Води поверхневі

Річка Алапаха біля м. Дженнінгса впадає в карстову воронку, що веде до підземних вод Флоридського водоносного горизонту, США
Струмок, який витікає з болота, гідрологічний заказник Волосне, Житомирська область, Україна
Озеро Кримне, Шацькі озера, Волинська область, Україна
Водосховище Джонґгуа на р. Даган, Тайвань
Моніторинг поверхневих вод: атоматичний гідрологічний пост на р. Тиса біля с. Крива Хустського району Закарпатської області, Україна

Во́ди поверхне́ві — води суходолу, які постійно або тимчасово перебувають на земній поверхні в різних водних об’єктах — водотоках (струмки, річки) і водоймах (озера, водосховища, стави).

Характеристика

Поверхневі води є одним з елементів кругообігу води. У відновленні їхніх запасів основну роль відіграють атмосферні опади. Джерелами поповнення конкретних поверхневих водних об’єктів є також поверхневий стік із навколишніх територій та живлення підземними водами. Втрата води відбувається внаслідок стоку, випаровування та поповнення підземних вод.

У річках і озерах перебуває близько 0,013 % загальної кількості води на Землі. Прісної води — близько 0,3 % у легко доступних поверхневих об’єктах, а саме в озерах (0,26 %) і річках (0,006 %).

Залежно від типу водного об’єкта і природних умов розташування значення мінералізації поверхневих вод можуть відрізнятися. Мінералізація води великих річок і найбільших озер (Байкал, Великі озера та інші) становить до 1 г/дм3, солоних озер — понад 50 г/дм3 (наприклад, Мертвого моря — 300 г/дм3; див. Розсоли).

Поверхневі та підземні води

Взаємозв’язок поверхневих і підземних вод у природних умовах — одна зі стадій процесу кругообігу води в природі, що характеризує водообмін між поверхневою і підземною частинами гідросфери. Відповідно до співвідношення рівнів (напорів) цих вод розрізняють такі процеси:

  • живлення водотоків і водойм унаслідок дренажу за умови фільтрації ґрунтових і напірних підземних вод (коли рівень підземних вод вищий від рівня поверхневих);
  • живлення підземних водоносних горизонтів поверхневими водами внаслідок фільтрації з водотоків і водойм (коли рівень вод поверхневих вищий від рівня підземних).

Значний відбір підземних вод може спричинити зменшення стоку річок, обміління озер.

Води поверхневі України

В Україні нараховують 63 119 річок, близько 20 тис. озер, 1 054 водосховища, близько 50 790 ставів. Болота не вважаються водними об’єктами, але відіграють важливу роль у живленні річок.

Річкові води є основою водних ресурсів. Річкова мережа України переважно належить до басейнів Чорного моря й Азовського моря, лише 2,5 % — до басейну Балтійського моря.

Згідно з гідрографічним районуванням 2016, виділено 9 районів басейнів річок: Дніпра, Дністра, Дунаю, Південного Бугу, Дону, Вісли, річок Криму, Причорномор’я, Приазов’я. В Україні є 8 великих річок із площею басейну понад 50 тис. км2: Дніпро, Дністер, Дунай, Десна (загальна площа), Прип’ять, Південний Буг, Сіверський Донець, Тиса (загальна площа).

Загальний напрямок течії великих річок — з півночі на південь. Напрямок течії малих річок залежить від місцевих умов. Розвиток річкової мережі, її густота визначаються кліматичними умовами, характером рельєфу, геологічною будовою й висотою над рівнем моря. Найгустіша річкова мережа (до 2–2,5 км/км2) — у Карпатах; на Донецькому кряжі сягає до 0,5 км/км2; на півдні рідшає (територія між річками Дніпром і Молочною, на яйлах у Криму).

