Омеляненко, Василь Онуфрійович
Омеля́ненко, Васи́ль Ону́фрійович (03.08.1925, смт Опішня, тепер Полтавського району Полтавської області, Україна — 28.01.2021, там само) — гончар, майстер глиняної іграшки й фігурного посуду, заслужений майстер народної творчості України (з 1976), член Національної спілки художників України (з 1971) та Національної спілки майстрів народного мистецтва України (з 1999), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (з 1999).
|
Омеляненко, Василь Онуфрійович | |
|---|---|
| Народження | 03.08.1925 |
| Місце народження | Опішня |
| Смерть | 28.01.2021 |
| Місце смерті | Опішня |
| Напрями діяльності | Гончарство |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | За заслуги (2021) |
| Премії | Премія імені Д. Щербаківського (1995), Національна премія України імені Тараса Шевченка (1999) |
| Почесні звання | Заслужений майстер народної творчості України (1976) |
Зміст
Життєпис
Народився у селянській сім’ї. У дев’ятирічному віці самотужки опанував техніку виготовлення глиняної іграшки. 1948 освоїв прийоми роботи за гончарним кругом. 1950 закінчив середню школу.
Відтоді до 1985 працював майстром глиняної іграшки та фігурного посуду в артілі «Художній керамік» (смт Опішня, 1960–2002 — однойменний завод), з 1971 — член творчої лабораторії.
Водночас від 1951 і після виходу 1985 на пенсію до 2021 працював у власній майстерні.
Творча діяльність
Творчість Омеляненка — серед досягнень опішнянського гончарства другої половини 20 — початку 21 ст. Окремі його роботи стали візитівкою українського гончарства. Виготовляв фігурний посуд у вигляді тварин («леви», «барани», «козли», «олені»), антропоморфну (див. Антропоморфність) скульптуру невеликих розмірів («барині», «козаки»), сюжетні композиції, іграшковий посуд («монетку»), глиняні іграшки-свистунці.
Інтерпретатор давніх традицій опішнянської глиняної пластики, утвердив у опішнянському гончарстві власний творчий почерк. Виробам притаманні монументальність, пластичність форм, контраст об’ємів, динамічність силуетів, підкреслена декоративність. Розробив і ввів у практику народного гончарства прийоми декорування глиняних виробів, побудови форм скульптур. Володів арсеналом художньо-виражальних прийомів. Шукав нові композиційні рішення та пластично-виражальні засоби для створення виробів у народному стилі.
Створив першу в історії народного гончарства монументальну скульптуру «Український лев при двох головах» (1997).
Брав участь у гончарських фестивалях, симпозіумах. Твори зберігаються в музейних зібраннях України та країн Європи. Найбільша колекція (понад 600 експонатів) — в Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному.
Нагороди та визнання
Від кінця 1950-х — лауреат регіональних, всеукраїнських, всесоюзних і міжнародних художніх виставок, конкурсів, фестивалів (Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Канада, Норвегія, Польща, США, Франція, колишня Югославія, Японія).
Лауреат конкурсу газети «Известия» на кращі твори (1970).
Медаль «За доблесний труд» (1970).
Дипломант І республіканського симпозіуму гончарства (м. Іванець, Білорусь, 1973), I республіканського симпозіуму гончарства «Традиції та сучасність» (смт Опішня, Україна, 1989), І регіонального симпозіуму монументальної керамічної скульптури «Поезія гончарства на майданах і в парках України» (смт Опішня, 1997).
Лауреат премії імені Д. Щербаківського (1995).
Дипломи виставок, почесні відзнаки Національної спілки художників України й Національної спілки майстрів народного мистецтва України.
Почесний громадянин Зіньківщини (2006).
Національна премія України імені Тараса Шевченка (1999; за серію творів «Опішня декоративна»).
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2021).
Бик. Глина, гончарний круг, ліплення, ритування, вдавлювання, проколювання, вирізування, 30х31,4х15 см. 1985. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, КН-1204/К-1168.
