Фонтен, Жюст
Фонте́н, Жюст Луї́ (франц. Fontaine, Just Louis; 18.08.1933, м. Марракеш, тепер регіон Марракеш — Сафі, Марокко — 01.03.2023, м. Тулуза, тепер регіон Окситанія, Франція) — спортсмен, футболіст (центральний нападник), автор неперевершеного бомбардирського рекорду чемпіонатів світу, тренер.
|
Фонтен, Жюст (Fontaine, Just Louis) | |
|---|---|
| Народження | 18.08.1933 |
| Місце народження | Марракеш |
| Смерть | 01.03.2023 |
| Місце смерті | Тулуза |
| Напрями діяльності | спорт |
Зміст
Життєпис і спортивна кар’єра
Народився у сім’ї інспектора тютюнових фабрик Марокко (тоді протекторату Франції). Закінчив ліцей Ліоте у м. Касабланці, де склав іспити на ступінь бакалавра. Починав грати у футбол у дитячій, згодом — юнацькій команді клубу Спортивна асоціація Марракеша. Уже на юнацькому рівні був автором рекорду: забив два м’ячі упродовж однієї хвилини. Грав також у баскетбол, був чемпіоном Марокко серед юнаків.
Першою дорослою футбольною командою стала команда клубу Марокканський спортивний союз з м. Касабланки (липень 1950 — червень 1953). Разом із командою він виграв Чемпіонат Марокко і Чемпіонат Північної Африки (обидва — 1952).
У липні 1953 перейшов у футбольну команду Олімпійського гімнастичного клубу «Ніцца» і переїхав у Францію. Помічений французькими тренерами і вперше запрошений до складу збірної Франції (17.12.1953). У першому ж матчі за команду Франції проти збірної Люксембургу (кваліфікація на чемпіонат світу) Фонтен забив 3 м’ячі, а матч закінчився з рахунком 8:0.
Разом із клубом «Ніцца» виграв Кубок Франції (1954) і Чемпіонат Франції (1956).
З листопада 1954 упродовж 30 місяців служив в армії у батальйоні Жуанвілль. Під час служби був капітаном військової футбольної збірної Франції та допоміг команді кваліфікуватися на Чемпіонат світу з футболу серед військовослужбовців 1957. Був демобілізований і не зміг взяти участі у фінальній частині чемпіонату, на якому збірна Франція здобула чемпіонське звання.
У липні 1956 Фонтен приєднався до клубу «Стад де Реймс», який був тоді одним з провідних у Франції. Клуб потребував нападника, оскільки Р. Копа (1931–2017; Франція), майбутній володар «Золотого м’яча» 1958, перейшов до клубу «Реал» (Мадрид). Трансфер Фонтена становив рекордну на той час суму 10 млн старих франків. Разом із клубом він виграв Чемпіонат Франції (1958, 1960 і 1962) і Кубок Франції (1958). Був найкращим бомбардиром Чемпіонату Франції (1958 — 34 гола за 26 матчів, 1960 — 28 голів).
Після переходу до клубу «Стад де Реймс» футболіст був знову викликаний до збірної Франції (07.10.1956, на товариський матч проти збірної Угорщини). На Чемпіонаті світу 1958 у Швеції він був основним центральним нападником збірної. Цей чемпіонат став рекордним для Фонтена. Уже в першому матчі Франція — Парагвай (7:3) він забив 3 м’ячі (на 24, 30 і 67-й хвилинах), у матчі Югославія — Франція (3:2) відзначився двічі (на 4 і 85-й хвилинах), у матчі Франція — Шотландія (2:1) забив один м’яч (на 44-й хвилині), у чвертьфіналі зробив дубль (на 55 і 63-й хвилинах), у півфіналі Бразилія — Франція (5:2) відзначився забитим м’ячем на 9-й хвилині, у матчі за третє місце Франція — ФРН (6:3) забив 4 м’ячі (на 14, 36, 78, 90-й хвилинах). Отже, упродовж одного чемпіонату (6 матчів) він забив 13 м’ячів. Усі м’ячі були забиті з гри (правом забити пенальті Німеччині він поступився Р. Копа). Франція виборола в турнірі третє місце. У драматичному півфіналі команда поступилася збірній Бразилії, у складі якої був, зокрема, молодий Пеле. Однак майже весь матч збірна Франції фактично грала в меншості. На початку матчу (рахунок був 1:1) під час зіткнення з бразильським гравцем Вавою (1934–2002; Бразилія) отримав подвійний перелом ноги центральний захисник і капітан французької збірної Р. Жонке (1925–2008; Франція). Тогочасні правила гри не дозволяли заміни. Команді довелося перебудуватися і відправити Фонтена грати на фланзі. За інших, сприятливих обставин результат гри міг бути кращим, а рекорд Фонтена ще більшим. Шведська національна газета «Експрессен» («Expressen») нагородила Фонтена мисливською рушницею як найкращого «снайпера» чемпіонату. Наприкінці 1958 він посів третє місце серед претендентів на «Золотий м’яч».
