Відмінності між версіями «Автономія»
| (Не показані 13 проміжних версій 6 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | [[Файл:Avtonomiya.mp3|right|<center>Автономія</center>]] | ||
'''Автоно́мія''' ({{lang-el|αὐτονοµία}} — незалежність, від {{lang-el|αύτός}} — сам і {{lang-el|νуμος}} — закон) — багатозначний термін: | '''Автоно́мія''' ({{lang-el|αὐτονοµία}} — незалежність, від {{lang-el|αύτός}} — сам і {{lang-el|νуμος}} — закон) — багатозначний термін: | ||
'''1)''' У загальному розумінні — незалежність від влади чи зовнішніх впливів; самоврядування; право самостійного управління, розв’язання економічних, адміністративних та інших питань певним суб’єктом (регіоном, установою, спільнотою). | '''1)''' У загальному розумінні — незалежність від влади чи зовнішніх впливів; самоврядування; право самостійного управління, розв’язання економічних, адміністративних та інших питань певним суб’єктом (регіоном, установою, спільнотою). | ||
| − | '''2)''' У філософії — самостійність [[Буття | + | '''2)''' У філософії — самостійність [[Буття|буття]] суб’єктів, що скеровується [[Свобода (стан людини)|свободою]] волі та власними моральними принципами, тобто буття, вільне від впливу зовнішніх факторів, норм та правил (гетерономія). |
'''3)''' У політології — юридично закріплене право самоуправління частини території держави, що вирізняється особливостями національного складу та побуту населення. | '''3)''' У політології — юридично закріплене право самоуправління частини території держави, що вирізняється особливостями національного складу та побуту населення. | ||
== Історична довідка == | == Історична довідка == | ||
| − | У морально-етичному аспекті автономія походить від ідеї гідності людської особистості, згідно з якою сама людина виступає творцем своєї долі ([[Дж. | + | У морально-етичному аспекті автономія походить від ідеї гідності людської особистості, згідно з якою сама людина виступає творцем своєї долі ([[Піко делла Мірандола, Джованні|Дж. Піко делла Мірандола]]). |
| + | |||
| + | У 18 ст. [[Кант, Іммануїл|І. Кант]] розумів автономію як стан, при якому індивіди є вільними від зовнішніх обмежень; керуються у виборі власним розумом; дії індивідів є наслідком їх вибору. Таким чином, цінність людської гідності трансформувалася в ідею автономії як процесу саморегулювання та самоврядування, вільного від впливу зовнішніх сил. | ||
| + | |||
| + | Ідея автономії є ключовою для філософії [[лібералізм]]у, представники якого ([[Раз, Джозеф|Дж. Раз]], [[Лармор, Чарльз|Ч. Лармор]], [[Берлін, Ісайя|І. Берлін]]) відстоювали право людини бути творцем свого життя. | ||
| + | |||
| + | У філософії 20 ст. автономія ототожнюється з одним із вимірів свободи: позитивною свободою — свободою бажань, волі (свобода для), що протиставляється негативній свободі — свободі дій, відносин з іншими (свобода від). У філософських теоріях акцент робиться на внутрішню (позитивну) свободу; при цьому розрізняють автономію як здатність, дійсний стан, ідеальний характер і право до найвищого впливу. | ||
== Характеристика == | == Характеристика == | ||
| − | Автономія може розглядатися як право не зазнавати втручання з боку держави чи інших суб’єктів, за винятком випадків, коли таке втручання виправдане легітимною метою. Таке розуміння автономії не лише наближає її до категорій [[Справедливість|справедливості]] та [[Право|права]], але й розширює коло автономних суб’єктів. Це означає, що ідея автономії — це не тільки ідея персональної (індивідуальної) самостійності, а також право соціальної групи, сім’ї, асоціації, регіону, нації на створення власних правил поведінки. Ідея колективної автономії характеризує можливість саморегулювання для держав, територій, організацій, певних соціальних груп від небажаних вторгнень з боку інших осіб, організацій, держав тощо. У порівнянні з іншими, які функціонують в суспільстві, інститути [[Суспільство громадянське|громадянського суспільства]] виправдано претендують на найширший простір автономії. Університети, церква, ЗМІ, громадські