Коновалець, Євген Михайлович
Конова́лець, Євге́н Миха́йлович (14.06.1891, с. Зашків, тепер Львівського району Львівської області, Україна – 23.05.1938, м. Роттердам, Нідерланди) — військовий і політичний діяч, полковник Армії УНР, перший лідер Організації українських націоналістів (ОУН).
|
Коновалець, Євген Михайлович | |
|---|---|
| Народження | 14.06.1891 |
| Місце народження | Зашків |
| Смерть | 23.05.1938 |
| Місце смерті | Роттердам |
| Місце поховання | Роттердам |
| Напрями діяльності | політика |
Життєпис
Народився у вчительській родині. У 1901–1909 навчався в Академічній гімназії у Львові, у 1909–1914 – на юридичному факультеті Львівського університету.
1912 став секретарем львівської філії «Просвіти», був членом «Академічної громади». 1913 обраний до головної управи Українського студентського союзу. Незабаром став членом Української національно-демократичної партії, як представник студентства входив до її Тіснішого народного комітету.
На початку Першої світової війни мобілізований до австрійської армії. У травні 1915, під час боїв на г. Маківці, потрапив у російський полон, до 1917 перебував у таборах військовополонених у Росії.
Після початку Української революції взяв участь у формуванні Галицько-буковинського куреня Січових стрільців у м. Києві. У січні 1918 обраний командиром реорганізованого Куреня січових стрільців у складі Армії УНР.
Під час війни за незалежність України командував куренем, полком, окремим загоном, дивізією і корпусом Січових стрільців. У листопаді-грудні 1918 Січові стрільці під командуванням Є. Коновальця стали ядром повстанських військ Директорії УНР і відіграли важливу роль у поваленні режиму гетьмана П. Скоропадського; у 1919 брали участь у бойових операціях проти червоних і білогвардійських військ.
У грудні 1919 Коновалець видав наказ про самодемобілізацію Січових стрільців, після чого їх було інтерновано польськими військами. Навесні 1920, звільнившись із табору для інтернованих, виїхав до Чехословаччини, а згодом до м. Відня, звідки керував діяльністю січово-стрілецької організації і намагався організувати з колишніх бійців Української галицької армії і українських полонених із таборів в Італії військове формування для продовження боротьби.
У липні 1921 повернувся до м. Львова й наприкінці того ж року очолив Українську військову організацію (УВО). З жовтня 1922 перебував на еміграції в Чехословаччині, Німеччині, Швейцарії та Італії. Восени 1923 на вимогу Є. Петрушевича усунутий від командування УВО (під тиском радянських представників), але в червні 1924, після провалу переговорів з більшовиками, повернувся на посаду Начального команданта УВО, на якій перебував до повного злиття організації з Організацією українських націоналістів (ОУН) у 1934.
З 1927 – голова Проводу українських націоналістів; затверджений на цій посаді Конгресом українських націоналістів у м. Відні (1929), на якому створено ОУН.
Згідно із задумом Є. Коновальця, ОУН мала стати відкритою націоналістичною організацією, а УВО – підпільним збройним крилом українського визвольного руху. Проте внаслідок серії саботажів і терористичних актів, які здійснили молоді члени ОУН в Галичині в 1930–1932, іноді без відома й усупереч волі Проводу, організація на практиці перейняла бойові завдання УВО.
Як лідер ОУН, Є. Коновалець провадив активну міжнародну політику, намагаючись знайти союзників у її боротьбі. У 1932-1934 і 1937-1938 він налагодив співпрацю ОУН із політичними та військовими колами Німеччини, розраховуючи на її допомогу у відновленні української держави. 23.05.1938 убитий агентом НКВС СРСР П. Судоплатовим. Похований на цвинтарі Кросвейк у м. Роттердамі.
Вшанування пам’яті
9.06.2021 Національний банк України ввів в обіг пам’ятну монету «Євген Коновалець» номіналом 2 гривні. На аверсі монети процитовано слова Є. Коновальця «Будемо мати силу, тоді вийдемо побідно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба». На реверсі зображено портрет діяча й роки його життя.
Праці
Причинки до історії Української революції. Прага : Накладом Проводу Українських Націоналістів, 1928. 39 с.
Література
- Євген Коновалець та його доба / Гол. ред. кол.: Ю. Бойко. Мюнхен : Видання Фундації ім. Є. Коновальця, 1974. 1020 с.
- «Я б’ю в дзвін, щоб зрушити справу ОУН з мертвої точки…»: Невідомі документи Організації Українських Націоналістів. Рік 1930 (Листування Голови Проводу ОУН Є. Коновальця і секретаря ПРУН В. Мартинця). Київ : Темпора, 2003. 272 с.
- Документи і матеріали з історії Організації Українських Націоналістів : в 10 т. / Упоряд.: Ю. Черченко, О. Кучерук. Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2005–2010. Т. 1–2.
- Ковальчук М. На чолі Січових стрільців. Військово-політична діяльність Євгена Коновальця в 1917–1921 рр. Київ : Українська видавнича спілка імені Ю. Липи, 2010. 287 с.
- Зайцев О. Український інтеґральний націоналізм (1920–1930-ті роки): Нариси інтелектуальної історії. Київ : Критика, 2013. 488 с.
- Shkandrij M. Ukrainian Nationalism: Politics, Ideology, and Literature, 1929–1956. New Haven : Yale University Press, 2015. 344 p.
- Хома І. Я. Євген Коновалець. Харків : Клуб сімейного досзвілля, 2016. 256 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Зайцев О. Ю. Коновалець, Євген Михайлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Коновалець, Євген Михайлович (дата звернення: 9.05.2024).
Оприлюднено: 14.06.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
