горі два дубки», «По той бік гора» та інші.
Брав участь у зйомках низки музичних фільмів: «Виступає ансамбль “Смерічка” під керівництвом Левка Дутковського» (1975, «Талліннфільм»), «Ти плюс я — весна» (1979), «Червона рута. 10 років по тому» (1981), «Усмішки Нечипорівки» (1982), «Пори року» (1984), «Співає Назарій Яремчук» (1985), «Молюсь за тебе, Україно» (1991), усі — «Укртелефільм»; «Назарій Яремчук. Тут його пісенне джерело» (1986), «Відлуння його життя» (1988), обидва — Чернівецьке обласне телебачення; фільмів-концертів «Назарій Яремчук та ВІА “Смерічка”» (1984), «Зоряна ніч» (1990), обидва —Львівське обласне телебачення.
Пісні у виконанні Яремчука були записані на платівки Всесоюзною фірмою грамзапису «Мелодія»: «Пісня з України. Чернівецька область» (1970), «Смерічка» (1976), «Пісні Л. Дутковського» (1977), «Смерічка» (1979, 1980, 1981, 1987), «Назарій Яремчук. Незрівнянний світ краси» (1980), «Чумацький шлях» (1990).
Підтримував молодих виконавців, зокрема, допоміг зробити перші кроки на естраді співакам П. Зіброву, Н. Шестаковій (нар. 1961), О. Пекун (нар. 1969), Ж. Боднарук (нар. 1967), І. Братущик (нар. 1970), А. Миколайчуку (нар. 1959), О. Добрянській (нар. 1958), усі — Україна.
Був не лише виконавцем, а й автором слів деяких пісень. Писав вірші, вів щоденник.
Нагороди та визнання
Герой України з удостоєнням ордена Держави (2021, посмертно) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку музичної культури, формуванні національної ідентичності, багаторічну плідну творчу діяльність і високу виконавську майстерність.
Нагороджений орденом Дружби народів (1978).
Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1996, посмертно) за концертну діяльність 1973–1995 та Республіканської премії ЛКСМУ імені М. Островського (1982).
Лауреат Всесоюзних телеконкурсів «Пісня-71» (1971), «Пісня-72» (1972), Всесоюзного телеконкурсу «Алло, ми шукаємо таланти» (1972), Всесоюзного огляду-конкурсу тематичних програм «До 40-річчя Перемоги радянського народу у Великій вітчизняній війні» (1984).
Дипломант Міжнародного фестивалю естрадної пісні «Братиславська ліра» (1981; три призи — глядацьких симпатій, ЦК комсомолу Словаччини та за артистизм), Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Москві (1985).
Почесний громадянин м. Чернівців (1995).
Погруддя Яремчука встановлено у Вижницькій загальноосвітній школі-інтернаті (1999, скульптори В. і Г. Римари), меморіальні дошки відкрито на стінах будинку, де він мешкав у м. Чернівцях (1995, скульптори І. Салевич та А. Присяжнюк), Вижницького будинку культури (1996, скульптор В. Римар), Вижницької загальноосвітньої школи-інтернату (2004), Чернівецької обласної філармонії (2011, скульптор А. Присяжнюк), музею-садиби у м. Вижниці (2011), на корпусі географічного факультету Чернівецького національного університету (2013).
Музей-садиба Яремчука «Смерекова хата» діє в оселі родини Яремчуків у м. Вижниці (з 1996), функціонують музейні кімнати у Вижницькій загальноосвітній школі-інтернаті (з 1996) та Чернівецькій обласній філармонії (з 2000).
На його честь названо вулиці у містах Чернівцях, Вижниці (обидві — 1995), Тернополі (1996), Києві, Дніпрі, Івано-Франківську та інших населених пунктах України.
Ім’я співака присвоєно Вижницькій загальноосвітній школі-інтернату (1996), школі-ліцею у м. Тернополі (2000), Чернівецькому обласному благодійному фонду (1995).
Його пам’яті присвячені Всеукраїнський фестиваль української естрадної пісні «Пісня буде поміж нас» (з 1996), Пісенний фестиваль «Родина» (з 2003), Міжрегіональний фестиваль естрадної пісні Гуцульщини у м. Чернівцях
Додатково
Яремчук захоплювався футболом, був запеклим уболівальником клубів «Буковина» (Чернівці) та «Динамо» (Київ). Виконував пісні на футбольну тематику, зокрема разом із В. Морозовим, П. Дворським і ансамблем «Смерічка» записав пісню «Гол-футбол» (1979, музика Л. Дутковського, слова Ю. Рибчинського). Написав слова пісні «Київське “Динамо”» (1985, музика О. Злотника).
Співак цікавився народним мистецтвом, зокрема виготовленням писанок, вишивкою.
У Яремчука був брат Дмитро (1914–2010), син його батька від першого шлюбу. У 1940-х належав до Організації українських націоналістів (мельниківців). Не прийняв радянської влади, емігрував до Канади. Юрист за фахом, працював референтом міністра шляхів і сполучень Канади, допомагав родичам в Україні. Брати зустрілися, коли Назарій гастролював за кордоном. Співак присвятив братові пісні «Нас багато по світу» (1993, музика П. Дворського, слова Б. Гури) і «Лелека з України» (1991, музика Г. Татарченка, слова В. Крищенка).
