Момот, Ігор Федорович
Мо́мот, І́гор Фе́дорович (18.08.1965, м. Тирасполь, тепер Молдова — 11.07.2014, поблизу с. Зеленопілля, тепер Довжанського району Луганської області, Україна; похований 14.07.2014 у м. Черкасах, Україна) — військовослужбовець, прикордонник, генерал-майор (посмертно) Збройних сил України (ЗСУ), учасник російсько-української війни (етап антитерористичної операції на Сході України), Герой України (2019, посмертно).
|
Момот, Ігор Федорович | |
|---|---|
| Народження | 18.08.1965 |
| Місце народження | Тирасполь |
| Смерть | 11.07.2014 |
| Місце смерті | Зеленопілля |
| Місце поховання | Черкаси |
| Alma mater | Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького |
| Місце діяльності | Навчальний центр підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України |
| Напрями діяльності | захист державних кордонів України, підготовка молодших спеціалістів ДПСУ |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Відзнаки | Герой України |
| Ордени | Золота Зірка |
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї кадрового офіцера. Батько загинув, коли Ігорю виповнилося 15 років. Навчався у Черкаській загальноосвітній школі № 26 (тепер імені І. Ф. Момота).
Закінчив 1986 Свердловське вище військово-політичне танково-артилерійське училище (тепер не існує, діяло в м. Єкатеринбурзі, Росія). Проходив службу у підрозділах Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР (1986–1992). Брав участь у війні в Афганістані 1979–1989, був заступником начальника з політичної частини мінометної батареї 1-ї мотоманевреної групи 47-го прикордонного загону.
У 1989–1990 служив помічником начальника політвідділу з комсомольської роботи Керкинського прикордонного загону (тепер юрисдикція прикордонної служби Туркменістану).
1990–1992 — заступник начальника з політичної частини Першого прикордонного загону в районі Ширам.
Повернувся в Україну. 12.06.1992 прийняв українську присягу, продовжив службу в Державній прикордонній службі України (далі — ДПСУ) на посаді коменданта Котовського прикордонного загону (тепер Подільський прикордонний загін, Одеська область). 1997 закінчив Академію Прикордонних військ України в м. Хмельницькому (тепер Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького), 2006 — Міжрегіональну академію управління персоналом у м. Києві (заочно).
Заступник начальника оперативного управління в центральному апараті ДПСУ в м. Києві (з 1997), начальник Ізмаїльського прикордонного загону (2003–2006).
Від 12.12.2007 очолив Навчальний центр підготовки молодших спеціалістів ДПСУ (далі — НЦ ДПСУ; тепер Навчальний центр підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота, селище Оршанець Черкаського району Черкаської області). Реформував систему діяльності НЦ ДПСУ як міжнародного багатопрофільного поліфункціонального правоохоронного навчального центру, втілював нові підходи до навчання спеціалістів за світовими стандартами, сприяв реалізації проєктів міжнародної технічної допомоги. Центр організовував спільні навчальні курси з ОБСЄ, МАГАТЕ, ООН, Місією Єврокомісії; проводив навчальні сесії як для українських прикордонників і правоохоронців, так і для представників різних служб США, Польщі, Німеччини, Швеції. На території НЦ розміщено Центральний музей ДПСУ.
З 2014 був також заступником начальника Східного регіонального управління ДПСУ.
Подвиг
Після початку російсько-української війни (антитерористична операція на Сході України) у березні 2014 сформував та очолив мотоманеврену групу НЦ ДПСУ, яка виконувала завдання з охорони державного кордону в Донецькій області та Луганській області.
У березні — червні 2014 його підрозділ вів активні бойові дії з проросійськими терористичними (див. Тероризм) угрупованнями, які намагалися перетнути кордон України з території Росії, зокрема поблизу сіл Дмитрівка та Маринівка (обидва тепер Горлівського району Донецької області) та м. Амвросіївки. Особовий склад підрозділу виявляв мужність і відданість присязі, протистояв ворогу, що значно переважав за чисельністю та озброєнням.
