Лавренко, Олександр Миколайович
Лавре́нко, Олекса́ндр Микола́йович (09.03.1983, м. Лозова, Харківська область, тепер Україна — 21.07.2014, смт Піски, тепер селище Покровського району Донецької області, Україна; похований у рідному місті) — військовослужбовець, танкіст, капітан Збройних сил України (ЗСУ), учасник російсько-української війни (етап антитерористичної операції на Сході України), Герой України (2016, посмертно).
|
Лавренко, Олександр Миколайович | |
|---|---|
| Народження | 09.03.1983 |
| Місце народження | Лозова |
| Смерть | 21.07.2014 |
| Місце смерті | Піски |
| Місце поховання | Лозова |
| Alma mater | Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | військова справа |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Відзнаки | Герой України |
| Ордени | Золота Зірка |
Зміст
Життєпис
Із дитинства захоплювався військовою технікою.
Випускник (2000) Лозівської загальноосвітньої школи № 7. Мріяв вступити у військовий заклад вищої освіти, цілеспрямовано набував шкільну військову підготовку, тренувався для успішного складання вступних фізичних нормативів.
2005 закінчив Харківський інститут танкових військ імені Верховної Ради України Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (НТУ «ХПІ»; тепер Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»). Направлений для проходження служби до 93-ї окремої механізованої бригади у складі Сухопутних військ ЗСУ (місце дислокації — смт Черкаське, тепер селище Новомосковського району Дніпропетровської області).
Починав заступником командира роти з технічної частини. Пройшов шлях від лейтенанта до капітана, командира 3-ї танкової роти.
Із початком російсько-української війни призначений командиром 1-ї танкової роти. Бригада у березні 2014 однією з перших вирушила на захист кордонів країни на Луганському, від травня того ж року — на Донецькому напрямках.
До травня 2014 Лавренко займався підготовкою та ремонтом техніки, виїжджав у зону антитерористичної операції, де передавав досвід, ремонтував техніку.
Подвиг
21.07.2014 у складі зведеного підрозділу направлений для звільнення смт Піски. Перед бійцями було бойове завдання: вибити противника з укріплених позицій, захопити та знищити опорний пункт терористів. Оволодіння населеним пунктом відкривало можливість закріпитися на підступах до м. Донецька та розірвати кільце оточення навколо захисників Донецького аеропорту (див. Бої за Донецький аеропорт 2014–2015).
Капітан Лавренко очолив одну з двох бойових груп підрозділу (танк Т-64БВ та БМП-2). Екіпаж танка в голові колони вийшов на блокпост терористів. При підході до блокпосту загін потрапив у засідку. Танкісти вступили в бій, влучним вогнем вразили один ворожий танк і знешкодили інший, кулеметні розрахунки (які готувалися вдарити в тил основним силам тактичної групи), 2 автобуси з піхотою, сукупно знищили близько 100 терористів. Екіпаж захопив блокпост і прикривав дії механізованого підрозділу та евакуаційної групи вогнем танкової гармати й кулемета.
Під час контратаки бойовиків танк Лавренка першим рушив на ймовірний рубіж атаки, знищив 2 мінометні обслуги терористів. Значно відірвався від основних сил роти. Під час маневрування танк натрапив на замаскований фугас, унаслідок потужного вибуху загинули навідник, молодший сержант О. Вохромєєв (1973–2014; Україна) та механік-водій, старший солдат А. Кулягін (1993–2014; Україна). Лавренко дістав важке поранення. Щоб не потрапити в полон і не допустити захоплення бойової машини, підірвав себе разом із танком і двома терористами.
Завдяки діям екіпажу зірвано контратаку терористів. Підрозділи 93-ї окремої механізованої бригади змогли закріпитися і виконати бойове завдання. 24.07.2014 спільно з силами інших батальйонів звільнили смт Піски, взявши під контроль трасу Дніпропетровськ — Донецьк. Так прокладено головний шлях постачання (т. з. дорогу життя) українських бійців-захисників Донецького аеропорту.
Бій 21.07.2014 став першим і останнім у житті героя.
В Олександра залишилися дружина, донька, батьки.
Нагороди та визнання
За виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (09.09.2016, посмертно).
Орден Б. Хмельницького ІІІ ступеня (2015, посмертно).
Громадська відзнака «Народний Герой України» (2015, посмертно).
На фасаді Лозівської школи № 7 відкрито меморіальну дошку (2015).
На території Військового інституту танкових військ НТУ «ХПІ» встановлено погруддя (2020).
Ім’я та портрет Лавренка викарбувані на стендах «Герої Лозівщини» і «Воїнам Лозівщини, загиблим в АТО» у м. Лозовій (на бульварі Т. Шевченка).
Портрет героя розміщено на меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за Україну» в м. Києві.
«Укрпошта» 2019 випустила художній маркований конверт із серії «Героям Слава!», присвячений Лавренку (серію започатковано 2014, розроблено спільно з Міністерством оборони України та Національної гвардією України).
2021 художник-баталіст А. Орльонов (нар. 1973; тепер Узбекистан) зобразив героя на картині «Становлення нації» (музей «Становлення української нації» в м. Києві).
Цитата
Командир танкового батальйону Д. Кащенко: «Він за характером невгамовний був хлопець, почуття гумору мав відмінне. Плюс він був дуже грамотним як офіцер. Танки знав досконально! Міг полагодити будь-який. Ми всі жартували: у Лавренка танки навіть без двигуна заводяться і їдуть».
Цит. за: Танкіст Олександр Лавренко: історія Героя // TEXTY.ORG.UA. 2016. URL: https://texty.org.ua/fragments/71572/Tankist_Oleksandr_Lavrenko_istorija_Geroja-71572/
Додатково
Члени екіпажу, які мужньо вели бій і загинули разом із капітаном Лавренком, отримали нагороди та відзнаки: О. Вохромєєва нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (2014, посмертно), відзнакою «Народний Герой України» (2018, посмертно); А. Кулягіна — орденом «За мужність» ІІІ ступеня (2014, посмертно), відзнакою «Народний Герой України» (2017, посмертно).
Джерела
- Про відзначення державними нагородами України: Указ Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/311/2015#Text
- Про присвоєння О. Лавренку звання Герой України: Указ Президента України № 388/2016 від 9 вересня 2016 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/388/2016#Text
Література
- Український танкіст ціною власного життя зірвав атаку елітного спецназу терористів // Міністерство оборони України. 2014. URL: https://www.mil.gov.ua/ministry/zmi-pro-nas/2014/08/08/ukrainskij-tankist-czinoyu-vlasnogo-zhittya-zirvav-ataku-elitnogo-specznazu-teroristiv/
- Танкіст Олександр Лавренко : історія Героя // TEXTY.ORG.UA. 2016. URL: https://texty.org.ua/fragments/71572/Tankist_Oleksandr_Lavrenko_istorija_Geroja-71572/
- Жирохов М. Судьба танкиста. История погибшего под Песками героя Лавренко // Рубрика. 2019. URL: https://rubryka.com/ru/article/dolya-tankista-geroya-lavrenka/
- Чалий Д. Спогади танкіста — захисника ДАПу // АрміяInform. 2021 URL: https://armyinform.com.ua/2021/01/19/spogady-tankista-zahysnyka-dapu/
- Жирохов М. Олександр Лавренко // Народний Герой України. URL: https://uaheroes.com/story/oleksandr-lavrenko/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Лавренко, Олександр Миколайович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Лавренко, Олександр Миколайович (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
