Аналітична хімія
Аналіти́чна хі́мія — розділ хімії, наука про методи визначення хімічного складу речовин.
Під хімічним складом розуміється елементний, молекулярний, фазовий, ізотопний. Виникла поряд із хімією неорганічною.
Розділи
Структура аналітичної хімії:
- загальні теоретичні основи;
- розробка методів аналізу;
- аналітична хімія окремих об’єктів.
Теоретичні основи пов’язані з хемометрикою, передусім метрологією хімічного аналізу, теорією добору та підготовки проб, вибором схем і методів аналізу, плануванням аналітичного експерименту, забезпеченням якості результатів аналізу. Завдяки широкому використанню досягнень хімії, фізики, математики, біології, електроніки та обчислювальної техніки аналітичну хімію вважають міждисциплінарною наукою.
В аналітичній хімії розрізняють якісний аналіз і кількісний аналіз. Якісний — визначення хімічного складу речовини або суміші; кількісний — концентрації або маси компонента речовини. За характером матеріалу, склад якого вивчають, розрізняють аналіз органічних і неорганічних речовин. Для органічних речовин застосовують елементний аналіз і функціональний аналіз. Відомі фізичні і хімічні методи аналізу. У фізичних методах висновок про кількість визначуваної речовини роблять безпосередньо за виміряною величиною будь-якої фізичної властивості: густини (денсиметрія), електропровідності (кондуктометрія), поглинання світла (фотометрія), коефіцієнта заломлення (рефрактометрія), обертання площини поляризації світла (поляриметрія) тощо. Серед фізичних методів — спектральний аналіз, атомно-абсорбційний, радіоактиваційний, мас-спектрометричні, рентгеноспектральні та ін. Різновид спектрального аналізу — фотометрія полум’я, яку застосовують переважно для визначення лужних і лужноземельних металів. Перевага фізичних методів — висока чутливість і швидкість про ведення аналізу. Відповідно необхідно застосовувати еталони, вміст елементів у яких встановлюють хімічними методами аналізу. У хімічних методах спочатку проводять хімічну реакцію, а потім вимірюють будь-яку фізичну властивість продукту реакції, реагенту або самої речовини, яку аналізують. В електрогравіметричному аналізі елемент, який визначають, виділяють із розчину електролізом. При фотометричних методах аналізу речовину переводять у розчин і діють на нього реагентом, унаслідок чого утворюється забарвлена сполука. Інтенсивність забарвлення пропорційна вмісту визначуваного елемента в пробі. За способом вимірювання інтенсивності забарвлення розрізняють колориметрічний, фотометричний і спектрофотометричний методи аналізу. У кулонометричному аналізі вимірюють кількість електрики, витраченої на електрохімічне перетворення йонів або визначуваних елементів, що дає можливість визначати малу кількість речовин.
Історія
На розвитку аналітичної хімії позначилися праці Р. Бойля, Т. Бергмана, А.-Л. Лавуазьє, Й.- Я. Берцеліуса, К. Фрезеніуса, а також М. Севергіна,М. Меншуткіна,Л. Чугаєва. За праці фундаментального значення з аналітичної хімії Нобелівські премії присуджено С. Арреніусу (1903, теорія електролітичної дисоціації), Ф. Преглю (1923, мікроаналіз органічних речовин), А. Тизеліусу (1948, електрофорез та адсорбціонний аналіз), А. Мартіну та Р. Сінгу (1952, метод розділювальної хроматографії), Я. Гейровському (1959, полярографічний метод аналізу). Значний внесок у розвиток аналітична хімії зробили вчені України: М. Тананаєв, А. Бабко, В. Назаренко, М. Полуектов, К. Яцимирський, М. Ізмайлов, М. Шрайбер, М. Комар (1900 – 1980), А. Пилипенко, І.В.П’ятницький (1910 - 2000) та ін. Діють відомі наукові школи українських хіміків-аналітиків. Сучасний стан розвитку аналітичної хімії визначають інструменталізація, комп’ютеризація та автоматизація методів, мініатюризація приладів (сенсори), застосування хемометрії, теорії інформації, штучного інтелекту для оптимізації розв’язання нових аналітичних задач, що виникають у геології, екології, біології, медицині, сільскому господарстві, промисловості, матеріалознавстві, при сертифікації різноманітних матеріалів.
Значення
Методи аналітичної хімії відіграли велику роль у розвитку хімічної науки. На підставі результатів хімічного аналізу встановлено склад різних природних матеріалів і синтезованих сполук, сформульовано низку хімічних законів, знайдено хімічні еквіваленти та атомні маси елементів. Результати досліджень використовують також у геохімії, біології, медицині, сільському господарстві, для хімічного контролю виробництв, визначення складу об’єктів космічного походження тощо.
Література
- Набиванець Б. Й., Осадчий В. І., Осадча Ю. Б. та ін. Аналітична хімія поверхневих вод. Київ, 2007.
- Матвієнко А. Г., Глушкова О. М., Новобранова О. В. Аналітична хімія. Інструментальні методи аналізу. Донецьк, 2010.
- Бакланов О. М., Авдєєнко А. П., Чмиленко Ф. О. Аналітична хімія кухонної солі та розсолів. Краматорськ, 2011.
- Болотов В. В., Євтіфєєва О. А., Жукова Т. В. та ін. Аналітична хімія. Харків, 2014.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Аналітична хімія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аналітична хімія (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.07.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
