Україна у міжнародних організаціях

Участь України у міжнародних організаціях — складова зовнішньої політики держави. Участь у діяльності цих організацій дає можливості для взаємодії практично з усіма державами світу в межах багатосторонньої дипломатії. Так, Україна є членом ООН (одна з країн-засновників; з 1945) та інших міжнародних організацій.

Перелік міжнародних організацій, учасником яких є Україна

Таблиця. Перелік міжнародних організацій, учасником яких є Україна

Тип організації	Перелік організацій із датою приєднання України
Загальнополітичні організації	Організація Об’єднаних Націй (1945); Організація з безпеки і співробітництва в Європі (1992); Рада Європи (1995); Центральноєвропейська ініціатива (1996); Організація за демократію та економічний розвиток — ГУАМ (2006)
Безпекові та правоохоронні організації	Постійна палата третейського суду (1962); Міжнародна організація кримінальної поліції — Інтерпол (1992); Український науково-технологічний центр (1994); Міжнародний трибунал з морського права (1999); Підготовча Комісія Організації Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань (2000); Гаазька конференція з міжнародного приватного права (2003); Євразійська група з протидії легалізації злочинних доходів і фінансуванню тероризму (2004, спостерігач)
Економічні, фінансові та промислові організації	Організація Об’єднаних Націй з промислового розвитку (1985); Міжнародний валютний фонд (1992); Міжнародний банк реконструкції та розвитку (1992); Всесвітня митна організація (1992); Європейський банк реконструкції та розвитку (1992); Міжнародна фінансова корпорація (1993); Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій (1994); Міжнародна рада по зерну (1998); Конференція Енергетичної хартії (1998); Міжнародна організація вищих органів фінансового контролю (1998); Чорноморський банк торгівлі та розвитку (1997); Організація Чорноморського економічного співробітництва (1999); Європейська організація вищих органів фінансового контролю (1999); Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (2003); Міжнародна асоціація розвитку (2004); Внутрішньо-європейська організація податкових адміністрацій (2006); Світова організація торгівлі (2008); Енергетичне співтовариство (2011)
Гуманітарні організації	Всесвітня організація охорони здоров’я (1948, членство поновлено 1992); Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (195); Міжнародна організація праці (1954); Міжнародна гуманітарна комісія із встановлення фактів (1990); Всесвітня організація охорони здоров’я тварин (1994); Міжнародна організація цивільної оборони (1998., спостерігач); Організація із заборони хімічної зброї (1998); Організація з рибальства в північно-західній частині Атлантичного океану (1999); Міжнародна організація з міграції (2001); Міжнародний центр вивчення питань збереження та відновлення культурних цінностей (2016)
Екологічні організації	Міжнародна морська організація (1994); Європейська та середземноморська організація захисту рослин (1994); Комісія Конвенції про захист Чорного моря від забруднення (1994); Комісія по збереженню морських живих ресурсів Антарктики (1994); Міжнародний союз з охорони нових сортів рослин (1995); Міжнародна комісія по захисту ріки Дунай Конвенції про співробітництво по охороні та сталому використанню ріки Дунай (2003); Міжнародне агентство з відновлюваних джерел енергії (2018)
Метеорологічні організації	Всесвітня метеорологічна організація (1948); Євроазіатське співробітництво національних метрологічних установ (1992); Європейська асоціація національних метрологічних установ (1998, організація-партнер)
Організації транспорту і зв’язку	Всесвітній поштовий союз (1947); Міжнародний союз електрозв’язку (1947); Дунайська комісія (1949); Міжнародна організація мобільного супутникового зв’язку (1979); Міжнародна організація цивільної авіації (1992); Організація співдружності залізниць (1992); Європейська організація супутникового зв’язку (Євтелсат; 1993); Світова асоціація автомобільних магістралей (1995, асоційований член); Міжнародний транспортний форум (1996); Міжнародна організація космічного зв’язку (Інтерсупутник; 1997); Європейська конференція цивільної авіації (1999); Європейська організація з безпеки аеронавігації (Євроконтроль; 2004); Міжурядова організація міжнародних залізничних перевезень (2004)
Інші міжнародні організації	Міжнародне агентство з атомної енергії (1957); Міжнародне бюро виставок (1960); Всесвітня організація інтелектуальної власності (1970); Міжнародна організація стандартизації (1993); Міжнародна електротехнічна комісія (1993); Міжнародна рада військового спорту (1993); Всесвітня туристична організація (1997); Міжнародна гідрографічна організація (1998); Міжнародний орган з морського дна (1999); Міжнародна асоціація з контролю за якістю насіння (2000, асоційований член; 2009, повноправний член); Генеральна конференція з мір та ваги (2002, асоційований член); Міжнародна організація франкофонії (2006, спостерігач); Міжнародна європейська інноваційна науково-технічна програма (2006); Європейська організація ядерних досліджень (2016, асоційований член); Міжнародна організація законодавчої метрології (2021)

