Права, за якими судиться малоросійський народ
«Права́, за яки́ми су́диться малоросі́йський наро́д» (старослов’ян. «Права, по которымъ судится малороссійскій народъ») — проект кодексу українських законодавчих та нормативних актів 18 ст. Офіційного схвалення від російських монархів не отримав. Проте застосовували в судах на території Гетьманщини.
Зміст
Історична довідка
Проект кодексу «Права…» (1743) складено з метою кодифікації правових норм, що діяли на території Української козацької держави після укладення Українсько-московського договору 1654.
Основні причини кодифікації права Української козацької держави:
- інтенсивний розвиток соціально-економічних відносин у другій половині 17 — першій половині 18 ст.;
- різноманітність і суперечливість законів;
- відсутність єдиного джерела українського права;
- змішування або поєднання адміністративних і судових функцій тощо.
Це ускладнювало процес здійснення судочинства, призводило до хабарництва, корупції, інших зловживань.
Указом від 22.08.1728 утворено спеціальну кодифікаційну комісію у м. Глухові (тепер Сумська область, Україна). У складі комісії, яка працювала над «Правами», спочатку було 12, пізніше — 18 осіб. Указами російського уряду 1728 і 1734 комісії надано статус державного органу для перероблення, узгодження й об’єднання групи чинних юридичних норм у єдиному збірнику правових норм.
Представники верхівки тогочасного українського суспільства наполягали на покладенні в основу кодифікації Литовського статуту 1588. Представники рядової старшини обстоювали пріоритет магдебурзького права.
Кодифікаційні роботи завершили 08.07.1743 у м. Глухові, де члени кодифікаційної комісії на Пленумі, скликаному Генеральною військовою канцелярією, підписали проект Кодексу українського права.
1743 Генеральна військова канцелярія подала проект «Права…» генерал-губернатору Д. Бібікову, який затримав його майже на рік.
До Сенату на остаточне офіційне затвердження «Права…» передали 07.07.1744. Відповідь надійшла 20.05.1756 (через 12 років) після відновлення інституту гетьманства. Проект Кодексу повернуто на повторний розгляд для внесення змін. Із цією метою у наступні роки створено декілька комісій. Перегляд Кодексу тривав до 1767, проте цю роботу не було завершено. Проект Кодексу не був офіційно затверджений Сенатом.
«Права...» поширювали в рукописних списках, застосовували в судочинстві, використовували як навчальний посібник. У юридичному розумінні «Права…» не були офіційним джерелом права. Однак аналіз судової практики 18 ст. засвідчує їхнє практичне застосування судовими установами Гетьманщини.
Характеристика
«Права…» (1743) складалися з 30 глав, які поділялися на 532 артикули і 1607 пунктів. Кодекс містив норми адміністративного, державного, цивільного, торгового, кримінального і процесуального права. Найґрунтовніше було розроблено цивільне, кримінальне та процесуальне право.
«Права…» не є механічним об’єднанням цих джерел: кодифікатори переробляли, опрацьовували чинні юридичні норми, узгоджуючи їх в єдиному нормативному акті.
Джерела «Прав…»:
- Литовські статути, «Хелминське право», «Саксонське зерцало»;
- українське звичаєве право й судова практика;
- правотворча діяльність гетьмана та Генеральної військової ради, зокрема договори українських гетьманів із московськими царями, починаючи з договору, укладеного 1654 Б. З. Хмельницьким із московським царем Олексієм Михайловичем;
- нормативно-правові акти гетьманської адміністрації: універсали, інструкції, розпорядження гетьмана, інструкції Генеральної військової канцелярії.
Систематизуючи норми цивільного права Гетьманщини, кодифікаційна комісія орієнтувалася на структуру Литовського статуту 1588. Замість шести розділів Литовського статуту 1588, присвячених цивільному праву, у кодексі «Права…» (1743) одинадцять глав. Цивільне право було найбільш змістовним і відображало високий рівень розвитку соціально-економічних, правових відносин тогочасного українського суспільства.
Кримінальне право Української козацької держави характеризувалося поглибленим розумінням поняття права і справедливості, кращою систематизацією та чіткішим визначенням окремих видів злочинів.
Помітний вплив на формування цивільно-правових норм Кодексу римського права. Це стосується регулювання відносин стосовно майнових прав. Різним був правовий режим рухомого та нерухомого майна, визначалися первинні та похідні способи набуття права власності. Подібність до римського права помітна у положеннях зобов’язального права: у трактуванні зобов’язань, їхній системі, підстав виникнення тощо. Значну увагу приділено договірному праву, досить детально регламентували укладення договору та умови його дійсності.
Значення
«Права…» (1743) є однією з найцінніших пам’яток української правової культури 18 ст. Хоч вони не були офіційно визнані юридичним Кодексом, п’ятнадцятилітня праця українських правників мала позитивний вплив на дальший розвиток українського права та законодавства. Повнотою та ясністю викладу норм закону та правових дефініцій, досконалою юридичною термінологією Кодекс перевищував існуючі тоді правні збірники. По ньому вивчали українське право, його використовували як авторитетний і досконалий юридичний підручник — коментар до Литовського статуту і магдебурзького права до середини 19 ст.
«Права…» (1743) оприявнюють рівень розвитку соціально-економічних відносин у другій половині 17 — першій половині 18 ст. та правової культури українського народу.
Додатково
Повна назва збірника: «Права, по которымъ судится малороссійскій народъ, Высочайшимъ всепресветлейшия, державнейшия Великия Государыни Императрицы Елисавет Петровны, Самодержицы Всероссийския, Ее императорского священнейшего Величества повелениемъ, изъ трехъ книгъ, а именно: Статутъ Великого князівства Литовського 1588 р., Зерцала Саксонского и приложенныхъ при томъ двухъ правъ, такожде изъ книги Порядка, по переводе изъ полского и латинского языковъ на российский диалектъ въ едину книгу сведенные, въ граде Глухове, лета отъ рождества Христова 1743 года»).
Література
- Кистяковский А. Права, по которым судится малороссийский народ. Киев : Университетская типография, 1879. 1058 с.
- Теличенко И. Очерк кодификации малороссийского права до введения Свода законов // Киевская старина. 1888. № 9. С. 415–466; № 10. С. 22–68.
- Василенко М. «Права, по которым судится малороссийский народ», як джерело державного права України ХVIII ст. // Ювілейний збірник на пошану академіка Михайла Сергійовича Грушевського. З нагоди шістдесятої річниці життя та сорокових роковин наукової діяльності. 1928. № 76. Ч. 1. С. 245–252.
- Яковлів А. Український кодекс 1743 року «Права, по которым судится малороссийский народ»: Його історія, джерела та систематичний виклад змісту // Записки товариства імені Шевченка. 1949. Т. 159. 210 с.
- Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 / Упоряд. К. А. Вислобоков; за ред. Ю. С. Шемшученка. Київ : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького, 1997. 547 с.
- Вовк О. Й., Карпічков В. О. «Права, за якими судиться малоросійський народ» 1743 року як правова пам’ятка міського самоврядування України // Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Юридичні науки. 2018. Т. 29 (68). № 6. С. 1–6.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бойко І. Й. Права, за якими судиться малоросійський народ // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Права, за якими судиться малоросійський народ (дата звернення: 3.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.03.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