Завдяки вмілому керівництву Момота бійці мотоманевреної групи знищили понад 50 одиниць ворожої техніки, близько 500 терористів, захопили арсенали зброї, озброєння та боєприпасів, зокрема російського виробництва. Успішні воєнні операції були проведені в районі с. Дякового (тепер Ровеньківського району Луганської області), де знищено велику колону ворожої техніки; у районі с. Дмитрівки (тепер Горлівського району Донецької області), де захоплено блокпост російських бойовиків, а згодом і колону з території Росії на чолі з офіцером Федеральної служби безпеки (ФСБ). Викрито й ліквідовано ворожу засідку, де було виявлено установки переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла» російського виробництва.
У районі пункту пропуску «Довжанський», ризикуючи власним життям, Момот із бойовою гранатою без запобіжної чеки утримував заручника — лідера терористів В. Болотова (1970–2017; Росія) та упродовж 2,5 годин вів переговори з проросійськими бойовиками, щоби виграти час для підходу українських військових резервів. Цими діями зберіг життя понад 40 прикордонникам, змусив відступити понад 200 озброєних терористів.
Загинув під час потужної артилерійської атаки з реактивних систем залпового вогню «Торнадо-Г» позицій опорного пункту підрозділу тактичного угруповання «Кордон» під с. Зеленопіллям. За даними Міністерства оборони України, ворог здійснював обстріл із відстані понад 15 км із боку Державного кордону з Росією. Атаку характеризують як перше безпосереднє масоване застосування регулярних військ Росії проти ЗСУ.
Похований у м. Черкасах (друге міське кладовище).
Залишилися дружина, донька.
Нагороди та визнання
За виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (29.04.2019, посмертно).
Ордени Червоної Зірки (1989), Богдана Хмельницького ІІІ (2009) і ІІ (2014) ступенів.
Медалі «За бойові заслуги» (1988), «За відзнаку в охороні Державного кордону СРСР» (1988; 1990), «Захиснику Вітчизни» (1999). Громадська відзнака «Народний Герой України» (2017, посмертно).
Присвоєно військове звання «генерал-майор» (12.07.2014, посмертно).
Указом Президента України П. Порошенка Навчальному гвардійському Оршанському центру підготовки молодших спеціалістів ДПСУ присвоєно ім’я генерал-майора Момота (07.10.2014).
Відзнаки «За заслуги перед Черкащиною» від Черкаської обласної ради (2014, посмертно), «Почесний громадянин міста Черкаси» (2016, посмертно), пам’ятний знак «За заслуги перед містом Черкаси» І ступеня (2016, посмертно).
На його честь перейменовано вулиці у с. Руській Поляні Черкаського району Черкаської області (2014), містах Харкові (2015), Ізмаїлі та Черкасах (2016), Городищі Черкаської області (2023).
07.12.2016 на Кілійському суднобудівно-судноремонтному заводі відбулася церемонія присвоєння імені та урочистий спуск теплохода Українського Дунайського пароплавства «Ігор Момот».
Погруддя героя встановлено біля НЦ ДПСУ (селище Оршанець, 2015).
На площі Слави в м. Черкасах йому відкрито монумент (2016).
2015 Черкаській загальноосвітній школі № 26 присвоєно ім’я Момота, у закладі відкрито пам’ятний музей і меморіальну дошку.
2016 на фасаді Харківської загальноосвітньої школи № 88 на вулиці Генерала Момота відкрито анотаційну дошку; на фасаді будівлі управління Ізмаїльського прикордонного загону — меморіальну дошку.
Портрет героя вміщено на меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за Україну» в м. Києві (секція 1, ряд 1, місце 38).
Додатково
- Під час поховання віддати останню шану Герою прийшли близько 3-х тисяч осіб.
- Момот брав участь у проєкті «Наш Шевченко» (365 відеосюжетів), присвяченому 200-річчю від дня народження Кобзаря: читав вірш «Мені однаково, чи буду...».
- 18.08.2015 (до 50-ліття від дня народження Момота) в Оршанському НЦ ДПСУ журналіст А. Кравець презентував книгу «Генерал Момот: наш МІФ».
