Води природні
Во́ди приро́дні — сукупність усіх вод на Землі у рідкому, твердому й пароподібному станах.
Зміст
Характеристика
До природних вод належать води Світового океану, поверхневі й підземні води суходолу, води атмосфери. Природні води взаємодіють у процесі кругообігу води на планеті. Природна вода, де б вона не знаходилася і в якому б агрегатному стані (рідкому, твердому чи газоподібному) не була, на відміну від хімічно чистої води (Н2О), завжди являє собою розчин різних речовин, а також інколи містить у незначних кількостях інші види води (з іншими відносними атомними одиницями маси Гідрогену і Оксигену). У природному стані вода є складною гетерогенною системою, що містить завислі та колоїдні частинки, розчинені гази, мінеральні та органічні речовини.
Властивості природних вод значною мірою залежать від складу й концентрації речовин, які в них містяться. Природні води відіграють важливу роль у процесах перетворення, що відбуваються на земній поверхні та у корі земній, беруть участь у хімічному та фізичному вивітрюванні гірських порід, впливають на утворення мінералів, сприяють перерозподілу солей на земній поверхні.
Склад
Дослідження складу природних вод проводять за такими групами компонентів:
1) основні йони (НСО3-, SO42-, Cl-, Ca2+, Mg2+, Na+, K+);
2) розчинені гази (О2, СО2 та ін.);
3) біогенні речовини (NO2-, NO3-, NH4+, PO43- та ін.);
4) органічні речовини;
5) мікроелементи (Cu, Zn, Ni, Co та ін.);
6) радіоактивні елементи (90Sr, 137Cs та ін.);
7) специфічні забруднювальні речовини (пестициди, синтетичні поверхнево-активні речовини, нафтопродукти та ін.).
Основні йони у прісних водах становлять 90–95 % усіх солей, а у високомінералізованих водах — понад 99 %. Тому на практиці суму основних йонів ототожнюють з поняттям мінералізації води (в океанології — солоності води).
Залежно від мінералізації природні води у найзагальнішому вигляді поділяють на прісні (до 1 г/дм3), солонуваті (1–10 г/дм3), солоні (10–50 г/дм3) й розсоли (понад 50 г/дм3).
Існують і більш деталізовані класифікації. Прісною є вода атмосферних опадів (30–40 мг/дм3), усіх великих річок світу (150–650 мг/дм3), багатьох озер, підземних горизонтів зони активного водообміну. Солонуваті води трапляються в окремих малих річках, солонуваті й солоні характерні для озер, глибоких водоносних горизонтів, океанів і морів. Так, середня солоність Світового океану становить 35 ‰ (г/дм3), а Мертвого моря — понад 300 ‰. Для природних вод на території України характерні ті ж самі закономірності. Прісними є річкові води, за винятком малих річок степової зони, в яких мінералізація води може сягати 3 г/дм3. Є озера з прісною водою (наприклад, Шацькі озера, більшість придунайських озер) і з розсолом — оз. Сасик у Криму. Середня солоність Чорного моря (18 ‰) і Азовського моря (14 ‰) значно нижча, ніж Світового океану.
Проблема забруднення
Найбільше забруднення природних вод викликане техногенною діяльністю людини, яка призводить до утворення стічних вод (промислових, господарсько-побутових та сільськогосподарських). Останні містять забруднювальні речовини. Перші два види стічних вод направляють через каналізаційну мережу (див. Каналізація) на очисні споруди, після чого скидають у водні об’єкти (річки, моря). Сільськогосподарські стічні води, які містять залишки добрив і пестицидів, за рахунок змиву атмосферними опадами з сільгоспугідь потрапляють безпосередньо у гідрографічну мережу. Свою частку як забруднювач привносить річковий і морський транспорт (потрапляння нафтопродуктів). Основна шкода від забруднення — погіршення якості природних вод, що негативно впливає на здоров’я людини. Напрями боротьби з цим явищем: законодавчі; економічні; науково-технічні.
Використання
Найважливішими серед природних вод є прісні води (один із чинників життя на Землі). Використання прісних вод на різні потреби у світі:
- сільське господарство — 69 %;
- промисловість — 19 %;
- господарсько-питне водопостачання — 12 %.
Актуальною для всіх країн є проблема раціонального використання прісних вод та їхньої охорони від забруднення. Солоні води (озерні, морські) також використовуються людиною: в бальнеології; як сировина для отримання цінних сполук та прісної води (опріснення води морської).
Література
- Хільчевський В. К. Агрогідрохімія. Київ : ВПЦ «Київський університет», 1995. 162 с.
- Хільчевський В. К., Осадчий В. І., Курило С. М. Основи гідрохімії. Київ : Ніка-Центр, 2012. 312 с.
- Осадчий В. І., Набиванець Б. Й., Линник П. М. та ін. Процеси формування хімічного складу поверхневих вод. Київ : Ніка-Центр, 2013. 239 c.
- Khilchevskyi V., Kurylo S., Sherstyuk N. Chemical Composition of Different Types of Natural Waters in Ukraine // Journal of Geology, Geography and Geoecology. 2018. № 27 (1). P. 68–80.
- Хільчевський В. К., Осадчий В. І., Курило С. М. Регіональна гідрохімія України. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2019. 343 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Води природні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Води природні (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.07.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