Співпраця з міжнародними організаціями у сфері безпеки (2014–2021)

Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ в Україні в с. Пісках Донецької області, 2018 р.

Намагаючись посилити свої позиції у протистоянні з Росією, Україна активно співпрацює з міжнародними організаціями (ООН, ЄС, НАТО, ОБСЄ, Радою Європи), які зробили низку солідарних кроків на підтримку Української держави. Зокрема, Рада Безпеки ООН скликала низку засідань щодо подій на Сході України: 02.11.2014 (з приводу засудження псевдовиборів на підконтрольних бойовикам територіях); 12.11.2014 (стосовно загострення подій і активізації бойових дій на Донбасі); 06.06.2018 Рада безпеки ООН ухвалила заяву щодо ситуації на Донбасі, в якій висловила підтримку територіальної цілісності України, засудила порушення режиму припинення вогню й закликала до виведення важкого озброєння.

Важливу роль у співробітництві України з міжнародними організаціями у сфері безпеки відігравали відносини з Парламентською асамблеєю Ради Європи (ПАРЄ). Зокрема, 09.04.2014 ПАРЄ ухвалила резолюцію, в якій засудила дії Росії щодо Криму і розкритикувала російські пропозиції щодо федералізації України. Невдовзі російську делегацію позбавили права до кінця року брати участь у голосуваннях, а також працювати в керівних структурах асамблеї й спостерігати за виборами. На початку 2015 Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію щодо накладення на РФ дипломатичних санкцій, позбавивши її представників права голосу в ПАРЄ. Після цього російська делегація заявила, що Росія залишає Асамблею до скасування санкцій.

Однак позиція ПАРЄ щодо агресії Росії проти України не була послідовною: 25.06.2019 російській делегації було повернуто право голосу в Асамблеї. Цей крок значною мірою зумовлений бажанням деяких європейських країн поновити відносини з РФ. Істотним був і фінансовий аспект, оскільки після накладення санкцій Москва не сплачувала внесків до скарбниці Ради Європи (33 млн євро на рік — близько 7 % бюджету організації).

Наприкінці січня 2021 Україна оскаржила повноваження російської делегації в ПАРЄ на підставі порушення Росією базових принципів Ради Європи. Це рішення було підтримане 38 членами ПАРЄ з п’яти різних делегацій. Однак після тривалих обговорень Парламентська асамблея Ради Європи 28.01.2021 усе ж схвалила резолюцію про підтвердження повноважень російської делегації. Цей документ підтримали 107 парламентарів (36 виступили проти, 24 утрималися). Крім України, не підтримали повноваження Росії у ПАРЄ Литва, Латвія, Німеччина, Чехія, Франція, Грузія, Естонія та Велика Британія.

21.03.2014 було створено Спеціальну моніторингову місію ОБСЄ (СММ ОБСЄ) у складі 400 спостерігачів. Її основними завданнями були збір інформації та повідомлення держав-учасниць про безпекову ситуацію. У травні 2014 Верховна Рада України ратифікувала Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України та ОБСЄ щодо розміщення спеціальної моніторингової місії ОБСЄ, після чого влітку місія відвідала Донбас і побувала на українсько-російському кордоні.

