Кіссінджер, Генрі Альфред
Кі́ссінджер, Ге́нрі А́льфред (нім. Kissinger Heinz Alfred; англ. Kissinger Henry Alfred; 27.05.1923, м. Фюрт, земля Баварія, Німеччина — 29.11.2023, м. Кент, штат Коннектикут, США) — політичний діяч, дипломат і науковець, 8-й радник президента США з національної безпеки (1968–1977), 56-й державний секретар США (1973–1977), лауреат Нобелівської премії миру (1973).
|
Кіссінджер, Генрі Альфред (Kissinger Heinz Alfred) | |
|---|---|
| Народження | 27.05.1923 |
| Місце народження | Фюрт |
| Смерть | 29.11.2023 |
| Місце смерті | Кент |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Лауреат Нобелівської премії миру | 1973 |
Зміст
Життєпис
Народився в юдейській сім’ї шкільного вчителя й домогосподарки. 1938 родина емігрувала з Німеччини до США та оселилася в м. Нью-Йорку. 1943 призвали до лав Збройних сил (ЗС) США.
У складі 84-ї дивізії ЗС США брав участь в Арденській операції. Пізніше його перевели до Корпусу контррозвідки, де в званні сержанта займався денацифікацією району Бергштрассе (земля Гессен).
Гарвардський період
Кіссінджер потрапив до Гарвардського університету, використавши квоту ветерана Другої світової війни. Його куратором був В. Я. Еліот (1896–1979; США) — радник Ф. Д. Рузвельта та ще п’ятьох американських президентів. Завдяки йому Кіссінджер став головою Гарвардського міжнародного семінару. Багато із запрошених на семінар молодих науковців і політиків пізніше стали світовими лідерами, зокрема прем’єр-міністр Японії Ясухіро Накасоне, президент Франції В. Жескар д’Естен, міністр закордонних справ Ізраїлю Ігаль Аллон (1918–1980; Ізраїль). У цей час Кіссінджер очолив журнал «Конфлюенс» (англ. «Confluence»), де співпрацював із Г. Арендт, Й. Моргентау, А. М. Шлезінгером та іншими.
Бакалаврська робота — «Значення історії» (англ. «The meaning of history»; 1949; 366 сторінок; найдовша в історії Гарвардського університету). Головною працею Кіссінджера цього періоду була монографія «Відновленний світ: Міттерніх, Каслрі та проблеми миру 1812–1822» (англ. «The World Restored: Mеtternich, Castlereagh and the Troubles of Peace 1812–1822»; написав як дисертацію 1954, опублікував 1957), у якій схарактеризував основні проблеми імплементації стабільного світового порядку. Інша знакова робота ― «Ядерна зброя та зовнішня політика» (англ. «Nuclear weapons and foreign policy»; 1957).
Політична кар’єра
Працював у Фонді братів Рокфеллерів на посаді директора Проєкту спеціальних досліджень. Став радником Н. Рокфеллера (1908–1979; США) під час президентських кампаній (1960, 1964, 1968). У 1968 приєднався до команди Р. М. Ніксона на посаді радника з питань національної безпеки.
У вересні 1973 призначений державним секретарем США.
Кіссінджер і Ніксон змінили зовнішню політику США та переформатували міжнародні відносини, створивши геополітичний трикутник США — СРСР — КНР (із провідною роллю США). За вісімнадцять місяців 1972–1973 адміністрації Ніксона вдалося: завершити війну у В’єтнамі (див. Війна у В’єтнамі 1964–1975); «відкрити» Китай; провести зустріч на вищому рівні з СРСР; залучити Єгипет (колишнього союзника СРСР) до тісної співпраці з США; домогтися укладення двох мирних договорів на Близькому Сході (між Ізраїлем та Єгиптом; між Ізраїлем і Сирією), повністю витіснивши Москву з регіону. Проте в довгостроковій перспективі зовнішня політика Кіссінджера не мала продовження, її не сприймали на батьківщині (особливо це стосувалося політики розрядки).
Після відставки Ніксона Кіссінджер почав втрачати ініціативу та покинув Білий дім у Вашингтоні разом із Д. Р. Фордом (після поразки останнього на виборах 1976). Кіссінджер був претендентом на посаду державного секретаря в адміністрації Р. В. Рейгана.
1982 заснував консалтингову фірму «Кіссінджер Ассошіейтс» (англ. «Kissinger Associates») для надання послуг урядам іноземних держав, міжнародним організаціям і глобальним корпораціям.
