Відмінності між версіями «Айсрізенвельт»
(ім'я автора стерто) |
|||
| (Не показані 11 проміжних версій 6 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | печера у східній частині Альп, | + | [[File:Айсрізенвельт.jpg|міні|праворуч|400px|Айсрізенвельт ]] |
| + | '''А́йсрізенвельт''' — найбільша крижана печера світу. Розташована у вапнякових надрах гори Хохкогель (масив Тенненгебірге) в східній частині [[Альпи|Альп]], неподалік містечка Верфен в землі Зальцбург ([[Австрія]]). | ||
| + | |||
| + | Вхід в печеру знаходиться на висоті 1641 м, загальна довжина — 42 км, глибина (перепад висот) — 407 м, об’єм крижаних наростів на стінах і склепіннях перевищує 30 тис. м³. Численні проходи і лабіринти карстової печери утворилися під впливом р. Зальцах, яка протягом кількох тисячоліть розмивала вапнякові породи, а крижані стіни і склепіння печери є результатом танення снігу в Альпах — талі снігові маси спускалися з гір і накопичувалися в печері, поступово перетворюючись на лід, який зберігається протягом року. | ||
| + | |||
| + | Печера здавна відома мисливцям. Офіційним першовідкривачем (1879) вважається зальцбурзький альпініст і спелеолог А. фон Поссельт-Кцоріх (1854–1911), який дослідив перші 200 м її лабіринтів. Найретельніше печеру обстежив (1911–1913) австрійський художник і спелеолог О. фон Мерк (1887–1914), який загинув під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. 1925 урну з прахом дослідника (за заповітом) було вмуровано в одну з ніш печери Айсрізенвельт. Перші екскурсії до печери відбулися 1920. Нині дiє канатна дорога, яка доставляє до найближчого входу в печеру гірського притулку Форшерхютте тисячі екскурсантів на день. Айсрізенвельт відкрита для відвідувачів зазвичай в травні–жовтні, в іншi мiсяцi року вхід до печери обмежений через небезпеку сходження лавин. | ||
| + | |||
| + | == Література == | ||
| + | # Lehmann O. Die grцЯte Eishцhle im Tennengebirge (Salzburg). (Eisriesenwelt) // Spelaologisches Jahrbuch, III. Salzburg, 1922. | ||
| + | # Oedl R. Die Vermessung der grossen Eishohle im Tennengebirge (Salzburg) // Spelaologisches Jahrbuch, III. Salzburg, 1922. | ||
| + | # Schaffer N. Alexander Von Mork 1887–1914, Der Entdecker der Eisriesenwelt als Maler. Wien, 1987. | ||
| + | |||
| + | == Автор ВУЕ== | ||
| + | * [[Автор_ВУЕ::Івченко А. С.|А. С. Івченко]] | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Природа]] | ||
| + | [[Категорія:Поняття]] | ||
| + | [[Категорія:Е-ВУЕ]] | ||
| + | [[Категорія:ВУЕ]] | ||
| + | [[Категорія:Географічні науки]] | ||
| + | [[Категорія:Печера]] | ||
Поточна версія на 16:37, 23 липня 2018
А́йсрізенвельт — найбільша крижана печера світу. Розташована у вапнякових надрах гори Хохкогель (масив Тенненгебірге) в східній частині Альп, неподалік містечка Верфен в землі Зальцбург (Австрія).
Вхід в печеру знаходиться на висоті 1641 м, загальна довжина — 42 км, глибина (перепад висот) — 407 м, об’єм крижаних наростів на стінах і склепіннях перевищує 30 тис. м³. Численні проходи і лабіринти карстової печери утворилися під впливом р. Зальцах, яка протягом кількох тисячоліть розмивала вапнякові породи, а крижані стіни і склепіння печери є результатом танення снігу в Альпах — талі снігові маси спускалися з гір і накопичувалися в печері, поступово перетворюючись на лід, який зберігається протягом року.
Печера здавна відома мисливцям. Офіційним першовідкривачем (1879) вважається зальцбурзький альпініст і спелеолог А. фон Поссельт-Кцоріх (1854–1911), який дослідив перші 200 м її лабіринтів. Найретельніше печеру обстежив (1911–1913) австрійський художник і спелеолог О. фон Мерк (1887–1914), який загинув під час Першої світової війни. 1925 урну з прахом дослідника (за заповітом) було вмуровано в одну з ніш печери Айсрізенвельт. Перші екскурсії до печери відбулися 1920. Нині дiє канатна дорога, яка доставляє до найближчого входу в печеру гірського притулку Форшерхютте тисячі екскурсантів на день. Айсрізенвельт відкрита для відвідувачів зазвичай в травні–жовтні, в іншi мiсяцi року вхід до печери обмежений через небезпеку сходження лавин.
Література
- Lehmann O. Die grцЯte Eishцhle im Tennengebirge (Salzburg). (Eisriesenwelt) // Spelaologisches Jahrbuch, III. Salzburg, 1922.
- Oedl R. Die Vermessung der grossen Eishohle im Tennengebirge (Salzburg) // Spelaologisches Jahrbuch, III. Salzburg, 1922.
- Schaffer N. Alexander Von Mork 1887–1914, Der Entdecker der Eisriesenwelt als Maler. Wien, 1987.
