Відмінності між версіями «Тьомкін, Дмитро Зиновійович»
| (Не показано одну проміжну версію цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[File:Тьомкін, Дмитро Зиновійович.png|міні|праворуч|320пкс|]] | [[File:Тьомкін, Дмитро Зиновійович.png|міні|праворуч|320пкс|]] | ||
| − | '''Тьо́мкін, Дмитро́ Зино́війович''' (Темкін; {{lang-en|Tiomkin, Dimitri}} або Temkin Dmitrii; 10.05.1894, м. Кременчук, тепер Полтавської області, Україна | + | '''Тьо́мкін, Дмитро́ Зино́війович''' (Темкін; {{lang-en|Tiomkin, Dimitri}} або Temkin Dmitrii; 10.05.1894, м. Кременчук, тепер Полтавської області, Україна — 11.11.1979, м. Лондон, Велика Британія) — композитор, один із провідних кінокомпозиторів [[Голлівуд|Голлівуду]], багаторазовий лауреат премій [[Оскар|«Оскар»]], [[Золотий глобус|«Золотий глобус»]]. |
{{Персоналія | {{Персоналія | ||
|Прізвище=Тьомкін | |Прізвище=Тьомкін | ||
Поточна версія на 08:08, 10 травня 2024
Тьо́мкін, Дмитро́ Зино́війович (Темкін; англ. Tiomkin, Dimitri або Temkin Dmitrii; 10.05.1894, м. Кременчук, тепер Полтавської області, Україна — 11.11.1979, м. Лондон, Велика Британія) — композитор, один із провідних кінокомпозиторів Голлівуду, багаторазовий лауреат премій «Оскар», «Золотий глобус».
|
Тьомкін, Дмитро Зиновійович (Tiomkin, Dimitri Zinovich) | |
|---|---|
| Народження | 10.05.1894 |
| Місце народження | Кременчук |
| Смерть | 11.11.1979 |
| Місце смерті | Лондон |
| Місце поховання | США |
| Alma mater | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені М. А. Римського-Корсакова |
| Місце діяльності | Німеччина, США, Франція, Велика Британія |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Мистецтв і літератури (кавалер), Ізабелли Католицької (кавалер), Почесного легіону (офіцер) |
| Медалі | М. Равеля |
| Премії | Оскар, Золотий глобус |
Зміст
Життєпис
Народився в єврейській сім’ї лікаря та викладачки гри на фортепіано. Перші уроки музики отримав від матері.
Навчався в Санкт-Петербурзькій консерваторії (тепер Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені М. А. Римського-Корсакова) по класу фортепіано у Ф. Блуменфельда, І. Венгерової (1877–1956; тепер Білорусь — США), по класу композиції — у О. Глазунова.
Заробляв на навчання уроками музики та супроводом німих фільмів (див. Кіно німе). У вільний час відвідував кабаре «Бродячий пес», де вперше познайомився з американською музикою, зокрема творами І. Берліна, почув регтайм, блюз і ранній джаз.
Після 1917 брав участь у музичному оформленні більшовицьких свят. Місцеперебування 1919–1921 невідоме. Покинув м. Санкт-Петербург, на вантажному кораблі дістався до Німеччини, де в м. Берліні на той час мешкав батько.
Жив у м. Берліні (1921–1923), брав уроки у Ф. Бузоні, Е. Петрі (1881, Німеччина — 1962, США) та ін. Виступав на концертах як піаніст, писав популярну та класичну музику, зокрема етюди, фокстроти, марші та вальси. Виступив у Берлінській філармонії з Концертом № 2 для фортепіано Ф. Ліста, завдяки цьому зросла його репутація піаніста.
Виїхав на гастролі до м. Парижа (1924), а звідти за рекомендацією Ф. Шаляпіна — до США. Отримав пропозицію від бродвейського театрального магната М. Геста (1875, Литва — 1942, США) долучитися до водевільного туру в США. Акомпанував балетній трупі під керівництвом балерини та хореографа А. Раш (1891, Австрія — 1967, США), яка згодом стала його дружиною. Був музичним керівником і аранжувальником її танцювальної компанії.
Дав сольний концерт у Карнегі-холі (1927), представив американській публіці твори О. Скрябіна, Ф. Пуленка, А. Тансмана (1897, Польща — 1986, Франція), М. Равеля, а також власну композицію «Квазіджаз». Виступав на концертах як сольний піаніст, дружина продюсувала танцювальні номери та влаштовувала музичні постановки. У програмі однієї з них був твір Дж. Гершвіна «Рапсодія в блакитному» з участю Тьомкіна за фортепіано.
Виступав як соліст у Гранд-Опера у м. Парижі (1928) з європейською прем’єрою фортепіанного концерту Дж. Гершвіна. Це виконання принесло йому популярність у паризькій мистецькій спільноті.
Після повернення до США розпочав національний концертний тур із французькою імпресіоністичною (див. Імпресіонізм) музикою з кількома джазовими номерами.
Після краху фондового ринку Волл-стріт 1929 на запрошення виступити на прем’єрі голлівудського фільму подружжя переїхало до штату Каліфорнії; вони почали працювати над музичними звуковими фільмами: А. Раш створила хореографію для трьох мюзиклів медіакомпанії «Метро-Голдвін-Меєр» («Metro-Goldwyn-Mayer»), музику до них написав Тьомкін. Найбільший успіх мала музика для вестернів.