Цитати
«Ігор Федорович був добре знайомий з війною. Адже вони зустрічалися до цього вже двічі — у Афганістані та Придністров`ї. Тому він знав, як діяти і чого робити не можна… Він чітко знав, на які формальності можна не звертати уваги, а що тримати на неусипному контролі. Небезпека немов будила в ньому приховане чуття, яке робило із Ігоря Момота справжнього командира. Він мріяв повернути усіх, хто із ним приїхав, живими додому. При цьому себе особливо не беріг, окремої додаткової охорони не вимагав. А ось роботою із місцевим населенням опікувався особисто. Адже вважав фактор його підтримки чи не визначальним для успіху справи. Він наче мав винятковий талант визначати, як із кожною людиною потрібно повести розмову, аби швидко встановити тісний психологічний контакт… Та головним залишається інше — і своїми прижиттєвими справами, і солдатською смертю генерал Ігор Момот гуртував людей навколо себе на служіння країні. Тепер його славне ім’я неначе знамено, що спонукає на звитягу».
Цит. за: Кримський К. Момот Ігор Федорович // Державна прикордонна служба України. 2016. URL: https://dpsu.gov.ua/ua/momot-igor-fedorovich/
Координатор групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук: «З самого початку подій на Донбасі ця людина стала живою легендою… Він особисто керував багатьма успішними операціями на кордоні з протистояння російському вторгненню й тероризму. І хоча Ігор Момот не раз стикався не тільки з підступністю і хитрістю ворога, а й зрадою з боку «своїх», до останньої секунди свого життя він був щиро відданим Україні та її народові. Ця людина жила і загинула як Герой. Таким він назавжди залишиться в нашій пам’яті…».
Цит. за: Степанов М. Прощання із «Живою Легендою»: в Оршанці провели в останню путь генерала Момота // Прочерк. Про це говорять Черкаси. 2014. URL: https://procherk.info/resonance/2-cherkassy-news/25125-proschannja-iz-zhivoju-legendoju-v-orshantsi-proveli-v-ostannju-put-generala-momota
«Всюди, де був, доля закидала Ігоря Момота не як мандрівника, а як Воїна. Він вижив у багатьох сутичках далеко від рідної землі, а поліг, захищаючи рубежі рідної держави. Любитель історії, легенд і міфів після загибелі сам став справжньою легендою Незалежної України…».
Цит. за: Кравець А. Генерал Момот: наш МІФ. Черкаси : Третяков О. М., 2015. 95 с.
Джерела
- Про присвоєння імені генерал-майора Ігоря Момота Навчальному гвардійському Оршанському орденів Суворова, Кутузова і Олександра Невського центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України: Указ Президента України № 761/2014 від 7 жовтня 2014 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761/2014#Text
- Про присвоєння І. Момоту звання Герой України: Указ Президента України № 176/2019 від 29 квітня 2019 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/176/2019#Text
Література
- Степанов М. Прощання із «Живою Легендою»: в Оршанці провели в останню путь генерала Момота // Прочерк. Про це говорять Черкаси. 2014. URL: https://procherk.info/resonance/2-cherkassy-news/25125-proschannja-iz-zhivoju-legendoju-v-orshantsi-proveli-v-ostannju-put-generala-momota
- Кирей Р. Легендарний генерал: яким він був // Урядовий кур’єр. 2015. URL: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/legendarnij-general-yakim-vin-buv/
- Кравець А. Генерал Момот: наш МІФ. Черкаси : Третяков О. М., 2015. 95 с.
- У Навчальному центрі Держприкордонслужби відкрили погруддя генерал-майора Ігоря Момота // Урядовий портал. 2015. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/247952389
- Кримський К. Момот Ігор Федорович // Державна прикордонна служба України. 2016. URL: https://dpsu.gov.ua/ua/momot-igor-fedorovich/
- Теплохід «Ігор Момот» вирушив у плавання // Урядовий кур’єр. 2016. URL: https://ukurier.gov.ua/uk/news/teplohid-igor-momot-virushiv-u-plavannya/
- Момот Ігор Федорович // Книга пам’яті полеглих за Україну. URL: https://memorybook.org.ua/16/momotigor.htm
- Момот Ігор Федорович (18.08.1965–11.07.2014) // Герої України. URL: http://www.ukrgeroes.com.ua/MomotIF.html
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Момот, Ігор Федорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Момот, Ігор Федорович (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
