Ярема, Яким Якимович
Яре́ма, Яки́м Яки́мович (23.09.1884, с. Арламівська Воля, тепер Мостиського району Львівської області, Україна — 15.12.1964, м. Львів, тепер Україна) — філософ, психолог, педагог, літературознавець, мовознавець, доктор філософії (з 1922), дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка (з 1940).
|
Ярема, Яким Якимович | |
|---|---|
| Народження | 23.09.1884 |
| Місце народження | Арламівська Воля |
| Смерть | 15.12.1964 |
| Місце смерті | Львів |
| Місце поховання | Личаківське кладовище-меморіал |
| Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка |
| Напрями діяльності | філософія, психологія, літературознавство, мовознавство |
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї залізничника. Закінчив 1903 гімназію у м. Перемишлі. Навчався 1903–1908 на філософському факультеті Львівського університету (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка) та Ґрацькому університеті імені Карла і Франца. 1908 склав державний екзамен на вчителя середньої школи.
Працював у державних гімназіях з українською мовою викладання в містах Самборі (1909–1910), Тернополі (1910–1914); викладав німецьку мову, пропедевтику філософії (психологію та логіку).
У 1914 мобілізований до Збройних сил Австро-Угорщини. 1915 в боях під м. Перемишлем потрапив у російський полон. Перебував близько двох років у таборі в м. Саратові (тепер РФ).
Брав участь у польсько-українській війні 1918–1919. Як сотник Української галицької армії був роззброєний та інтернований чехословацькими військами. Перебував два роки у таборі інтернованих українських полонених на півночі Чехословаччини у м. Яблонне (тепер м. Яблонне-в-Под’єштеді, Ліберецький край, Чехія).
1921 переїхав до м. Праги. 1922 отримав в Карловому університеті ступінь доктора філософії за працю «Чеський романтизм і відродження української літератури в Галичині». Працював в Українському Високому педагогічному інституті імені Михайла Драгоманова у Празі на посадах професора кафедри філософії (1923–1925), завідувача кафедри педагогічної психології (1925–1930). Одночасно упродовж 1925–1928 — на посаді директора української реальної гімназії при сенаті інституту.
1930 повернувся до м. Тернополя. Працював в гімназії товариства «Рідна школа»; викладав німецьку та латинську мови, вступ до філософії. 1935 взяв участь у роботі Першого українського педагогічного конгресу в м. Львові. 1939 очолив 1-шу Тернопільську середню школу. 1940 переїхав до м. Львова. Працював старшим науковим співробітником Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії наук УРСР (тепер Національна академія наук України) та викладачем у Львівському університеті. 1948 отримав вчений ступінь кандидата філологічних наук за сукупністю наукових праць (без захисту дисертації).
Упродовж 1950–1962 працював на посаді завідувача кафедр іноземних мов Львівського зооветеринарного інституту (тепер Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького).
Помер від серцевого нападу. Похований на Личаківському цвинтарі у м. Львові.
Наукова діяльність
Наукові погляди формувалися під впливом філософської традиції К. Твардовського. Поділяв погляди Твардовського на філософію як точну науку та психологію як емпіричну науку, дотримувався вимоги ясності та однозначності філософування.
Згідно з класичним підходом, дефініював філософію як науку за родом (genus proximum), але мав сумнів щодо її специфіки (differentia specifica) через загальний характер, невизначеність обсягу, різноманітність проблем та історичних форм, тісний зв’язок з окремими науками. Вдавався до загальної характеристики філософії в її історичній перспективі. Розрізняв три значення філософії в історії: філософію як любов до мудрості, філософію як групу наук, філософію як практику життя.
Педагогічній психології відводив роль допоміжної науки у вихованні й навчанні. Її основою визначав загальну теоретичну психологію, зокрема педопсихологію як науку про душевне життя та його розвиток у дитини. Завдання вчителя вбачав у вивченні природних задатків учня на основі досягнень індивідуальної та диференційованої психології, психотехніки і психографії. Підтримував ідею психологічного діагностування на підставах наукової психології.
Критикував звуження мети освіти до легітимації знання, а школи — до «фабрики атестатів». Метою навчання визначав задоволення потягу до знання, метою виховання — формування загальнолюдських цінностей як надбання національних культур. Був прихильником виховального навчання. Особливості української духовності розглянув крізь призму понять «екстраверсія» та «інтроверсія». Стверджував про перевагу в українській душі інтровертованого типу над типом екстравертованим.
Здійснив психологічний аналіз творчості Т. Шевченка. Досліджував хронологію та творчість І. Франка.
Уклав підручний німецько-український словник, російсько-український ветеринарний словник з етимологічними вказівками та латинськими термінами. Брав участь у складанні підручника польської мови для шкіл з польською мовою навчання.
Науковий доробок охоплює різноманітні галузі знання: експериментальну психологію, психотехніку; загальну психологію; психологію дитини, віку дозрівання; психологію мистецтва; психологію професійної діяльності; педагогічну психологію; психологію розвитку; психографію; філософію, історію філософії, філософію освіти та виховання.
Нагороди та визнання
Іменем Яреми названо вулицю у м. Львові.
Праці
- Вступ до фільософії. Прага : Видання Українського Педагогічного Інституту ім. М. Драгоманова, 1924. 166 с.
- Провідні ідеї філософії Томи Масарика. Прага : Український громадський видавничий фонд, 1925. 78 с.
- Педаґоґічна психольоґія. Прага : Сіяч, 1928. 396 с.
- Дитячі переживання і творчість Шевченка. Зі становища психоаналізу // Українська літературознавча думка в Галичині за 150 років : в 2 т. Львів : Львівський національний університет ім. І. Франка, 2002. Т. 1. С. 176–185.
- Психографія у школі // Українська літературознавча думка в Галичині за 150 років : в 2 т. Львів : Львівський національний університет ім. І. Франка, 2002. Т. 1. С. 118–152.
- Українська духовність в її культурно-історичних виявах // Українська літературознавча думка в Галичині за 150 років : в 2 т. Львів : Львівський національний університет ім. І. Франка, 2002. Т. 1. С. 39–108.
- Франкознавчі студії. Львів : [б. в.], 2007. 288 c.
Література
- Ярема С. Яким Ярема // Ювілейна книга української гімназії в Тернополі: 1898–1998: До сторіччя заснування. Тернопіль; Львів : Наукове товариство імені Шевченка ; Львівське крайове товариство «Рідна школа», 1998. С. 460–468.
- Ivanyk S. Filozofowie ukraińscy w Szkole Lwowsko-Warszawskiej. Warszawa : Semper, 2014. 224 p.
- Honcharenko O. Yakym Yarema’s Philosophical and Pedagogical Ideas in Discursive Practices of Education // Kultura — Społeczeństwo — Edukacja. 2017. № 2 (12). Р. 313–327.
- Гончаренко О. Філософія освіти у Львівсько-Варшавській школі. Кам’янець-Подільський : Друкарня «Рута», 2018. 476 с.
- Зверюк Р. Яким Ярема: типологія учителя на зламі типів педагогіки першої половини ХХ століття // Освітологічний дискурс. 2018. № 1–2 (20–21). C. 38–50.
- Зверюк Р. Яким Ярема як представник і творець національної академічної культури // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2018. № 5 (79). C. 315–326.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гончаренко О. А. Ярема, Яким Якимович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ярема, Яким Якимович (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.09.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