Після смерті дружини (1967) переїхав до Європи, мешкав до кінця життя у містах Лондоні та Парижі.
Похований на кладовищі Форест-Лаун у м. Глендейлі (штат Каліфорнія, США).
Творчість
Узяв участь у створенні 136 фільмів. До 121 написав музику, у 14 картинах зіграв самого себе, а також був продюсером культового кіно — вестерна «Золото Маккенни» (1969, режисер Дж. Л. Томпсон).
Стиль його музики ґрунтувався на романтизмі 19 ст., вирізнявся мелодизмом. Використовував нетрадиційні та незвичайні комбінації інструментів. Майстерно і тонко поєднував звучання інструментів з діапазоном і тембром голосу актора. Бував на знімальному майданчику під час зйомок і особисто розмовляв з кожним актором, щоб почути тембр його чи її голосу.
Під час Другої світової війни Ф. Капра залучив Тьомкіна до написання музики для серії фільмів «Чому ми воюємо». Написав музику до документальних фільмів, зокрема «Темношкірий солдат» (1944; режисер С. Гейслер) і «Битва при Сан-Пʼєтро» (1945; режисер Дж. Гʼюстон), за що отримав спеціальну нагороду від американського військового міністерства.
У написанні музики для кіно й телебачення співпрацював із режисерами Ф. Капра, Г. В. Гоуксом, А. Гічкоком та іншими.
Як композитор працював над створенням фільмів «Втрачений горизонт» (1937; режисер Ф. Капра), «Це прекрасне життя» (1946; режисер Ф. Капра), «Рівно опівдні» (1952; режисер Ф. Ціннеманн), «Форт Аламо» (1960; режисер Дж. Вейн), «Великий і могутній» (1954, режисер В. А. Веллмен), «Старий і море» (1958, режисер Дж. Стерджес), «Гармати острова Наварон» (1961, режисер Дж. Л. Томпсон), «Падіння Римської імперії» (1964, режисер Е. Манн).
Автор музики до низки пісень. Найвідоміші з них: «The Ballad of High Noon» («Балада опівдні»), або «Do Not Forsake Me, Oh My Darlin» («Не покидай мене, о моя дорога»; 1952, слова Н. Вашингтона) з фільму «Рівно опівдні»; «Thee I Love» («Тебе я люблю»; 1956, слова П. Ф. Вебстера) з фільму «Дружнє переконання» (1956, режисер В. Вайлер); «The Green Leaves of Summer» («Зелене листя літа»; 1960, слова П. Ф. Вебстера) з фільму «Форт Аламо» (1960), «Town Without Pity» («Безжальне місто», 1961, слова Н. Вашингтона) з однойменного фільму (1961, режисер Г. Рейнгардт), «Circus World» («Світ цирку», 1964, слова Н. Вашингтона) з однойменного фільму (1964, режисер Г. Гетевей).
Написав музику до фільму «Чайковський» (1969, режисер І. Таланкін).
Майже двадцять разів упродовж пʼятдесяти років був номінований на премію «Оскар».
«Зелене листя літа»
«Безжальне місто»
«Падіння Римської Імперії»
«Гармати острова Наварон»
Нагороди та визнання
Кавалер ордена Мистецтв і літератури (1969; Франція) та ордена Ізабелли Католицької (1964; Іспанія), офіцер ордена Почесного легіону (1976; Франція). Нагороджений медаллю М. Равеля Товариства авторів, композиторів і музичних видавців (1965; Франція).
Лауреат премій «Оскар» за найкращу музику та найкращу пісню (1953) — за фільм «Рівно опівдні»; за найкращу музику (1955) — за фільм «Високий та могутній» та (1959) — за фільм «Старий та море»; премії «Золотий глобус» за найкращу музику (1953) — за фільм «Рівно опівдні», (1961) — за фільм «Форт Аламо», (1962) — за фільм «Гармати острова Наварон», (1964) — за фільм «Падіння Римської Імперії»»; за найкращу пісню (1961) — за фільм «Безжальне місто» та (1964) — за фільм «Світ цирку».
Поштова служба США випустила серію з шести марок «Легенди американської музики» (1993), серед яких був і Тьомкін.
На честь композитора названо провулок у м. Кременчуку (2016).
Додатково
Під час навчання в консерваторії Тьомкін спілкувався з однокурсником С. Прокоф’євим і танцюристом М. Фокіним.
Література
- Palmer Chr. Dimitri Tiomkin. A Portrait. London : T. E. Books, 1984. 144 p.
- MacDonald L. E. The Invisible Art of Film Music. A Comprehensive History. Lanham : Scarecrow Press, 2013. 605 p.
- Platte N. Making Music in Selznick's Hollywood. New York : Oxford University Press, 2018. 398 p.
- García L. P. Música de cine en femenino: las mujeres en la filmografía de Dimitri Tiomkin. Sevilla : Editorial Universidad de Sevilla, 2021. 248 p.
- Dimitri Tiomkin. URL: https://dimitritiomkin.com/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Тьомкін, Дмитро Зиновійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Тьомкін, Дмитро Зиновійович (дата звернення: 28.05.2024).
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Тьомкін, Дмитро Зиновійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Тьомкін, Дмитро Зиновійович (дата звернення: 28.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.05.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