об’єднання та асоціації, відіграючи провідну роль у формуванні та поширенні суспільних інтересів, сприяють самореалізації; можуть обмежувати сферу дій уряду. Громадянське суспільство також виступає особливою автономною суспільною сферою, відокремленою від держави, а також гарантією забезпечення індивідуальної автономії. | + | Автономія може розглядатися як право не зазнавати втручання з боку держави чи інших суб’єктів, за винятком випадків, коли таке втручання виправдане легітимною метою. Таке розуміння автономії не лише наближає її до категорій [[Справедливість|справедливості]] та [[Право|права]], але й розширює коло автономних суб’єктів. Це означає, що ідея автономії — це не тільки ідея персональної (індивідуальної) самостійності, а також право соціальної групи, сім’ї, асоціації, регіону, нації на створення власних правил поведінки. |
| + | |||
| + | Ідея колективної автономії характеризує можливість саморегулювання для держав, територій, організацій, певних соціальних груп від небажаних вторгнень з боку інших осіб, організацій, держав тощо. У порівнянні з іншими, які функціонують в суспільстві, інститути [[Суспільство громадянське|громадянського суспільства]] виправдано претендують на найширший простір автономії. | ||
| + | |||
| + | Університети, церква, ЗМІ, громадські об’єднання та асоціації, відіграючи провідну роль у формуванні та поширенні суспільних інтересів, сприяють самореалізації; можуть обмежувати сферу дій уряду. | ||
| + | |||
| + | Громадянське суспільство також виступає особливою автономною суспільною сферою, відокремленою від держави, а також гарантією забезпечення індивідуальної автономії. | ||
== Література == | == Література == | ||
| − | #Нольде Б. Автономія України з історичного погляду. Київ, 1995. | + | #Нольде Б. Автономія України з історичного погляду. Київ : Україна, 1995. 45 с. |
| − | #Петров А. В. Автономия личности как право на принятие решений // Вестник ВГУ. Серия: Филология. Журналистика. 2008. № 2. | + | #Петров А. В. Автономия личности как право на принятие решений // Вестник ВГУ. Серия: Филология. Журналистика. 2008. № 2. С. 217–220. |
| − | #Мяловицька Н. А. Автономія та її роль у державному будівництві (країни Європи). Київ, 2009. | + | #Мяловицька Н. А. Автономія та її роль у державному будівництві (країни Європи). Київ : Логос, 2009. 504 с. |
| − | #Мяловицька Н. А. Автономія: поняття, принципи, класифікації // Альманах права. 2012. Вип. 3. | + | #Мяловицька Н. А. Автономія: поняття, принципи, класифікації // Альманах права. 2012. Вип. 3. С. 93–97. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/63778 |
| − | #Уварова О. Автономія як поняття теорії права // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи). 2015. | + | #Уварова О. Автономія як поняття теорії права // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи) : в 2 ч. Львів : Галицька Видавнича Спілка, 2015. Ч. 2. 264 с. |
== Автор ВУЕ == | == Автор ВУЕ == | ||
| − | + | [[Автор_ВУЕ::Панченко Т. В.|Т. В. Панченко]] | |
| − | |||
[[Категорія:Поняття]] | [[Категорія:Поняття]] | ||
| Рядок 29: | Рядок 41: | ||
[[Категорія:Юридичні науки]] | [[Категорія:Юридичні науки]] | ||
[[Категорія:Е-ВУЕ]] | [[Категорія:Е-ВУЕ]] | ||
| + | [[Категорія:Озвучено]] | ||
| + | {{Цитування}} | ||
[[Категорія:ВУЕ]] | [[Категорія:ВУЕ]] | ||
[[Категорія:Етнополітологія та етнодержавознавство]] | [[Категорія:Етнополітологія та етнодержавознавство]] | ||
[[Категорія:Національно-державний устрій]] | [[Категорія:Національно-державний устрій]] | ||
[[Категорія:Багатозначний термін]] | [[Категорія:Багатозначний термін]] | ||
Поточна версія на 18:31, 30 жовтня 2023
Автоно́мія (грец. αὐτονοµία — незалежність, від грец. αύτός — сам і грец. νуμος — закон) — багатозначний термін:
1) У загальному розумінні — незалежність від влади чи зовнішніх впливів; самоврядування; право самостійного управління, розв’язання економічних, адміністративних та інших питань певним суб’єктом (регіоном, установою, спільнотою).
