Канівський природний заповідник
Ка́нівський приро́дний запові́дник — об'єкт природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення; підпорядкований Київському національному університету імені Тараса Шевченка.
Зміст
Історична довідка
Передумовою заповідання території об'єкта стало наукове зацікавлення унікальними природними (геологічна й геоморфологічна будова, багатство флори і фауни), історичними особливостями, культурними пам’ятками різного часу, що існували в умовах високої загрози деградації, спричиненої способами господарського використання. Упродовж існування об'єкта назва і склад території неодноразово змінювались (відповідно до призначення і функцій).
Датою заснування вважають 30.07.1923 (постанова Наркомзему № 156). У червні 1939 відповідно до постанови Ради народних комісарів УРСР № 668 Канівський природний заповідник як науково-експериментальну й навчальну базу передано Київському державному університету ім. Т. Г. Шевченка (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка).
До Другої світової війни на території об'єкта розбудовано науково-дослідницьку інфраструктуру для вивчення природи, знищеної в час війни. У повоєнний період заповідний статус об'єкта було скасовано (Постанова Ради міністрів СРСР № 1612 від 15.09.1951), на його території створено учбово-дослідне лісове господарство Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (проіснувало до 1968). У цей час проводили лісогосподарську, на окремих ділянках і сільськогосподарську діяльність, продовжували наукові дослідження.
Статус заповідника й заповідний режим відновлено за ініціативи керівництва університету (Постанова РМ УРСР № 568 від 12.11.1968).
Характеристика
Канівський природний заповідник розташований у Черкаському районі Черкаської області, межує із землями населених пунктів Канівської міської громади (м. Канів, сіл Яблунів, Хмільна, Хутір-Хмільна, Пекарі) та Ліплявської сільської громади (сіл Прохорівка і Келеберда). Загальна площа території об'єкта складає 2027 га. Відповідно до Указів Президента України (№ 2/2010 від 01.01.2010 та № 218/2016 від 20.05.2016) площа заповідника у 2018 мала збільшитися до 8634,9 га.
Географічне положення
За фізико-географічним районуванням заповідник знаходиться на порубіжжі двох країв. Правобережна частина розташована в межах Букринсько-Канівського району Київської височинної області Подільсько-Придніпровського краю, а лівобережна — у межах Процівсько-Ліплявського району Північно-Придніпровської терасової низовинної області Лівобережно-Дніпровського краю.
До складу заповідника входять кілька територіально розрізнених ділянок, відмінних у геоморфологічному й ландшафтному відношеннях комплекси: правобережний масив Канівських гір (1415 га), лівобережне урочище Зміїні острови (116 га), 2 заплавні острови р. Дніпра — Круглик (96 га) та Шелестів (400 га). Усі території заповідника оточені по периметру охоронною зоною, загальна площа якої становить 1354 га.
Правобережний масив представляє четверту терасу р. Дніпра, денна поверхня якої сформована дислокованими осадовими породами мезозою та кайнозою. Суттєві перепади висот (від 224 м над р.м до 79–85 м над р. м) сприяли значному вертикальному розчленуванню та формуванню складного яружно-балкового рельєфу у вигляді гір. Строкатий склад поверхневих порід, особливий рельєф, наявність ділянок із різними мікрокліматичними умовами сприяли розвитку складної мозаїки ґрунтового й рослинного покриву.
Основу ґрунтового покриву складають ґрунти сірі лісові на лесоподібних суглинках. Часто трапляються змиті й опідзолені чорноземи, лучно-дернові ґрунти, на підніжжях схилів і днищах ярів та балок різні їх гідроморфні відміни сформовані на делювіальних відкладах (див. Делювій). Урочище Зміїні острови — ділянка борової тераси, складена давніми алювіальними піщаними відкладами, з’єднана дамбою з лівим берегом р. Дніпра, знаходиться в акваторії Канівського водосховища.
Острови Круглик і Шелестів — єдина в Україні ділянка первинної заплави середньої течії р. Дніпра, що охороняється в режимі абсолютної заповідності. Ділянка сформована сучасними алювіальними піщаними відкладами (див. Алювій) з характерними шарами суглинків. Піщані горби мають здебільшого еолове походження (див. Еолові відклади). На підвищеннях переважають слабкорозвинені піщані ґрунти, по зниженнях трапляються гідроморфні відміни оглеєних, зрідка торфово-болотних ґрунтів. Для рослинного покриву характерна складна просторова мозаїка й часова динаміка, пов’язані з особливостями заплавного процесу (різні рівні та режими скидів води Канівською ГЕС (див. Гідроелектростанцій каскад на Дніпрі), зміни проточності та наносів алювію). За площею поширення переважають заплавні вербово-тополеві ліси, зарості чагарників (здебільшого верби гостролистої, аморфи кущової), вологі й свіжі злакові (див. Тонконогові) та осокові (див. Осокові) луки.
