Писанка
Пи́санка — яйце, декороване орнаментом двома (і більше) кольорами за допомогою воску чи іншими техніками.
Виникнення пов’язують із дохристиянським народним звичаєм зустрічі весни (див. Масниця). Згодом культивування сакрального змісту писанки приурочили до Великодня.
Зміст
Історична довідка
Гладкофарбоване чи оздоблене візерунком яйце-писанка набуло символічного релігійно-обрядового значення задовго до прийняття християнства.
Археологічні знахідки представлені виробами з каменю або глини у вигляді яйця, часто із геометричним і рослинним орнаментами. Це могло мати сакральне, магічне значення або бути іграшкою для дітей. Кам’яні вироби у вигляді яйця могли використовувати і як засіб для праці (розтирач для вохри). Це підтверджують місця їхніх знахідок: у житлі біля вогнища та в похованнях.
Керамічні писанки виготовляли в Давній Русі. Вони були поширені за її межами, що засвідчує давність цього мистецтва, глибокі корені традиційного писанкарства в Середній Наддніпрянщині.
Ритуальне забарвлення цієї категорії знахідок за формою «життя — смерть — відродження» було основоположною для свідомості міфологічної людства загалом. У багатьох світоглядних схемах яйцю, що дало початок світу, приписують генетичний аспект щодо нового життя.
Наприкінці 19 — на початку 20 ст. писанкарство набуло максимального розвитку. Дослідники народного мистецтва, етнографи, працівники музеїв збирали колекції писанок. Виготовлення писанок у цей період було ще доволі поширеним явищем у селах. З’являлися нові елементи в розписі та композиційні зразки на писанках.
У 1920–1930-х писанки були поширені на значній території Західної України. У Центральній та Східній Україні йшла боротьба з Церквою і релігійною атрибутикою, панувала атеїстична (див. Атеїзм) ідеологія. З-поміж іншого під загрозою опинилися такі пласти української культури, як писанка, іконопис, церковне шитво.
1920–1950-ті — період поступового згасання писанкарства та інших народних ремесел і промислів. У 1960–1980-х завдяки досвіду старших за віком майстринь-писанкарок (які зберегли цей промисел від повного занепаду), розпис писанок відродився та набув поширення в Україні. У розписі писанки на основі старих композиційних рішень з’явилися нові орнаментальні мотиви, проте були також заідеологізовані моменти (поява на писанках «серпа і молота», «ракети»). У цей час масового поширення набули писанки-мальованки (розмальовані акварельними або олійними фарбами). Основою для них стало яйце, виточене з дерева. Поряд із цим виготовляли писанки із натуральних яєць. Нова хвиля відродження українського народного мистецтва (зокрема писанки) пов’язана з 1990-ми.
Характеристика
.JPG)
.JPG)
Технологія виготовлення
Для виготовлення писанок використовують переважно курячі, а також качині та гусячі яйця (тепер і страусині). Беруть білі свіжі яйця без забруднень і плям, тріщин чи рельєфних деформувань поверхні. Яйця можна мити у теплій воді, додавши ложку оцту. Поверхня шкаралупи повинна бути сухою, температура яєць під час розпису — кімнатною.
Для розпису писанок використовували природні барвники, які виготовляли в домашніх умовах. Їх добували шляхом відварювання кори чи коріння дерев та кущів, цибулиння, висівок жита, стебел і цвіту трав, комах. Із рослинних матеріалів готували відвари на чистій м’якій річковій, сніговій або дощовій воді. Для більшої міцності відвар інколи настоювали декілька днів у гарячій печі. Під час збирання й заготівлі сировини дотримувалися термінів, режиму дозування, технології заварювання.
- Червоний барвник робили із сокоживної комахи-червця (конкурувала з американською та індійською кошеніллю) або зілля материнки звичайної, мокринки. Наприкінці 19 — на початку 20 ст. червону фарбу отримували шляхом виварювання трісок червоного та сандалового дерев.
- Жовту фарбу виготовляли з листя дикої груші, лушпиння цибулі, гречаної полови, дроку, молочаю, крокусу, латаття, звіробою, коріння глухої кропиви, липового цвіту. Із кисличок (диких яблунь) отримували жовтавий, із ніжними відтінками колір.
- Синю, блакитну фарби виготовляли з квіток висушеної мальви, пролісків, сон-трави, бруньок вільхи, ліщини або волоського горіха. Блакитну виготовляли з розтертих ягід висушеної чорниці.
