Синкретизм
Синкрети́зм (грец. συνκρητισμός — з’єднання, об’єднання) — багатозначний термін:
1) нерозчленованість, нерозрізненість, злитість, характерні для початкового, ще нерозвиненого стану будь-якого явища (наприклад, синкретизм міфологічного світогляду, первісного мистецтва, нерозчленованість психічних функцій на ранніх щаблях розвитку дитини тощо);
2) злиття, збіг кількох ознак, форм, функцій; неподільність на окремі компоненти;
3) у філософії — різновид еклектизму, поєднання у філософській системі різнорідних, несуголосних, часто суперечливих поглядів, ідей, принципів;
4) у релігії — сполучення у віровченні та релігійних практиках елементів різних вірувань, релігійних культів, міфологічних уявлень, богословських і філософських ідей (див. Релігійний синкретизм, Двовір'я );
5) в історії, культурології, соціології, мистецтвознавстві тощо — змішування, співіснування й неорганічне злиття різнорідних елементів (наприклад, різних культів і релігійних систем у добу пізньої античності — т. з. релігійний синкретизм періоду еллінізму).
Термін широко використовують у різних галузях знань. Явище синкретизму впливає на розвиток та осмислення реальності як цілісної, структурно складної й багаторівневої системи.
У лінгвістиці
Автори лінгвістичних словників та енциклопедій пропонують інші визначення синкретизму, зосереджуючи увагу на буквальному значенні грецької лексеми — поєднання, синтез. Загалом поняття синкретизму в мовознавстві витлумачене як:
- збіг у процесі розвитку мови функційно різних категорій і форм в одній формі: відмінковий синкретизм (одне закінчення має значення різних відмінків) або синкретизм різних граматичних категорій (одне закінчення має значення певного роду, числа й відмінка);
- поєднання (синтез) диференційних структурних і семантичних ознак одиниць мови (конкретних розрядів слів, значень, речень, членів речень та ін.), що протиставлені одна одній у системі мови й пов’язані явищами перехідності: різнорідні гібридні (контамінаційні, проміжні, дифузні) утворення;
- формальне нерозрізнення, злиття в одній формі різнорідних мовних елементів;
- злиття в одній мовній одиниці одночасно кількох ознак;
- злиття форм із різних мов у нову форму.
У лінгвістиці прийнятною є також дефініція «нерозчленованість, злитість, характерні для початкового, нерозвиненого стану будь-якого явища». Із погляду подальшого застосування в прикладних лінгвістичних дослідженнях, зокрема для створення й опрацювання корпусу української мови, синкретизм потрактований як комплекс взаємопов’язаних явищ формального, функційного та семантичного рівнів, кожен із яких співвідносний із проблемою виокремлення частин мови.
У проєкції на граматичний лад прийнятною є сема ʽпоєднання (синтез)’, оскільки вона повно відображає всі аспекти породження та функціювання синкретичних утворень.
Поняття «синкретизм» почали використовувати в дослідженнях граматичних явищ і загалом одиниць мови під впливом концепції структуралізму. Безпосереднім поштовхом до синкретизму є зрушення в співвідношенні форми та змісту. Синкретизм кваліфікують як поєднання ознак структури (план форми), семантики (план змісту) або як синтез значення синтаксичної форми (плану вираження) і змісту, репрезентованого лексичним наповненням речення (плану змісту).
В основі появи синкретизму вбачають явище т. з. вторинних синтаксичних функцій, за яких категорійне значення словоформи не збігається із синтаксичним. Використання словоформи у вторинній функції може спричинити:
- по-перше, зміну категорійного значення, що засвідчує перехід в іншу частину мови: наприклад, уживання прислівника в ролі головного члена односкладного речення спричинює зміну його категорійного значення — він переходить до розряду станівника (див. Предикатив, Стану категорія),
- по-друге — якісну зміну синтаксичних функцій, появу нових, синкретичних функцій.
Неоднакове трактування поняття «синкретизм», змішування загальних, філософських, релігієзнавчих, психологічних, літературознавчих, культурологічних, лінгвальних тощо дефініцій синкретизму спричинюють діаметрально протилежні погляди на це явище. Негативне ставлення до нього зумовлене тим, що синкретизм у мовленні трактують як протиставлений розчленованості нерозвинений стан деяких мовних і мовленнєвих фактів. У цьому ракурсі синкретизм — це явище, що перешкоджає нормальному функціонуванню мови, тому його треба уникати так само, як співвідносних явищ омонімії, полісемії, дублетності, поліфункційності. Серед недоліків синкретизму називають те, що він ускладнює типологізацію мовних явищ, розхитуючи класифікаційні засади. За позитивного сприйняття синкретизму його вважають дієвим механізмом мовних змін, що відображає складність позамовної дійсності й мовної системи, сприяє економії лінгвальних засобів. Виокремлення синкретичних одиниць удосконалює класифікацію мовних і мовленнєвих фактів, оскільки вможливлює врахування всіх різновидів та варіантів, дає змогу типологізувати їх за принципом «і те, і те», а не «або, або». Відмовитися від аналізу «перехідних» явищ ― це все одно що заздалегідь обмежити предмет дослідження окремими лінгвофактами, які відображають типові мовні категорії, але не охоплюють системи мовних явищ.
Література
- Кочерган М. П. Синкретизм // Українська мова: Енциклопедія / Pедкол.: В. М. Русанівський, О. О. Тараненко (співголови), М. П. Заблюк та ін. Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 2004. С. 584–585.
- Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. Київ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.
- Данилюк І. Г. Типологія рівнів синкретизму і класифікація синкретичних одиниць у частиномовному аспекті // Лінгвістичні студії. 2006. Вип. 14. С. 58–63.
- Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. Полтава : Довкілля-К, 2006. 716 с.
- Брюховецька Ю. Ознаки релігійного синкретизму в християнському православному культі Київської Русі // Історія релігій в Україні. 2010. Вип. 20. Кн. 1. С. 202–206.
- Загнітко А. П. Словник сучасної лінгвістики: Поняття і терміни : у 4 т. Донецьк : Донецький національний університет імені Василя Стуса, 2013. Т. 1. 402 с.
- Шитик Л. Синхронна перехідність синтаксичних одиниць в українській літературній мові. Черкаси : Чабаненко Ю. А., 2014. 474 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Шитик Л. В. Синкретизм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Синкретизм (дата звернення: 4.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.01.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