Діти Яремчука теж стали співаками. Сини Дмитро (нар. 1976) і Назарій (нар. 1977) — народні артисти України (з 2017), донька Марія (нар. 1993) — учасниця міжнародного пісенного конкурсу «Євробачення» (2014; 6-е місце).
Н. Яремчук із В. Зінкевичем. 1970
В. Зінкевич, В. Івасюк та Н. Яремчук. 1971
«Алло, ми шукаємо таланти». 1972
Фільм «Червона рута». 1971
Журнал «Україна» №24. Червень 1972
Н. Яремчук. 1986
Н. Яремчук. 1986
Одне з останніх фото, зроблено Танею Д'Авіньйон. 1995
.JPG)
Цитати
«Швидко плине час, але я завжди відчуваю відсутність Назарія Яремчука, Володі Івасюка… Їх не замінить ніхто. Як ніхто не замінить дуету Яремчук — Зінкевич. З ностальгією згадую ті незабутні часи. Те, що колись творив, — уже історія, легенда, приємний спогад, найкращі роки життя, молодість і… моя та наша “Смерічка”».
(Л. Дутковський, композитор, засновник ВІА «Смерічка». Цит. за: Назарій Яремчук та Василь Зінкевич — історія неповторного дуету // Westnews. 2019. URL: https://westnews.info/news/Nazarij-YAremchuk-ta-Vasil-Zinkevich-istoriya-nepovtornogo-duetu.html).
«Назарій Яремчук — це наша істинно національна гордість. […] Назарій був тим співцем, який дійсно окреслив траєкторію своєї зірки вірною любов’ю до України. Вона, наша ненька держава, повсякчас була його музою. Для мене саме від цього духовного джерела розпочинається він як особистість, як людина. І додати до цього щось ще неможливо. Назарій вірно служив своїй музі. Тому був для нас таким природним і зрозумілим, як і наша українська пісня. Назарій творив і стверджував її русло. І тому результат його праці — живий. Живий! Як складова творчого процесу вітчизняної культури. Радісно на душі, що наша повноводна пісенна ріка справді має силу, має прекрасних співців: від Дмитра Михайловича Гнатюка — до синів Назарія Яремчука. Ось у цьому і був зміст його життя. Кажуть, ніби згасла зоря Назарія Яремчука. Ні, вона не згасла. Як ніколи не згасне його дивна музика, його дивна пісня».
(В. Зінкевич, співак. Цит. за: Василь Зінкевич // Назарій Яремчук. Пам'яті Назарія Яремчука (30.11.1951 — 30.06.1995). URL: https://www.roduna.org/29.html).
«Мене приваблювало в Назарієві те, що він завше був свідомим громадянином і великим патріотом нашої держави, мав свою чітку позицію в естрадній пісні. Вірно служив вітчизняному мистецтву, культурі. Мені це дуже подобалося, тому, що відповідало моєму життєвому кредо: віддавати всі сили і талант на служіння народові. І ось у Назарієві я бачив саме такого співака. Співака, який має своє виразне обличчя. […] Ми часто говорили з Назарієм про інтерпретацію пісні, про стиль її виконання. Кожен митець має свій творчий образ. У нього була своя, особлива манера. Він ніколи не виходив за рамки того прекрасного, що є в естрадного співака. Справжній був митець, бо ніколи не розмінювався на якісь дешеві успіхи»
(Д. Гнатюк, співак. Цит. за: Дмитро Гнатюк // Назарій Яремчук. Пам'яті Назарія Яремчука (30.11.1951 — 30.06.1995). URL: https://www.roduna.org/451.html).
«А яким був поетом! Якось нудився, нудився і відкрився: “Хочу показати тобі свої вірші, але боюся…” “Чого боїшся? Чому раптом?” Показав мені вірша про море, який став піснею з музикою Миколи Свидюка. Читав мені короткий, але глибокий за змістом, вірш про батьків. Назарій дуже розумівся на слові. Він умів вибрати ключове і просив композитора обіграти його. Щоб врізалося в пам’ять і в душу»
(А. Демиденко, поет. Цит. за: Маслій М. Незрівняний світ краси Назарія Яремчука. Чернівці : Букрек, 2021. 400 с. URL: https://hvilya.com/ekskliuzyvna-khvylia/andrij-demydenko-pro-nazariya-yaremchuka.html).
Література
- Кузик В. Українська радянська лірична пісня. Київ : Наукова думка, 1980. 112 с.
- Яремчук Назарій Назарович // Мистецтво України: Біографічний довідник / Упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський; за ред. А. В. Кудрицького. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. С. 679.
- Яремчук Назарій Назарович // Богайчук М. Література і мистецтво Буковини в іменах: словник-довідник. Чернівці : Букрек, 2005. С. 307–308.
- Шевченківські лауреати. 1962–2007 / Авт.-упоряд. М. Г. Лабінський. 2-ге вид., змін. і допов. Київ : Криниця, 2007. С. 699–700.
- Яремчук Назарій Назарович // Видатні діячі культури і мистецтв Буковини : в 3 вип. / Авт.-уклад.: Ю. Боганюк, О. Гаврилюк, Г. Добровольська та ін. Чернівці : Книги-ХХІ, 2010. Вип. 1. С. 19–20.
- Маслій М. Незрівняний світ краси Назарія Яремчука. Чернівці : Букрек, 2021. 400 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Маслій М. М. Яремчук, Назарій Назарович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Яремчук, Назарій Назарович (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.10.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
