Ніобієві руди
Ніо́бієві ру́ди — природні мінеральні утворення, з яких економічно доцільно і технічно можливо видобувати ніобій.
Зміст
Характеристика
У ніобієвих рудах часто присутні домішки танталу. Існує велика група природних комплексних сполук тантало-ніобатів.
Узагальнена формула:
АnBmXp,
де:
А — катіони великого розміру (Са2+, РЗМ, U4+, Th4+,Na+, іноді Pb2+, Sb2+, Bi3+) та середнього розміру (Fe2+, Mn2+, Mg2+);
B — Nb5+, Ta5+, катіони, що заміщаються Ті4+, Sn4+, Fe3+;
X — аніони O2-, ОН-, F-.
Із 130 відомих мінералів ніобію (танталу) промислове значення мають 6 (за вмістом Nb2O5, %): мікроліт — 60,8–80,6; колумбіт — 50–67; пірохлор — 40–70; фергусоніт — 38–58; евксеніт — 21–34; лопарит — 7–20 %.
Головні рудні мінерали ніобію: пірохлор (40–80), колумбіт (50–78) і лопарит (7–20).
Важливими рудними мінералами є група колумбіту-танталіту (75–86 % Nb2О5 + Та2О5), воджиніт (70 % Та2О5), група пірохлору-мікроліту (30–70 % Nb2О5 + Та2О5; включає численні різновиди), лопарит (8–20 % Nb2О5 + Та2О5), фергусоніт (38–58 % Nb2О5) та ін.
Мінерали групи колумбіту, фергусоніт, лопарит стійкі в зоні гіпергенезу і нагромаджуються в розсипах. У залежності від генетичного типу руди містять також мінерали флуору, цирконію, стронцію, рідкісних земель, урану, торію, літію, берилію та ін.
Родовища
Ендогенні родовища
Пов'язані з лужними і сублужними породами. Основними промисловими типами родовищ є: пірохлорові карбонатити, лопаритові нефелінові сієніти, колумбіт-пірохлорові лужні граніти і граносієніти, пірохлорові альбітити.
Екзогенні родовища
Представлені корами вивітрювання на карбонатитах і колумбітових гранітах, а також алювіальними (див. Алювій), делювіально-елювіальними (див. Делювій, Елювій), озерними і флювіогляціальними (див. Флювіогляціальні відклади) розсипами колумбіту, пірохлору, лопариту.
Класифікація
За запасами. Великими вважають родовища із запасами понад 500 тис. т Nb2O5, дрібними — із запасами менше 100 тис. т. Багаті родовища містять понад 0,4–0,5 % Nb2O5, бідні — 0,1-0,15 % Nb2O5. Всі родовища поділяють на власне ніобієві (Nb:Та>20:1), тантало-ніобієві (Nb:Та від 20:1 до 5:1) і танталові (Nb:Та від 5:1 до 1:3).
За походженням і складом. До промислових типів ніобієвих і танталових родовищ належать: магматичні, пегматитові, альбітитові, полевошпатових метасоматитів, карбонатитові, вивітрювання і розсипні.
Поширення
Провідна роль в мінерально-сировинній базі ніобію належить Бразилії (73,9 %), Канаді (8,8 %) та Габону (7,6 %). На інші країни припадає менше 10 % підтверджених запасів.
В Україні руди ніобію і спорідненого з ним танталу не видобувають. Промислові концентрації виявлені в рудах комплексних родовищ центральної, південно-східної та північно-західної частин Українського кристалічного щита. Державним балансом запасів корисних копалин України запаси пентоксиду танталу та ніобію враховано по розсипному Малишевському (Дніпропетровська область) та корінному Новополтавському (Запорізька область) родовищах. Тантал-ніобієве зруденіння в рідкіснометалічних пегматитах представлене рудопроявами в різних частинах Українського щита; в північно-західній — групою рудопроявів Кочерівської зони (Папірнянський, Рудня та інші), рудопроявами Комендантівського рудного поля в північно-західній частині Середнього Придніпров’я, родовищем Крута Балка та численними рудопроявами в Західному Приазов’ї (Кримська Балка, Олексіївський та ін.). Рідкіснометалічне зруденіння пов’язане із заміщеними пегматитами мікроклін-альбітового, альбітового та альбіт-сподуменового складу.
Пегматитові тіла в більшості безкореневі, лінзовидні, плитовидні, іноді грибоподібні. По розрізу вмісної товщі вони розміщені пошарово. Великі пегматитові тіла мають зональну будову, вмісти пентоксидів ніобію й танталу в зв’язку з цим досить суттєво коливаються. Найбільший вміст танталу і ніобію у кварц-мусковіт-альбітових зонах: ніобію від 20–40 до 300–400 г/т, танталу — від 30–70 до 500–700 г/т.
Переробка
Тантало-ніобієві руди збагачують (див. Збагачення корисних копалин) в основному гравітаційними методами. Флотацію застосовують для вилучення тантало-ніобієвих мінералів з тонковкраплених руд, а також з відходів і шламів гравітаційного збагачення. Необхідність комплексного використання сировини і близькість флотаційних властивостей багатьох розділюваних мінералів вимагають застосування складних схем флотації.
За період 2000–2017 виробництво ніобію в концентратах зросло більш ніж в три рази та досягло майже 69,0 тис. т (в перерахунку на 100 % Nb). Домінує у виробництві ніобієвих концент¬ратів Бразилія (до 94 % світового виробництва) та Канада (5,5 %).
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2007. Т. 2. 670 с.
- U.S. Geological Survey, 2020, Mineral commodity summaries 2020: U.S. Geological Survey, 200 p. URL: https://doi.org/10.3133/mcs2020.
- Шпильовий Л. В., Білецький В. С., Шпильовий К. Л. Збагачення ніобієвих руд / За ред. В.С. Білецького. Київ : ФОП Халіков Р.Х., 2021. 160 с.
Автори ВУЕ
В. С. Білецький
Л. В. Шпильовий
Покликання на цю статтю: Білецький В. С., Шпильовий Л. В. Ніобієві руди // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ніобієві руди (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.08.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