В Україні виокремлюють основні типи річок: рівнинні (найпоширеніші), низовинні (Поліської низовини), гірські. Основне джерело їх живлення — атмосферні опади (377 км3 або 625 мм щорічно), більшість із яких випаровується та інфільтрується в підземні води. Лише 52,4 км3 із них збігає як річковий стік. Основна частка (50–80 %) у живленні рівнинних річок припадає на талі снігові води, гірських річок — на дощові. Підземне живлення річок більшої частини території України становить 10–20 %, для окремих районів — до 50 %.

Для гідрологічного режиму річок України характерним є весняне водопілля, зумовлене таненням снігу, літня та зимова межень. Періодично трапляються паводки, зокрема на р. Дністрі та в Карпатах.

Для регулювання нерівномірності розподілу річкового стоку в часі та просторі було створено каскад із шести великих водосховищ на р. Дніпрі, що мають загальну площу водного дзеркала 6 888 км2, загальний об’єм — 43,71 км3, корисний — 18,54 км3. Споруджено велике водосховище на р. Дністрі (площа водного дзеркала — 142 км2, повний об’єм — 3 км3, корисний — 2 км3). Окрім того, в Україні є 1 047 середніх і малих водосховищ із площею водного дзеркала — 2 338 км2, об’ємом 8,42 км3. Стави мають загальну площу водного дзеркала 2 929 км2, об’єм — 3,98 км3.

Моніторинг поверхневих вод

Кожна країна має мережу моніторингу поверхневих вод (поверхневих водних об’єктів). В Україні його здійснюють у межах загального державного моніторингу вод. Провадять за кількісними (рівні й витрати води) та якісними показниками (хімічний, гідробіологічний склад).

2019 гідрометеорологічні підрозділи Державної служби України з надзвичайних ситуацій вели гідрологічний та гідрохімічний моніторинг поверхневих вод на 327 створах, розташованих на великих і середніх річках, деяких водосховищах і озерах. Державне агентство водних ресурсів України виконувало моніторинг на 436 створах.

2015–2020 в Україні відбувалося реформування системи моніторингу. З 2020 його здійснюватимуть за масивами поверхневих вод, виділених на водних об’єктах.

Значення

Води поверхневі є головним найдоступнішим складником водних ресурсів. У світовому використанні прісної води частка поверхневих вод — 80 %. Основні види водокористування: господарсько-питне водопостачання, сільське господарство, промисловість.

В Україні збір поверхневої води становив 89 % від загального забору прісної води (2018, оцінка). Питне водопостачання майже на 80 % забезпечується поверхневими водами.

У США, за даними Агентства з охорони довкілля (англ. Environmental Protection Agency), це забезпечує 68 % обсягів господарсько-питного водопостачання.

Література

  1. Хільчевський В. К., Ободовський О. Г., Гребінь В. В. та ін. Загальна гідрологія. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2008. 399 с.
  2. Гребінь В. В., Хільчевський В. К., Сташук В. А. та ін. Водний фонд України. Штучні водойми. Водосховища і ставки. Київ : Інтерпрес ЛТД, 2014. 164 с.
  3. Гребінь В. В., Хільчевський В. К. Ретроспективний аналіз досліджень річкової мережі України та застосування типології річок Водної рамкової директиви ЄС на сучасному етапі // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. 2016. Т. 2 (41). С. 32–47.
  4. Національна доповідь про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні у 2018 році. Київ : Міністерство розвитку громад та територій України, 2019. 351 с.
  5. Хільчевський В. К., Осадчий В. І., Курило С. М. Регіональна гідрохімія України. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2019. 343 с.
  6. Порядок здійснення державного моніторингу вод // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/758-2018-%D0%BF#Text
  7. Surface-Water Use // USGS. URL: https://www.usgs.gov/mission-areas/water-resources/science/surface-water-use?qt-science_center_objects=0#qt-science_center_objects

Автор ВУЕ

В. К. Хільчевський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Води поверхневі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Води поверхневі (дата звернення: 1.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
19.02.2021

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