Відмінності між версіями «Акцент»
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
'''2)''' Діакритичний знак, за допомогою якого на письмі позначають наголос (рука́, множина: ру́ки). Також називають [[акут]]. | '''2)''' Діакритичний знак, за допомогою якого на письмі позначають наголос (рука́, множина: ру́ки). Також називають [[акут]]. | ||
| − | '''3)''' Своєрідне вимовляння звуків нерідної мови, зумовлене артикуляційною базою рідної мови (іншомовний акцент), або сукупність особливостей вимови, характерних для певного [[діалект]]у й не властивих [[ | + | '''3)''' Своєрідне вимовляння звуків нерідної мови, зумовлене артикуляційною базою рідної мови (іншомовний акцент), або сукупність особливостей вимови, характерних для певного [[діалект]]у й не властивих [[Літературна мова|літературній мові]], зумовлена недосконалим володінням її нормами (діалектний акцент). Прикладом діалектного акценту може бути вимова ненаголошеного голосного [о] як [у], властива низці південно-західних говорів української мови [гулува́] — «голова», [суло́дкий] — «солодкий»). Акцент є результатом взаємодії фонетичних систем двох мов або літературної мови й діалекту. |
'''4)''' У музиці — виділення звуку або [[акорд]]у шляхом його підсилення чи ритмічного подовження, різкої гармонії, нового тембру, напрямку мелодичного руху тощо. | '''4)''' У музиці — виділення звуку або [[акорд]]у шляхом його підсилення чи ритмічного подовження, різкої гармонії, нового тембру, напрямку мелодичного руху тощо. | ||
Версія за 16:34, 21 квітня 2022
Акце́нт (лат. accentus — наголос) — багатозначний термін:
1) Те саме, що наголос.
2) Діакритичний знак, за допомогою якого на письмі позначають наголос (рука́, множина: ру́ки). Також називають акут.
3) Своєрідне вимовляння звуків нерідної мови, зумовлене артикуляційною базою рідної мови (іншомовний акцент), або сукупність особливостей вимови, характерних для певного діалекту й не властивих літературній мові, зумовлена недосконалим володінням її нормами (діалектний акцент). Прикладом діалектного акценту може бути вимова ненаголошеного голосного [о] як [у], властива низці південно-західних говорів української мови [гулува́] — «голова», [суло́дкий] — «солодкий»). Акцент є результатом взаємодії фонетичних систем двох мов або літературної мови й діалекту.
4) У музиці — виділення звуку або акорду шляхом його підсилення чи ритмічного подовження, різкої гармонії, нового тембру, напрямку мелодичного руху тощо.
5) В архітектурі — прийом композиції архітектурної, що полягає в посиленні композиційної значущості окремих частин цілого чи елементів
6) перен. Особлива увага до чого-небудь; підкреслення.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Кушка Н. М., Скляренко В. Г. Акцент // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Акцент (дата звернення: 29.05.2024).
