Лелеченко, Олександр Григорович
Лелече́нко, Олекса́ндр Григо́рович (26.07.1938, с. Новооріхівка, тепер Лубенського району Полтавської області, Україна — 07.05.1986, м. Київ, Україна; похований у с. Степне Полтавського району Полтавської області, Україна) — інженер-електрик, заступник начальник електричного цеху Чорнобильської АЕС (1975–1986), ліквідатор наслідків Чорнобильської катастрофи 1986, Герой України (2006, посмертно).
|
Лелеченко, Олександр Григорович | |
|---|---|
| Народження | 26.07.1938 |
| Місце народження | Новооріхівка |
| Смерть | 07.05.1986 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | Степне |
| Alma mater | Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» |
| Місце діяльності | Чорнобильська АЕС |
| Напрями діяльності | інженер-електрик, заступник начальник електричного цеху Чорнобильської АЕС |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Відзнаки | Герой України |
| Ордени | Леніна (1986), «Золота Зірка» (2006) |
| Хрести | «За мужність» (1996) |
Зміст
Життєпис
Батьки були селянами. Закінчив семирічну школу при цукровому заводі в рідному селі. Рано залишився без батька й матері. Середню освіту здобув у школі с. Ромоданівки (Миргородський район Полтавської області; зняте з обліку 2005). Після закінчення школи працював електрослюсарем на Оріхівському цукровому заводі (тепер ВАТ «Цукор-Інвест»). 1957–1960 за направленням районного військкомату навчався в Харківському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків ім. С. І. Грицевця (тепер Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба).
Під час реформи (за правління М. Хрущова) потрапив під скорочення Радянської армії. Вирішив стати інженером, 1961 вступив на електроенергетичний факультет Київського політехнічного інституту (тепер Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»). 1966 захистив дипломний проєкт, здобув фах інженера-електрика за спеціальністю «Електричні станції». 1966–1974працював на Слов’янській ГРЕС (тепер Слов’янська ТЕС, м. Миколаївка Донецької області). Із січня до березня 1975 — старший майстер з експлуатації електрообладнання на Запорізькій ГРЕС м. Енергодар (тепер Запорізька ТЕС, м. Енергодар Запорізької області; найбільша в Європі теплова електростанція). 31.03.1975 став начальником зміни електричного цеху на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС). 1979 призначений заступником начальника електроцеху з експлуатації 2-ї черги. Брав участь у пуску й освоєнні всіх енергоблоків ЧАЕС. За його ініціативи та безпосередньої участі було побудовано електролізну установку № 2 для виробітку водню, що охолоджував генератори 3–4 енергоблоків. Окрему споруду для цього розташували в 100 м від 4-го енергоблоку (не було передбачено проєктом будови станції).
Подвиг
У ніч аварії 26.04.1986 перебував на робочому місці на Центральному щиті 2-ої черги ЧАЕС. Одразу після вибуху почав відключати пошкоджене електричне обладнання (щоб знеструмити максимальну кількість електрокабелів). Контролював електропостачання для обладнання систем безпеки та систем пожежогасіння працюючих енергоблоків. Виявив розрив трубопроводу на електролізній установці (призначена для виробітку водню для охолодження генераторів), спричинений інтенсивним надходженням водню в машинний зал. Це загрожувало можливим вибухом і пожежею. Оберігаючи від радіаційного опромінення організму молодших за віком підлеглих електриків, Лелеченко самостійно тричі діставався електролізної установки 3–4 енергоблоків (відключив усе обладнання, перекрив вентилі магістрального трубопроводу подачі водню до аварійних генераторів). Його дії запобігли можливому новому вибуху.
Був серед перших постраждалих, яких уранці швидкою допомогою доправили до Прип’ятської медсанчастини № 126. Після крапельниці на станційному автобусі вдень 26.04.1986 повернувся на робоче місце. Працював беззмінно ще три доби (27–29.04.1986). З метою запобігання поширенню аварії на неушкоджені енергоблоки, перевіряв електрообладнання аварійного блоку, переводив його в спеціальний режим. Перебуваючи в радіоактивній воді, намагався подати напругу на живильні насоси, відключав механізми, запобігав електричним замиканням і загорянням у турбінному цеху (машинному залі), де рівень радіації сягав більше 500 Р/год (рентген на годину).
У надзвичайно важкому стані (з ознаками «ядерної засмаги» сизо-червоного кольору) був удруге госпіталізований 30.04.1986 у відділення радіаційної патології Київського науково-дослідного рентгенорадіологічного та онкологічного інституту (тепер Національний інститут раку). Одержав сумарну дозу опромінення несумісну з життям — 2500 бер (біологічний еквівалент рентгена) та променеві опіки 70 % тіла. Помер у лікарні.
Поховали 07.05.1986 на цвинтарі в с. Степове Полтавської області (на батьківщині дружини).
Нагороди та визнання
За самовіддану працю з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС нагороджений орденом Леніна (1986, посмертно).
За особисту мужність і відвагу, виявлені при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, нагороджений відзнакою Президента України хрестом «За мужність» (26.04.1996, посмертно).
За геройський подвиг в ім’я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту мужність і самопожертву, виявлені в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21.04.2006, посмертно).
Ім’ям героя назвали Новооріхівську загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів (тепер Опорний освітній заклад «Новооріхівський ліцей імені О. Г. Лелеченка»; с. Новооріхівка, Лубенський район Полтавської області).
Меморіальні дошки встановлено:
- на центральному щиті Слов’янської ТЕС (м. Миколаївка Донецької області);
- на прохідній ДТЕК Запорізької ТЕС (м. Енергодар Запорізької області);
- на будівлі навчально-тренувального центру Запорізької атомної електростанції (м. Енергодар Запорізької області).
2021 біля будівлі факультету електроенерготехніки та автоматики Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського» (з 2021) встановили пам’ятник герою.
Додатково
Електролізна установка — спеціальне електротехнічне обладнання для одержання газоподібного водню та кисню внаслідок електрохімічного розкладання води на її основні елементи. На АЕС призначена для виробітку водню для охолодження генераторів.
За спогадами колег, вирізнявся високим рівнем технічних знань, широким світоглядом, дисциплінованістю, добрими організаторськими здібностями, енергійний, працьовитий, ініціативний інженер, вимогливий до себе та товаришів. Скромний, самокритичний, життєрадісний, з чарівною посмішкою. Високоерудований спеціаліст, наставник молоді, у якої користувався авторитетом. Його називали «наш батя».
Мав дружину та доньку 1965 р. н.
Джерела
- Про нагородження відзнакою Президента України — хрестом «За мужність»: Указ Президента України № 298/96 від 26 квітня 1996 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/298/96#Text
- Про присвоєння звання Герой України: Указ Президента України № 328/2006 від 21 квітня 2006 р. // Президент України. URL: https://www.president.gov.ua/documents/3282006-4142
Література
- Чернобыльцы. Книга памяти. 1986–2000 / Сост. В. Г. Шкода. Киев : Золотые ворота, 2001. 208 с.
- Копчинский Г. А., Штейнберг Н. А. Чернобыль: Как это было. Предупреждение. Москва : Литтерра, 2011. 240 с.
- Книга пам’яті учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС // Сайт Національного музею «Чорнобиль». URL: http://memory.chornobylmuseum.kiev.ua///http://memory.chornobylmuseum.kiev.ua/print.php?id=10400
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Королевська Г. В. Лелеченко, Олександр Григорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Лелеченко, Олександр Григорович (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.07.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