Лев. Глина, гончарний круг, ліплення, ритування, вдавлювання, проколювання, вирізування, 30х28,7х13,5 см. 1985. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, КН-1205/К-1169.
Олень. Глина, гончарний круг, ліплення, ритування, вдавлювання, проколювання, вирізування, 68х54 см. 1987. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному. КН-1209/К-1173.
Лев. Глина, полива, гончарний круг, ліплення, ритування, вдавлювання, проколювання, вирізування, 49х47 см. 1976. КН-5/К-5. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному.
Баран. Глина, полива, гончарний круг, ліплення, ритування, вдавлювання, проколювання, вирізування, 48х35х18,5 см. 1960-ті. КН-906/К-860. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному.
Додатково
- Брат П. Омеляненко (1930–2010; Україна) — гончар, майстер глиняної іграшки й фігурного посуду, самодіяльний художник-живописець. Ліпити іграшку й гончарювати навчився самотужки. Працював в опішнянській артілі (згодом заводі) «Художній керамік» і заводі «Керамік» (1955–1990). Після виходу на пенсію ліпив удома глиняні іграшки. Малював пейзажі, портрети, натюрморти.
- Дружина М. Омеляненко (1921–2004; Україна) — малювальниця, майстриня іграшки. Працювала викладачем мальовки в гончарному цеху при будівельному заводі у м. Єреван (Вірменія, 1939–1941); малювальницею в опішнянській артілі (згодом заводі) «Художній керамік» (1951–1976). Розмальовувала посуд у техніці підполив’яної контурної мальовки з використанням рослинних мотивів.
- Дочка Н. Городніченко (нар. 1958; Україна) — малювальниця. Працювала на заводі «Художній керамік» (1974–2002), приватному підприємстві «Гончарний круг» (2002–2004). Розмальовувала вироби (зокрема й батька) в техніці підполив’яної контурної мальовки з використанням рослинних мотивів.
Цитата
«Я до цієї роботи наче уріс і стоїть мене її лишити — у мене життя не буде. Вона мене держить на світі ця робота, оця глина, оці фантастичні думки. Я наче ними живу! Я його раніше зовсім не знав, а воно почало мною керувати і спрямовувати, і я радий, що у мене таке життя, перемішане із такою фантазією, творчістю. Я живу, і в мене наче світ розширюється од думок, і становишся якийсь такий радісний. Дуже велике значення, що ти наче крапелька душевна приносиш своїми виробами радість людям».
Цит. за: Спогади Василя Омеляненка (Опішне, Полтавщина. 27.02.2013) // Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства. Аудіофонд. Інв. № 393.
Література
- Качкан В. А. Жива глина: Мандрівка в минуле та сьогоднішнє Опішного. Опішне : Українське народознавство, 1994. С. 155–160.
- Клименко О. О. Василь Омеляненко // Народне мистецтво. 2006. № 1–2. С. 41–43.
- Василь Омеляненко // Бібліографія українського гончарства. 2005. 2008. Вип. 7. С. 237–252.
- Метка Л. О. Невідомі сторінки життя майстра українського гончарства Василя Омеляненка // Гардаріка. Харків : Право. 2015. С. 225–238.
- Метка Л. О. Василь Омеляненко: про особисте — відверто // Етнічна історія народів Європи. 2018. Вип. 56. С. 125–128.
- Метка Л. О. Майстер-клас від Василя Омеляненка (виготовлення іграшки-свистунця «рибка») // Українська керамологія. 2018. Кн. 4. Т. 2. С. 553–559.
- Метка Л. О. Василь Омеляненко та Іван Білик: міф про учнівство // Етнічна історія народів Європи. 2019. Вип. 58. С. 88–93.
- Метка Л. О. Зооморфна скульптура у творчості Василя Омеляненка // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. Київ : Центр пам’ятознавства НАН України ; УТОПІК, 2020. С. 81–86.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Метка Л. О. Омеляненко, Василь Онуфрійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Омеляненко, Василь Онуфрійович (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.03.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