Кіссінджер та Україна
Прихильник багатополярного світового порядку, який мають забезпечувати регіональні центри сили. Така система міжнародних відносин була б фактично розподілом світу на сфери впливу. РФ він бачить одним із таких центрів. Україна мала б служити «мостом» між Росією та Європою. Проте Кіссінджер наголошував, що «фінляндизація» (нейтралітет) України можлива лише за умов демократизації РФ.
У своїх роботах неодноразово ретранслював російські наративи; цитував О. Солженіцина та Й. Бродського, які визначали Україну як невід’ємну частину «російського світу».
Засудив окупацію Криму, проте розкритикував введення міжнародних санкцій проти Росії.
У травні 2022 під час повномасштабного російського вторгнення в Україну (див. Російсько-українська війна) на Давоському форумі висловив пропозицію щодо підписання мирної угоди між Україною та Росією в обмін на поступку частиною українських територій. Це гостро розкритикували західні та українські політики. Президент України В. Зеленський відкинув пропозиції Кіссінджера, заявивши, що Україна не погодиться на мир, поки Росія не поверне Україні Крим і Донбас.
Кіссінджер був категоричним противником вступу України до Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Проте під час війни України проти РФ кардинально змінив свою думку і неодноразово відзначав, що Україна має стати і стане членом НАТО.
Кіссінджера внесли до бази даних центру «Миротворець» (список осіб, дії яких мають ознаки злочинів проти національної безпеки України).
Нагороди
Бронзова зірка (1945).
Нобелівська премія миру (1973) — «На знак визнання заслуг у зв’язку з перемир’ям у В’єтнамі».
Президентська медаль Свободи (1977).
Орден святих Михайла та Георгія (1995).
Медаль президента Ізраїлю (2012).
Праці
- А World Restored: Metternich, Castlereagh and the Problems of Peace, 1812–1822. Boston : Mifflin, 1957. 357 p.
- The Troubled Partnership: A Re-appraisal of the Atlantic Alliance. New York : McGraw, 1965. 266 p.
- American Foreign Policy. New York : W. W. Norton & Co, 1974. 304 p.
- Years of Upheavel. Boston : Little Brown & Co, 1982. 1283 p.
- Observations: Selected Speeches and Essays 1982–1984. Leiden : Little Brown & Co, 1985. 246 р.
- Ending the Vietnam War. New York : Simon & Schuster, 2003. 640 p.
- On China. New York : Penguin Press, 2011. 586 p.
- Укр. перекл. — Світовий порядок. Роздуми про характери націй в історичному контексті / Пер. з англ. Н. Коваль. Київ : Наш Формат, 2017. 320 с.
- Дипломатія / Пер. з англ. М. Гоцацюк, В. Горбатько. Київ : КМБукс, 2018. 864 с.
Література
- Allen G. Kissinger: The Secret Side of the Secretary State Practice. Seal Beach : 76 Press, 1976. 150 р.
- Dickson P. Kissinger and the Meaning of History. Cambridge : Cambridge University Press, 1978. 197 p.
- Ward D. Kissinger: A Psychohistory. Henry Kissinger, His Personality and Policies. Durham : Duke University Press, 1983. P. 31–63.
- Isaacson W. Kissinger: A Biography. New York : Simon Schuster, 1992. 893 p.
- Bluemink G. Kissingerian Realism in International Politics. Political Theory, Philosophy and Practice. Leiden : University of Leiden Press, 2000. 291 р.
- Paolucci H. Kissinger's War, 1957–1975. New York : Griffon House Publications, 2002. 210 p.
- Dallek R. Nixon and Kissinger Partners in Power. New York : Harper Collins Publishers Inc., 2007. 771 p.
- Рижков М. Кіссінджер Генрі Альфред // Політична енциклопедія / Гол. редкол. Ю. Левенець. Київ : Парламентське видавництво, 2011. С. 330.
- Бурунов О. О. Китайська політична традиція та перспективи Китаю в оцінках Г. А. Кіссінджера // Записки історичного факультету. 2018. Вип. 29. С. 161–173. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/zif_2018_29_12
- Schwartz T. A. Henry Kissinger and American Power: A Political Biography. New York : Hill and Wang, 2020. 560 p.
Покликання на цю статтю: Бурунов О. О. Кіссінджер, Генрі Альфред // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кіссінджер, Генрі Альфред (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюдненно
Оприлюднено: 02.08.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
