Україна: поліграфічна промисловість

Поліграфічна промисловість — галузь економіки, що об’єднує підприємства, які виготовляють друковану продукцію (книги, газети, журнали, плакати, географічні карти тощо), є матеріально-технічною базою для видавничої справи.

В Україні галузь посідає особливе місце в структурі національної економіки, її продукція призначена насамперед для задоволення освітніх, наукових, культурних та інформаційних потреб суспільства.

Характеристика

Доба незалежності відкрила для України широкі можливості інтегруватися у міжнародний інформаційний простір. У 1990-х на розвиток поліграфії вплинули криза книговидання України, зниження обсягу випуску книжкової продукції як за назвами, так і за накладами. Водночас зростала кількість періодичних видань, Україна друкувала власні гроші та цінні папери, поштові марки, конверти. Відкрився вільний доступ до світового ринку технологій та комп’ютерної техніки. Було прийнято закони про авторське право та видавничу справу. Значно покращувалася якість друкованої продукції за рахунок нових імпортних матеріалів, впровадження у виробництво нових технологій.

Закінчилася монополія державної власності у підприємництві. Частина поліграфічних підприємств була приватизована й набула форми товариства, інші — залишилися у державній та комунальній власності. З’явилося багато невеликих поліграфічних структур, здебільшого приватної форми власності, зорієнтованих на випуск етикеткової та кольорової аркушевої продукції. У результаті конкуренції між виробниками поліграфічної продукції багато новостворених приватних підприємств виявилися нежиттєздатними.

У 2000-х роках з’явилися нові підприємства, створено мережу дистриб’юторських фірм, що сприяли впровадженню нових технологій, техніки, налагоджували сервісне обслуговування. Впроваджувалися комп’ютерні автоматизовані системи переробки текстової та графічної інформації (АСПТГІ), нові імпортні формні процеси та друкарське устаткування.

Кінець 20 — початок 21 ст. для поліграфічної галузі став етапом розвитку друкарства, на якому міцні позиції зайняли цифрові методи друку і комп’ютерні технології. У сучасному виробництві поєдналися висока технологічність, мобільність і складність процесів. Розвиток нових технологій, швидкі темпи впровадження їх у виробництво та досконалі витратні матеріали призвели до зростання конструкційної складності та художньо-технічної яскравості друкованих видань, появи нових видів продукції. Попри те, що наклади зменшуються, загальний обсяг і репертуар видань, досконалість конструкцій постійно зростають. Урізноманітнюються формати, збільшується колірність друкованої продукції, розширюються варіанти художньо-технічного оздоблення. Приватні, колективні поліграфічні підприємства, оснащені сучасною технікою для друку, успішно конкурують на ринку пакувальної, рекламної, бланкової та іншої комерційної продукції.

За останнє десятиліття розвиток поліграфічних підприємств значно змінився. Відбувається тотальна автоматизація та комп’ютеризація поліграфічного обладнання, поширення технологій з використанням фарб ультрафіолетового затвердіння і металізованих фарб, впровадження у виробництво гібридних технологічних процесів і устаткування. Зросла швидкість друку, зменшився час переналагодження та переходу з тиражу на тираж, максимально автоматизовано друкарський процес, електронний контроль якості кінцевої продукції, завдяки чому зводиться до мінімуму використання трудових ресурсів. Спостерігається тенденція підвищення рівня якості поліграфічного виконання друкованої продукції.

Найпоширенішим способом друку є плоский офсетний. Він залишається основним способом відтворення різних видів друкарської продукції: газет, журналів, книг, художніх альбомів, етикеток, упакування, різноманітної акцидентної продукція. Серед новітніх тенденцій — загострення технологічної конкуренції між традиційним офсетним друком та цифровим друком.

Серед проблем розвитку поліграфічної галузі — відсутність іноземних інвестицій, брак обігових коштів, високі податки, низька рентабельність виробництва та продаж, відсутність державної підтримки, неврегульованість законодавчої бази, низька платоспроможність населення, залежність підприємств від імпорту матеріалів і устаткування тощо. Щороку на 5–10 % зменшується об’єм замовлень поліграфічної галузі. У найкращому становищі перебувають малі підприємства, невеликі друкарні, що спеціалізуються на випуску дрібних накладів. Вони отримують прибутки завдяки мобільності, невеликій кількості обладнання та малому штату працівників. Великі підприємства виживають передусім за рахунок виготовлення пакувальної, рекламної, бланкової та іншої комерційної продукції.

Якщо у 2007–2009 кількість поліграфічних підприємств зростала, то надалі зменшувалася у середньому на 10 % щорічно. 2012 в Україні функціонувало 2499 підприємств поліграфічної промисловості, з них переважна більшість — малі підприємства (91,3 %). Частка суб’єктів приватної форми власності — понад 88,9 %. У 2010–2013 динаміка обсягу інвестицій була позитивною, зокрема зросла на 19,76 % у 2010–2011. Але від 2013 обсяг інвестицій у поліграфічну галузь знижується щороку на 0,2–0,5 %.

За офіційними даними 2016, частка поліграфічних підприємств становила тільки 4,77 % від загальної кількості підприємств переробної промисловості. За 2010–2016 їх кількість скоротилась на 268 одиниць (на 15 %); чисельність працівників, зайнятих у галузі — з 20,7 тис. до 18,8 тис. осіб (на 9,2 %). Причинами такої тенденції стали збитковість бізнесу, нестабільний фінансово-економічний стан підприємств. У 2015–2018 чистий прибуток отримували тільки 75–79 % виробників поліграфічних послуг.