Рекорд Фонтена станом на 2023 не побитий, на це не вплинули ні зміни в правилах гри, ні збільшення кількості учасників і матчів чемпіонату. Упродовж кількох чемпіонатів більше забивали лише 4 гравці: футболіст збірної Німеччини М. Клозе (нар. 1978, Польща) — 16 голів за 4 чемпіонати; Роналдо — 15 голів на 4 чемпіонатах), Г. Мюллер (1945–2021; Німеччина; 14 голів на 2 чемпіонатах), Л. Мессі (13 голів на 5 чемпіонатах).
Після Чемпіонату світу 1958 Фонтен у складі клубу «Стад де Реймс» грав у фіналі Кубка європейських чемпіонів 1959 (тепер Ліга чемпіонів УЄФА), де його команда поступилася з рахунком 0:2 клубу «Реал» (Мадрид). Він став найкращим бомбардиром цього змагання (забив 10 м’ячів). Зі збірною Франції взяв участь у відбірковому турнирі до Чемпіонату Європи 1960 і став найкращим бомбардиром (забив 5 м’ячів). Але 20.03.1960 у матчі проти клубу «Сошо» він отримав подвійний перелом лівої ноги, через що пропустив кінець сезону і Чемпіонат Європи 1960.
Після відновлення від травми повернувся у клуб, зіграв 11.12.1960 матч за збірну Франції проти команди Болгарії (3:0), але 01.01.1961 у матчі Чемпіонату Франції проти команди з м. Ліможа після зіткнення із захисником знов отримав перелом лівої ноги у тому ж місці. Через важкі травми він був змушений у червні 1962 завершити кар’єру гравця у віці 28 років. Усього за 200 матчів Чемпіонату Франції він забив 164 м’ячі (0,82 гола за матч). За збірну Франції зіграв 21 матч і забив 30 м’ячів (1,5 гола за матч). Фонтену належав рекорд найкрашого французького бомбардира сезону — 53 м’ячі, забиті за сезон 1957–1958 у всіх змаганнях (за клуб і збірну Франції). Рекорд побито у сезоні 2022–2023 К. Мбаппе (нар. 1998; Франція), який забив 54 м’ячі.
З 1962 Фонтен був головою профспілки — Національного союзу професійних футболістів. З 1965 жив у м. Тулузі, був власником двох спортивних магазинів. Працював тренером збірної Франції (1967), але після двох програних матчів 22.03.1967 проти Румунії (1:2) і 03.06.1967 проти СРСР (2:4) пішов у відставку. Тренував аматорський клуб з м. Баньєр-де-Люшон (тепер регіон Окситанія; 1968–1970). З 1970 працював у новоствореному футбольному клубі «Тулуза», де займався пошуком і залученням нових гравців. Тренував клуб «Парі — Сен-Жермен» (1973–1976), вивів його у перший дивізіон — Лігу 1 (1974), згодом — футбольний клуб «Тулуза» (1978–1979). Під час Чемпіонату світу 1978 працював консультантом французького телеканалу ТФ1 (TF1).
Був тренером збірної Марокко (1979–1981).
Писав книги та статті про футбол. Під час Чемпіонату світу 2006 відкрив свій блог.
Нагороди та визнання
Нагороджений орденом Почесного легіону: кавалер (1984), офіцер (2013), медаллю Академії спорту (1958), орденом Заслуг ФІФА (1994), міжнародною нагородою «Золота нога» у категорії «Легенди футболу» (2003), ювілейною нагородою УЄФА «Золотий гравець» (2004), почесними нагородами Національного союзу професійних футболістів (1998, 2008, 2011).
За свій рекорд отримав «Золоту бутсу» (2014). Увійшов до списку 100 найкращих футболістів світу ФІФА (2004).
Додатково
Футболіст був також відомий під прізвиськом «Жюсто». Ім’я Жюст йому дала мати (за походженням іспанка) на честь її батька, якого звали Хусто Ортега, але трохи змінивши його на французький манер. Вона ж і називала його Жюсто.
Твори
- Reprise de volée. Paris : Solar, 1970. 255 p.
- Mon mundial. Geneve : Famot, 1978. 170 p.
- Just 13! Bordeaux : Elytis Édition, 2006. 95 p.
- Mes 13 vérités sur le foot. Paris : Solar, 2006. 310 p.
- Just Fontaine — la légende éternelle. Portet-sur-Garonne : Empreinte Editions, 2016. 94 p.
Література
- Fontaine Just // Larousse de football. Paris : Larousse, 2001. P. 389.
- Талиновский Б. Х., Франков А. В. Все чемпионаты мира по футболу : в 9 т. Киев : ООО «Издательский Дом Украинский Медиа Холдинг», 2010. Т. 2. 224 с.
- Just Fontaine // Lisi C. A. A History of the World Cup: 1930–2018. Lanham : Rowman & Littlefield, 2019. P. 81.
- Loyant R. Just Fontaine, le buteur éternel // La Fédération. 2023. URL: https://www.fff.fr/article/9761-just-fontaine-le-buteur-eternel.html
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Фонтен, Жюст // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Фонтен, Жюст (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.08.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
