Відмінності між версіями «Акровірш»
м (Імпортовано 1 версія) |
|||
| (Не показані 13 проміжних версій 7 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | [[Файл:Akrovirsh,_akrostykh.mp3|right|300px|<center>Акровірш</center>]] | ||
| + | '''Акрові́рш, акрости́х''' (грец. ἄϰροστιχίς, від ἄϰρος — крайній і στιχος — віршовий рядок) — поетичний твір, у якому початкові літери кожного рядка при читанні згори вниз, утворюють слово або фразу. | ||
| − | + | З’явився в давньогрецькій і давньоримській поезії, активно культивували поети [[еллінізм]]у, [[Відродження]] та [[бароко]]. Акровірш часто використовують як спосіб засвідчення імені автора чи адресата твору. | |
| − | + | В українській поезії відомий із середини 16 ст. (присвята-сентенція в латиномовній «Еклозі» Григорія Чуя, русина з Самбора), набув популярності в 17 ст. («Плач на смерть Григорія Желиборського», 1615; «Лямент» Д. Андреєвича, 1628; «Имнологія» [[Памво Беринда|Памва Беринди]], Т. Земки, 1630; «Єводія» Г. Бутовича, 1642; «Небесний Арктос» [[стефан (Яворський)|Стефана (Яворського)]], 1690 та ін.). | |
| + | |||
| + | У 18 ст. традиція акровірша продовжується у творчості Р. Мироновича, М. Козачинського, О. Падальського, авторів «Богогласника» та ін. | ||
| + | |||
| + | У новій українській літературі акровірші писали [[Глібов, Леонід Іванович|Л. Глібов]], [[Самійленко, Володимир Іванович|В. Самійленко]]. | ||
| + | |||
| + | У літературі 20 ст. вони характерні здебільшого для сатиричної і дитячої поезії. | ||
| + | |||
| + | Рідше, ніж акровірші, трапляються вірші, у яких слово чи фразу складають останні (телевірш) або середні (мезовірш) літери кожного рядка. | ||
| − | + | Багато акровіршів опубліковано у книгах «Аполлонова лютня. Київські поети XVII–XVIII ст.» (1982); «Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст.» (1978), «Антологія української поезії», т. 1 (1984). | |
| − | + | == Автор ВУЕ== | |
| + | [[Автор_ВУЕ::Шевчук В. О.|В. О. Шевчук]] | ||
| + | ==Див. також== | ||
| + | [[Азбука-границя|Азбука-границя]] | ||
| + | [[Категорія:Цивілізація]] | ||
[[Категорія:Поняття]] | [[Категорія:Поняття]] | ||
[[Категорія:е-ВУЕ]] | [[Категорія:е-ВУЕ]] | ||
[[Категорія:ВУЕ]] | [[Категорія:ВУЕ]] | ||
| + | [[Категорія:Озвучено]] | ||
| + | [[Категорія:Філологічні науки]] | ||
| + | [[Категорія:Літературознавство]] | ||
| + | [[Категорія:Теорія літератури]] | ||
| + | [[Категорія:Теорія жанрів і стилів]] | ||
| + | [[Категорія:Літературні роди, види, жанри]] | ||
| + | {{Цитування}} | ||
Поточна версія на 06:08, 29 лютого 2024
Акрові́рш, акрости́х (грец. ἄϰροστιχίς, від ἄϰρος — крайній і στιχος — віршовий рядок) — поетичний твір, у якому початкові літери кожного рядка при читанні згори вниз, утворюють слово або фразу.
З’явився в давньогрецькій і давньоримській поезії, активно культивували поети еллінізму, Відродження та бароко. Акровірш часто використовують як спосіб засвідчення імені автора чи адресата твору.
В українській поезії відомий із середини 16 ст. (присвята-сентенція в латиномовній «Еклозі» Григорія Чуя, русина з Самбора), набув популярності в 17 ст. («Плач на смерть Григорія Желиборського», 1615; «Лямент» Д. Андреєвича, 1628; «Имнологія» Памва Беринди, Т. Земки, 1630; «Єводія» Г. Бутовича, 1642; «Небесний Арктос» Стефана (Яворського), 1690 та ін.).
У 18 ст. традиція акровірша продовжується у творчості Р. Мироновича, М. Козачинського, О. Падальського, авторів «Богогласника» та ін.
У новій українській літературі акровірші писали Л. Глібов, В. Самійленко.
У літературі 20 ст. вони характерні здебільшого для сатиричної і дитячої поезії.
Рідше, ніж акровірші, трапляються вірші, у яких слово чи фразу складають останні (телевірш) або середні (мезовірш) літери кожного рядка.
Багато акровіршів опубліковано у книгах «Аполлонова лютня. Київські поети XVII–XVIII ст.» (1982); «Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст.» (1978), «Антологія української поезії», т. 1 (1984).
Автор ВУЕ
Див. також
Покликання на цю статтю: Шевчук В. О. Акровірш // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Акровірш (дата звернення: 29.05.2024).