01.07.2014 Парламентська асамблея ОБСЄ на 23-й сесії більшістю голосів ухвалила резолюцію, у якій засудила «очевидне, грубе порушення гельсінських принципів Російською Федерацією щодо України, в т. ч. особливо кричуще порушення суверенітету і територіальної цілісності цієї країни». Дії Росії було визнано такими, «що включають військову агресію і різні форми примусу, спрямованими на утиск властивих суверенітету України прав на догоду власним інтересам Російської Федерації». У липні 2015 Парламентська асамблея ОБСЄ визнала дії Росії актом воєнної агресії проти України і продовжила мандат ОБСЄ на Донбасі, а рівно через рік на своїй щорічній сесії закликала Росію звільнити анексовані території й засудила практику відвідання депутатами європейських парламентів окупованого Росією Криму.

Отже, у міжнародній сфері впродовж 2014–2021 Україна зосередила основну увагу на:

1. створенні міжнародної коаліції на свою підтримку в боротьбі проти російської агресії, запровадженні й збереженні західними країнами санкцій проти Росії;
2. посиленні взаємодії з міжнародними організаціями, урядами держав, парламентами, недержавними організаціями, рухами та партіями щодо вирішення конфлікту на Сході України;
3. забезпеченні міжнародної політичної, економічної й технічної підтримки в боротьбі з російським агресором;
4. пошуках нових підходів і моделі відносин з РФ, блокуванні російського дипломатичного та інформаційного впливу;
5. сприянні процесам європейської та євроатлантичної інтеграції;
6. створенні умов для підтримки системних внутрішніх реформ;
7. сприянні розширенню торгово-економічних зв’язків і співпраці в гуманітарній сфері.

Істотно ускладнювали діяльність української дипломатії на міжнародній арені, створюючи загрози безпеці України:

• окупація Росією Криму й російська агресія на Донбасі;
• криза міжнародних безпекових структур, відсутність ефективних зовнішніх гарантій безпеки України;
• тривале дистанціювання США від переговорного процесу стосовно ситуації на Донбасі;
• застосування Росією стратегії розколу Європейського Союзу, яка одночасно послаблювала українські позиції на міжнародній арені;
• посилення територіальних претензій та спроб втручання у внутрішні справи України з боку сусідніх держав, спричинене нестабільною ситуацією;
• відсутність довгострокових і середньострокових стратегічних документів, які визначали б цілі, інтереси та можливості України у відносинах зі стратегічно важливими країнами й регіонами;
• воєнно-політична нестабільність, регіональні та локальні війни (конфлікти) в різних регіонах світу, які певною мірою вливали на позицію України у міжнародних відносинах.

Джерела

• Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. // Верховна Рада України. 1991. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1427-12#Text
• Декларація про доповнення Хартії про особливе партнерство між Організацією Північно-Атлантичного договору та Україною, підписаної 9 липня 1997 року // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/950_021#Text
• Міністерство закордонних справ України (офіційний сайт). URL: http://mfa.gov.ua/ua
• НАТО визнає Україну партнером з розширеними можливостями // НАТО. 2020. URL: https://www.nato.іnt/cps/en/natohq/news_176327.htm?selectedLocale=uk
• Основні напрями зовнішньої політики України: Постанова Верховної Ради України № 3360-ХІІ від 2 липня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 37. Ст. 379. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3360-12#Text
• Стратегія публічної дипломатії Міністерства закордонних справ України 2021–2025. Київ : Міністерство закордонних справ України, 2021. 32 с.
• Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони // Верховна Рада України. 2014. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011
• Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-Атлантичного договору // Верховна Рада України. 1997. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_002#Text

Література

1. Україна. 30 років незалежності. Стислий довідник / За ред. д. і. н., проф. Киридон А. М. Київ : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2021. 536 с.
2. Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник : в 6 вип. / Відп. ред. М. М. Варвар�цев. Київ : Інститут історії НАН України, 2009–2016.
3. Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / Гол. редкол. Л. В. Губерський. Київ : Знання України, 2004.
4. Українська призма: Зовнішня політика 2020. Аналітичне дослідження / Редкол.: Н. Бурейко, Г. Максак, Г. Шелест. Київ : ГО «Рада зовнішньої політики “Українська призма”» ; Фонд ім. Ф. Еберта, 2021. 344 с.

Див. також

Україна (держава)

Україна: загальний профіль

Україна: початок державотворчих процесів

Зовнішня політика та дипломатія України

Автор ВУЕ

О. Д. Бойко

Покликання на цю статтю: Бойко О. Д. Україна у міжнародних організаціях // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Україна у міжнародних організаціях (дата звернення: 29.04.2024).