Симон Зилот
Си́мон Зило́т [Симон Зелот; грец. Σίμων ο Ζηλωτής; також Симон Кананіт (грец. Σίμων ο Κανανίτης); дата і місце народження невідомі, ймовірно Галілея, тепер Ізраїль — дата і місце смерті невідомі, 1 ст.] — апостол Ісуса Христа з числа Дванадцяти перших і найближчих Його учнів.
Зміст
Етимологія
У списках апостолів, які наводять Євангеліє від Луки та Дії апостолів, зветься Симоном Зилотом (Лк. 6:15; Дії 1:13), натомість Євангелія від Матвія та Марка називають його Симоном Кананітом (Мт. 10:4; Мк. 3:18). Прізвиська «Зилот» і «Кананіт» закріпилися за апостолом Симоном у колі Дванадцяти, ймовірно, щоб відрізняти його від тезки — Симона (Петра).
Етимологію прізвиська «Кананіт» простежити складно. За однією з версій, є вказівкою на апостола як мешканця Кани Галілейської; за іншою — похідним від «ханаанець». Обидві версії більшістю біблеїстів ставляться під сумнів. Правдоподібнішим виглядає припущення, згідно з яким «Кананіт» слід виводити від єврейського слова «кана» (івр. קַנא — ревнивий, ревнивець). Відтак грецьке «зилот» («зелот» — ревний, ревнивець) та єврейське «канаїм» («канім») є подібними за значенням. Саме так в апостольські часи називали членів юдейської релігійно-політичної течії, метою якої було звільнення Юдеї від римського поневолення та відновлення Ізраїльської держави «в силі й славі Давида і Соломона». Не виключено, що Симон до свого апостольського покликання належав до цього антиримського руху опору.
Поряд із тим, припускають, що прізвисько закріпилося за Симоном через ревне ставлення до юдейських традицій і дотримання Тори.
Апостольська діяльність
Відомості про життя й діяльність практично відсутні. Церковні перекази свідчать, що територією апостольського служіння Симона Зилота були Юдея, Єгипет, Лівія, Грузія (Абхазія), Британія.
Існують різні версії смерті апостола, суголосні лише у факті його мучеництва за віру. Так, за одними церковними переданнями, загинув у м. Нікопсії (локація невідома, ймовірно східне узбережжя Чорного моря), за іншими — був замордований у Персії, Греції, Йорданії чи Британії, помер у похилому віці на африканському континенті. За однією з версій, був розіп’ятий на хресті (у Самарії чи-то в Абхазії); за іншими — розпиляний пилою, забитий мечем тощо.
Пошанування
Пам’ять про ап. Симона Зилота західні церкви (зокрема Католицька) вшановують 28 жовтня. Східні — 10 травня за юліанським календарем, 23 травня за новоюліанським та григоріанським, а також 30 червня (13 липня) — у Собор святих славних і всехвальних
12-ти апостолів Христових.
Оскільки під час здійснення таїнства вінчання традиційно читається євангельський епізод про весілля у Кані Галілейській, ап. Симона Зилота (Кананіта) часто вважають покровителем християнського шлюбу, християнської родини.
Мощі апостола спочивають у Соборі Святого Петра в Римі, частково — у Соборі Святого Андрія Первозваного в Кельні (Німеччина). За твердженням Російської православної церкви, апостол похований у Симоно-Кананітському храмі в Новому Афоні (Абхазія, Грузія).
Іконографія
У західному християнстві ап. Симона Зилота традиційно зображають із пилкою в руці (чи руках) — знаряддям його страти. На православних фресках, іконах зображений, як правило, із сувоєм у лівій руці.
Образ апостола втілили на полотнах Рубенс, Караваджо, Хосе де Рібера, Жак-Жозеф (Джеймс) Тіссо та ін.
Додатково
- Апостола Симона Зилота часом ототожнюють із Симоном (або Симеоном), одним із братів Ісуса Христа за тілом (Мт. 13:55; Мк. 6:3), який був другим єпископом єрусалимської громади після смерті Якова Праведного. За деякими церковними переказами, саме на весіллі цього Симона (Симеона), яке справлялось у Кані Галілейській, Спаситель чудесним чином перетворив воду на вино (Ів. 2:1-10). На цій підставі прізвисько «Кананіт» деякі біблеїсти відчитують як «Кананітський», тобто кананетянин, мешканець Кани. Таке ототожнення спростовується переказом, за яким Симон Зилот (Кананіт) належав до кола Дванадцяти апостолів, а Симон (Симеон) — до числа Сімдесятьох. Крім того, відсутні жодні достеменні свідчення, що Симон Зилот був кананетянином.
- 10 (23) травня ще називають Днем Симона Зилота чи Симоновим днем. За дохристиянським повір’ям, у цей день Землю вважали «іменинницею» — вона відпочивала, а тому не дозволялось орати, проте радили сіяти пшеницю. Також на Симоновий день жінки ходили до лісу збирати цілюще зілля, бо вважалося, що цього дня трави отримують від Симона чудесну властивість виліковувати хвороби. Відтак Симоновий день у народі ще називали «Симонове зело» («Симонове зило» чи «Семик»).
Джерела
- Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту: із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена / Пер. І. Огієнка. Київ : Східноєвропейська гуманітарна місія, 2019. 1409 с.
Література
- Мень О. Перші апостоли / Пер. з рос. Л. Хмельковського. Львів : Свічадо, 2015. 231 с.
- McDowell S. The Fate of the Apostles: Examining the Martyrdom Accounts of the Closest Followers of Jesus. London, New York : Routledge, 2016. 310 p.
- Nelson J. Simon the Zealot. [W. p.] : Independently published, 2020. 195 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Павленко П. Ю. Симон Зилот // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Симон Зилот (дата звернення: 4.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.06.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