- Зелену фарбу отримували з листя берези, барвінку, стебла зеленого жита, дерези, луски зернят чорного соняшника, ягід дикої бузини або чорної мальви, каштанового та бобового листя. Могли також змішувати синю і жовту фарби.
- Брунатну, руду (коричневу) виготовляли майстри з кори дуба, верби, берези, листя та шкаралупи волоського горіха, бруньок вільхи, соку хмелю, лушпиння цибулі.
- Чорну фарбу добували з вивару кори молодої вільхи, з додаванням солі, а найпростішу робили із сажі або товченого деревного вугілля та луски соняшникових зернят, додаючи залізний купорос.
Наприкінці 19 — на початку 20 ст. поступово відмовлялися від природних барвників і переходили до купованих — рослинного і хімічного походження.
Для розпису використовували бджолиний віск. Інколи в нього додавали сажу, щоб колір проявлявся на яйці.
За допомогою писачка («гестки», «дідика», «квачика», «кісточки», «косточки», «кульки», «мигулки», «писака», «писальця», «стугавки», «трубочки», «четвергничока») на чисте яйце гарячим воском наносять контур орнаменту. Інструмент виготовляли з тонкої металічної пластини, фольги. На Волині писальце робили з металевого ковпачка винної пляшки, тоненької жерсті зі шнурівки, консервних банок.
Після нанесення всіх ліній, що мають залишитися білими, яйце опускають у жовту фарбу. Час фарбування залежить від якості шкаралупи. Яйце виймають із фарби, витирають. Після повного висихання поверхні знову покривають воском ті ділянки малюнка, які на готовій писанці будуть жовтого кольору. Потім опускають у червону або зелену фарби. Залежно від малюнка, покривають воском ті ділянки, які на готовій писанці мають бути червоного чи зеленого кольору. Якщо тло писанки чорне, яйце опускають у розчин чорної фарби. Вона перекриває всі ділянки шкаралупи, що залишилися невкритими воском. Коли всі кольори нанесено, віск із писанки можна зняти.
Групи орнаментів писанок
Види писанкових орнаментів мають основні та перехідні форми. Умовно виділяють такі групи орнаментів:
- антропоморфні мотиви;
- геометричні мотиви;
- зооморфні мотиви;
- космогонічні мотиви;
- предметні мотиви;
- релігійні мотиви;
- фітоморфні мотиви;
- каліграфічний елемент у розписі писанок;
- сюжетно-побутовий малюнок;
- декоративне оздоблення.
Визнання
У м. Вегревілі (провінція Альберта, Канада; проживає близько 75 % українців) 1975 за проєктом художника П. Цимбалюка зведено пам’ятник українській писанці (висота 12 м).
1987 створено музей «Писанка» як відділ Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття (тепер Гуцульщини та Покуття національний музей народного мистецтва імені Йосафата Кобринського).
Самостійний музей «Писанка» відкрито 2000 у м. Коломиї Івано-Франківської області в будівлі за проєктом архітектора І. Шумана.
Проведено чотири Міжнародні з’їзди писанкарів: 1992 — у м. Києві, 2002 — у м. Коломиї, 2004 і 2008 — у с. Космачі Косівського району Івано-Франківської області.
У м. Переяславі-Хмельницькому (тепер м. Переяслав Київської області) 2006–2011 організовано фестиваль «Дитинство пісня Великодня».
2011–2016 у м. Києві відбулося 6 Всеукраїнських фестивалів писанок.
У м. Львові 2017 проведено І Всеукраїнський фестиваль-конкурс «Лемківська писанка».
Галерея
- Писанки. Автор фото В. Ткаченко
Писанка з орнаментом «Хрест» (робота З. Сташук)
.JPG)
.JPG)
.JPG)
.JPG)
.JPG)
.JPG)
.JPG)
Література
- Ткаченко В. Українське писанкарство кінця ХІХ–ХХ ст. Київ : Міленіум, 2006. 77 с.
- Влененко Т., Ктіторова Л. Фарбуємо писанки природними барвниками. Львів : Свічадо, 2015. 128 с.
- Ткаченко В. Писанкарство у період етнонаціонального відродження (кінець 80-х — 90-і рр. XX ст.) та його сучасні трансформації // Переяславський літопис. 2017. Вип. 11. С. 52–58.
- Ткаченко В. Феномен українського писанкарства кінця ХІХ — початку ХХІ століття (історіографічний і джерелознавчий зріз). Київ : Міленіум, 2020. 430 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Писанка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Писанка (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.03.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