Станом на перше півріччя 2019 у регіональній структурі поліграфічної галузі домінують: м. Київ — 2920 видавничо-поліграфічних підприємств, Харківська обл. — 883, Дніпропетровська — 393, Донецька — 382, Львівська — 341, Київська — 239, Одеська — 215. Диспропорція в розміщенні підприємств у регіонах призводить до деформації структури промисловості, зменшення рівня задоволення потреб споживачів у друкованій продукції.

Обсяг реалізованої продукції у вартісному вимірі упродовж 2010–2016 зростав нерівномірно, а 2017 значно знизився. Кількість друкованої продукції, за винятком рекламної, за цей період стабільно скорочувалась. Зниження обсягів реалізації відбувалось найбільшими темпами за періодичними виданнями. Єдиним видом друкованої продукції, обсяги якої зростають високими темпами, є виготовлення рекламної продукції (проспекти, плакати) — 31,2 % у середньому щорічно. Такі тенденції в поліграфічній промисловості спричинені загальним зниженням інтересу суспільства до читання, спадом промисловості та недостатньою державною підтримкою галузі, низькою конкурентоспроможністю вітчизняної продукції, зменшенням реальних доходів населення, а також появою інноваційних видів друку, переходом друкованих ЗМІ в он-лайн формат тощо. Поліграфічна галузь постала і перед глобальними викликами, що зумовлені зростанням попиту на цифрові технології та переходом від друкованих продуктів до цифрових носіїв.

Після проголошення незалежності України в поліграфії утворена нова підгалузь — виготовлення грошових знаків, цінних паперів, документів суворої звітності. У короткі терміни для неї створено потужності, оснащені сучасною технікою, підготовлено висококваліфіковані кадри. Завдяки цьому держава змогла забезпечити себе цією стратегічно важливою продукцією. Водночас дії Міністерства фінансів щодо розширення переліку документів суворої звітності призвели до необґрунтованого монополізму та значного подорожчання такої продукції.

Серед нових тенденцій розвитку поліграфії та ринку поліграфічних послуг в Україні:

орієнтація на екологічно-вартісні технології та захист довкілля;
поширення цифрового друку;
зростання інтересу до нестандартної поліграфії (ламінування, конгревне тиснення, биговка тощо);
підвищення попиту на друк на пакуванні;
впровадження нових маркетингових і бізнесових технологій тощо.

Перспективи галузі

Необхідною умовою прискорення розвитку галузі є державне сприяння та підтримка, захист інтересів підприємств, діяльність яких пов’язана з поліграфічним виробництвом та його обслуговуванням у державних, недержавних і громадських органах та організаціях. Важливим є ухвалення законодавчих актів і нормативних документів з метою поліпшення економічних і правових умов діяльності вітчизняних виробників поліграфічної продукції. Поліграфічна галузь України удосконалюватиме виробництво продукції завдяки впровадженню новітніх комп’ютерних технологій, апаратно-програмних комплексів, автоматизації всіх ланок видавничо-поліграфічного комплексу, задовольняючи потреби суспільства у доступі до інформації.

Література

Базилюк В. Б. Особливості функціонування та трансформації підприємств видавничо-поліграфічної галузі в умовах інституційних перетворень // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Економіка. 2014. Вип. 3. С. 65–68.
Величко О. М., Скиба В. М., Шангін А. В. Проектування технологічних процесів видавничо-поліграфічного виробництва. Київ : Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», 2014. 235 с.
Воржакова Ю. П., Амелькина А. О. Сучасний стан та перспективи розвитку видавничо-поліграфічної галузі України // Економiка та держава. 2019. № 12. С. 104–108.
Довгань Л. Є., Воржакова Ю. П. Поліграфічна промисловість України: сучасний стан та тенденції розвитку // Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». 2013. № 10. С. 139–143.
Дурняк Б., Штангрет А., Мельников О. Видавничо-поліграфічна галузь України: стан, проблеми, тенденції. Львів : Українська академія друкарства, 2006. 274 с.
Лазановський П. П. Основні фонди поліграфічних підприємств: проблеми використання та оновлення // Палітра друку. 2005. № 3. С. 9–11.
Палига Є. М., Босак І. П. Сучасні тенденції функціонування підприємств видавничо-поліграфічної галузі та альтернативи їх розвитку // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Економіка. 2016. Вип. 1 (47). Т. 2. С. 285–290.
Палига Є. М., Пушак Г. І., Пушак Я. Я. Стан та розвиток видавчничо-оліграфічного комплексу України: регіональний аспект. Львів : Українська академія друкарства, 2009. 187 с.
Розум О. Друкарство на шляху глобалізації // Друкарство. 2006. № 1. С. 33–36.
Савченко Е., Величко С. Полиграфия Украины. Современное состояние, перспективы развития // Полиграфия. 2013. № 4. C. 22–24.
Україна. 30 років незалежності. Стислий довідник / За ред. д. і. н., проф. Киридон А. М. Київ : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2021. 536 с.

Див. також

Україна

Хрономаркери економічного розвитку незалежної України

Національне господарство України

Національне господарство України: етапи розвитку

Національне господарство України: основні галузі

Книговидання в Україні

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Україна: поліграфічна промисловість // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Україна: поліграфічна промисловість (дата звернення: 29.04.2024).