Рослинний світ
Флору Канівського природного заповідника складають 1006 видів судинних рослин (24 папоротеподібних, 5 голонасінних, 977 покритонасінних включно) і 138 мохоподібних. Також представлені 1254 види грибів і 170 видів лишайників.
Рослинні угруповання Канівського природного заповідника належать до 67 асоціацій із 34 союзів, 26 порядків і 18 класів рослинності. Рослинність представлена широколистяними лісами зонального типу, окремі варіанти яких, разом із комплексами міжльодовикових (рис-вюрмських) реліктів, знаходяться тут на східній межі поширення. Основна частина лісового масиву має природне походження, дещо трансформована після лісогосподарських впливів, які мали місце до створення заповідника та під час скасування заповідного режиму. Унаслідок такого впливу у верхньому ярусі став панувати граб звичайний зі значною домішкою на різних ділянках таких порід як дуб звичайний, в’яз гладкий, в’яз шорсткий, клен гостролистий, клен польовий, липа дрібнолиста, ясен звичайний.
У підліску зростають ліщина, Бузина чорна, свидина криваво-червона, бруслина європейська, бруслина бородавчаста. Домінантами трав'яного ярусу виступають осока волосиста, зеленчук жовтий, кропива дводомна, яглиця звичайна, розхідник шорсткий, зірочник ланцетоподібний. На ділянках, які в різні періоди використовували як сільгоспугіддя та в лісовому масиві приєднаному до заповідника 1986, що межує із землями м. Канева, зростають деревостани штучного й спонтанного походження. Крім аборигенних порід, тут наявні деревні породи, що є чужорідними для флори України, зокрема робінія звичайна (відома також як робінія псевдоакація, біла акація), клен американський, ясен пенсильванський. На узліссях, галявинах фрагментарно представлена трав’яна рослинність. Найбільші її площі зосереджені в охоронній зоні — це давні перелоги, що поступово заростають лісом.
Для урочища Зміїні острови характерною рослинністю є сосново-дубові (субори) й соснові ліси (бори) на слабкопідзолистих свіжих і сухих ґрунтах по схилах та верхівках давньо-еолових підвищень, рідше дубові ліси із домішкою інших листяних порід, ліси (судіброви) на свіжих і вологих дерново-підзолистих ґрунтах по зниженнях. Є фрагменти заболочених вільхових лісів, евтрофних боліт, заростей прибережно-водної та водної рослинності.
Тваринний світ
Фауну Канівського природного заповідника складають 7 тис. видів комах, 365 видів хребетних тварин (включно з 1 видом круглоротих, 42 видами риб, 12 видами земноводних, 10 видами плазунів, 246 видами птахів, 54 видами ссавців).
Значення
Канівський природний заповідник відіграє ключову роль у підтриманні загально-екологічного балансу в регіоні (формування клімату, протиерозійна, водоохоронна функції).
Об'єкт є важливим осередком збереження біорізноманіття, зокрема рідкісних видів рослин і тварин з Червоної книги України (27 видів судинних рослин, 9 макроміцетів, 36 видів комах 76 видів хребетних тварин), а також тих, що підлягають захисту згідно з Бернською Конвенцією про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (8 видів судинних рослини, 291 вид хребетних тварин). На території заповідника представлено 7 рослинних угруповань занесених до Зеленої книги України, а також 17 типів біотопів (підлягають охороні відповідно до резолюцій 4 та 6 Бернської конвенції).
Заповідник разом із іншими територіями, що охороняються (Білоозерським національним природним парком, регіональним ландшафтним парком «Трахтемирів», ландшафтним заказником загальнодержавного значення «Тарасів обрій», Нижньосульським національним природним парком, «Холодний Яр» національним природним парком) формують потужне ядро на перетині широтного Лісостепового (Галицько-Слобожанського) та довготного Дніпровського екологічних коридорів національної екологічної мережі.
Література
- Шевчик В. Л., Соломаха В. А., Войтюк Ю. О. та ін. Список флори Канівського природного заповідника // Український фітоценологічний збірник. Серія Б: Природно-заповідні території. 1996. № 1 (4). С. 66–114.
- Фіторізноманіття заповідників і національних природних парків України : в 2 ч. Київ : Фітосоціоцентр, 2012. Ч. 1: Біосферні заповідники. Природні заповідники. С. 151–170.
- Чорний М. Г., Чорна Л. О. Канівський природний заповідник: передумови створення, ретроспективний аналіз діяльності, сучасний стан та перспективи розвитку. Київ : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2013. 384 с.
- Грищенко В. М. Фауна хребетних тварин Канівського природного заповідника. Канів : [б. в.], 2021. 24 с.
Автор
Покликання на цю статтю: Шевчик В. Л. Канівський природний заповідник // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Канівський природний заповідник (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
