Кругообіг води

Кругоо́біг води́ — безперервний замкнутий процес циркуляції води на Земній кулі під впливом сонячної радіації і дією сили тяжіння.

Кругообіг води в природі. Гідрологічний цикл

Великий і малий кругообіг

Під впливом сонячної енергії з поверхні океанів, морів, озер, річок, льодовиків, снігового покриву, ґрунту і рослинності щороку випаровується 577 тис. км3 води. З них з поверхні Світового океану — 505 тис. км3 води (або 87 % від планетарного випаровування). Більша частина води (91 %), що випарувалася з поверхні океанів, конденсується і повертається у вигляді атмосферних опадів в океан — 458 тис. км3 (так званий малий, або океанічний кругообіг води), менша частина вологи (9 %) переноситься на суходіл — 47 тис. км3. Атмосферні опади (119 тис. км3), які випали на суходіл, частково просочуються в ґрунти й гірські породи та формують підземні води, або стікають по земній поверхні, утворюючи струмки, річки, замкнуті водойми. Значна частина опадів (60 %) знову випаровується — 72 тис. км3 (32 % від цього випаровування становить транспірація). Вода, що потрапила на суходіл, стікаючи, знову досягає океану, завершуючи так званий великий кругообіг води на Земній кулі.

На планеті існують і безстічні області (20 % території суходолу), з яких немає стоку в океан (див. Води природні). Тут води річок або надходять у безстічні озера, або витрачаються на випаровування. У межах безстічних областей здійснює кругообіг невелика кількість води (близько 9 км3 на рік). З великого кругообігу може бути виділений місцевий (внутрішньоматериковий) кругообіг (вода, що випарувалася з поверхні суходолу і знову надійшла на суходіл у вигляді атмосферних опадів). Зв’язок між океанічним та материковим кругообігами здійснюється через перенесення водяної пари з океану на суходіл і, навпаки, поверхневим і підземним стоком — із суходолу в океан. Під час цього процесу з водою переноситься і значна кількість солей.

Рівняння водного балансу

Математичною моделлю кругообігу води є рівняння водного балансу.

Відносна незмінність рівня Світового океану свідчить про те, що між прибутковою (X — атмосферні опади) і видатковою (Z — випаровування, Y — стік) частинами кругообігу існує рівновага (баланс). Її характеризують загальні рівняння водного балансу як Земної кулі, так і окремих частин Світового океану, суходолу, окремих континентів, річкових басейнів (див. Басейн річки), озер, окремих країн.

Рівняння водного балансу може бути складене для будь-якої території, обмеженої довільним контуром.

Так, для океанічної ланки глобального кругообігу рівняння водного балансу має вигляд: ZO = XО + YС;

для материкової ланки глобального кругообігу: ZС + YС = XС;

для безстічних областей: ZБ = XБ;

для Земної кулі в цілому: ZЗ = ZO + ZС+ ZБ = XО + XС + XБ + XЗ або ZЗ = XЗ,

де ZO — середнє багаторічне сумарне випаровування з поверхні Світового океану;

ZC — випаровування за цей же час із поверхні областей суходолу, які мають стік в океан;

ZБ — те ж саме із поверхні безстічних областей;

ZЗ — те ж саме із поверхні всієї Земної кулі;

XO — середня багаторічна сума атмосферних опадів на поверхню Світового океану;

XC — те ж саме для поверхні областей суходолу, які мають стік в океан;

XБ — опади на поверхню безстічних областей;

XЗ — середня багаторічна сума опадів для всієї Земної кулі;

YC — середній сумарний багаторічний стік із суходолу.

Висновки з рівняння водного балансу:

1) з океанів і морів у середньому щороку випаровується стільки вологи, скільки випадає на них опадів у сумі з річковим стоком;

2) із поверхні суходолу в середньому щороку випаровується стільки вологи, скільки випадає на її поверхню опадів мінус річковий стік;

3) із поверхні безстічних областей щороку випаровується стільки вологи, скільки випадає на її поверхню опадів;

4) сумарне випаровування вологи з поверхні океанів, морів і суходолу дорівнює сумі атмосферних опадів, що випадають на їхню поверхню.

Значення

Кругообіг води на Землі — основа відновлюваності водних ресурсів. Він також створює основний механізм перерозподілу на Землі речовини та енергії, об’єднує в єдине ціле не тільки водні об’єкти, а й різні частини планети. Використовуючи сонячну енергію, кругообіг води сприяє балансу температури на поверхні планети та біогеохімічному кругообігу.

Література

  1. Хільчевський В. К. Гідрохімія океанів і морів. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2003. 114 с.
  2. Хільчевський В. К., Дубняк С. С. Основи океанології. 2-ге вид., допов і перероб. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2008. 255 с.
  3. Хільчевський В. К., Ободовський О. Г., Гребінь В. В. та ін. Загальна гідрологія. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2008. 400 с.
  4. Evaristo J., Jasechko S., McDonnell J. Global Separation of Plant Transpiration from Groundwater and Streamflow // Nature. 2015. № 525 (7567). Р. 91–94.
  5. Ющенко Ю. С. Загальна гідрологія. Чернівці : Чернівецький національний університет, 2017. 592 с.

Автор ВУЕ

В. К. Хільчевський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Кругообіг води // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кругообіг води (дата звернення: 11.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
15.07.2020

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