2) У філософії — самостійність буття суб’єктів, що скеровується свободою волі та власними моральними принципами, тобто буття, вільне від впливу зовнішніх факторів, норм та правил (гетерономія).
3) У політології — юридично закріплене право самоуправління частини території держави, що вирізняється особливостями національного складу та побуту населення.
Історична довідка
У морально-етичному аспекті автономія походить від ідеї гідності людської особистості, згідно з якою сама людина виступає творцем своєї долі (Дж. Піко делла Мірандола).
У 18 ст. І. Кант розумів автономію як стан, при якому індивіди є вільними від зовнішніх обмежень; керуються у виборі власним розумом; дії індивідів є наслідком їх вибору. Таким чином, цінність людської гідності трансформувалася в ідею автономії як процесу саморегулювання та самоврядування, вільного від впливу зовнішніх сил.
Ідея автономії є ключовою для філософії лібералізму, представники якого (Дж. Раз, Ч. Лармор, І. Берлін) відстоювали право людини бути творцем свого життя.
У філософії 20 ст. автономія ототожнюється з одним із вимірів свободи: позитивною свободою — свободою бажань, волі (свобода для), що протиставляється негативній свободі — свободі дій, відносин з іншими (свобода від). У філософських теоріях акцент робиться на внутрішню (позитивну) свободу; при цьому розрізняють автономію як здатність, дійсний стан, ідеальний характер і право до найвищого впливу.
Характеристика
Автономія може розглядатися як право не зазнавати втручання з боку держави чи інших суб’єктів, за винятком випадків, коли таке втручання виправдане легітимною метою. Таке розуміння автономії не лише наближає її до категорій справедливості та права, але й розширює коло автономних суб’єктів. Це означає, що ідея автономії — це не тільки ідея персональної (індивідуальної) самостійності, а також право соціальної групи, сім’ї, асоціації, регіону, нації на створення власних правил поведінки.
Ідея колективної автономії характеризує можливість саморегулювання для держав, територій, організацій, певних соціальних груп від небажаних вторгнень з боку інших осіб, організацій, держав тощо. У порівнянні з іншими, які функціонують в суспільстві, інститути громадянського суспільства виправдано претендують на найширший простір автономії.
Університети, церква, ЗМІ, громадські об’єднання та асоціації, відіграючи провідну роль у формуванні та поширенні суспільних інтересів, сприяють самореалізації; можуть обмежувати сферу дій уряду.
Громадянське суспільство також виступає особливою автономною суспільною сферою, відокремленою від держави, а також гарантією забезпечення індивідуальної автономії.
Література
- Нольде Б. Автономія України з історичного погляду. Київ : Україна, 1995. 45 с.
- Петров А. В. Автономия личности как право на принятие решений // Вестник ВГУ. Серия: Филология. Журналистика. 2008. № 2. С. 217–220.
- Мяловицька Н. А. Автономія та її роль у державному будівництві (країни Європи). Київ : Логос, 2009. 504 с.
- Мяловицька Н. А. Автономія: поняття, принципи, класифікації // Альманах права. 2012. Вип. 3. С. 93–97. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/63778
- Уварова О. Автономія як поняття теорії права // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи) : в 2 ч. Львів : Галицька Видавнича Спілка, 2015. Ч. 2. 264 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Панченко Т. В. Автономія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Автономія (дата звернення: 29.05.2024).
