Відмінності між версіями «Абхазька мова»

Поточна версія на 15:45, 14 лютого 2020

Абха́зька мо́ва (абх. аҧсуа бызшәа, аҧсшәа) — мова абхазів, належить до абхазо-абазинської підгрупи абхазо-адизької групи абхазо-адизької сім’ї мов. За іншою класифікацією абхазька мова входить до складу абхазо-адизької (західнокавказької) групи північнокавказької (кавказької) мовної сім’ї. Поширена в Грузії (на території АР Абхазія), Туреччині й РФ. Станом на 2014 загальна кількість носіїв — від 110 до 140 тис. (різницю між мінімальною і максимальною цифрою зумовлює відсутність точних даних щодо кількості носіїв у Туреччині та брак достовірних відомостей щодо поширення мови у Грузії).

Абхазька мова має п’ять діалектів. Три з них (абжуйський, самурзаканський і бзибський) функціонують в основному ареалі побутування абхазької мови (Грузія), два (псхувський і цебельдино-дальський) — серед абхазів Туреччини, які є нащадками переселенців середини 19 ст.

Літературна мова сформована на основі абжуйського діалекту. Сучасна абхазька писемність ґрунтується на кириличній графіці. У 19 — на поч. 20 ст. (із часу укладання першої граматики абхазької мови Петра Услара 1862 до 1926) використовували варіант писемності на основі кирилиці з іншим набором літер (так звана кирилиця Услара), 1926–1938 — на базі латинської графіки («новий алфавіт»), 1938–1954 — на основі грузинської графіки. У Туреччині для абхазької мови епізодично послуговуються алфавітом, що ґрунтується на латиниці. У сучасній абетці абхазької мови 46 літер. Диграфи зі знаками ь та ә, наприклад, ҕь, дә, вважають окремими буквами, знаки ә і ь — діакритики, що не мають власних місць у алфавіті. Знаком ь позначають палаталізовані приголосні, знаком ә — лабіалізовані.

Абхазька мова має складну фонетичну систему. У літературній мові є 58 приголосних і лише три голосні фонеми (у діалектах — від двох до трьох голосних і до 60 приголосних).

У словозміні та словотворі вживані афіксальні засоби. Переважає аглютинативний морфологічний тип (за наявності окремих флективних рис).

До всіх запозичених іменників додається означений артикль а-: авокзал — вокзал. Абхазька мова належить до ергативних мов, має слабо розвинене відмінювання іменників, граматичну роль яких у реченні визначають форми дієслова.

У абхазькій мові використовують двадцяткову систему числення.

Для синтаксису характерний відносно вільний порядок слів, однак інверсія зазвичай трапляється в поетичному мовленні зі стилістичною метою.

Література

Грамматика абхазского языка. Фонетика, морфология. Сухуми, 1966.
Hewitt B. Abkhaz: A descriptive Grammar. Amsterdam, 1979.
Chirikba V. Distribution of Abkhaz Dialects in Turkey Studia Caucasologica III. Oslo, 1997.

Автор ВУЕ

С. І. Гірік

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 '''Абха́зька мо́ва''' ({{Lang-ab|аҧсуа бызшәа, аҧсшәа}}) — мова [[Абхази|абхазів]], належить до абхазо-абазинської підгрупи абхазо-адизької групи [[Абхазо-адизькі мови|абхазо-адизької сім’ї мов]]. За іншою класифікацією абхазька мова входить до складу абхазо-адизької (західнокавказької) групи північнокавказької (кавказької) мовної сім’ї. Поширена в [[Грузія|Грузії]] (на території АР [[Абхазія]]), [[Туреччина|Туреччині]] й [[Росія|РФ]]. Станом на 2014 загальна кількість носіїв — від 110 до 140 тис. (різницю між мінімальною і максимальною цифрою зумовлює відсутність точних даних щодо кількості носіїв у Туреччині та брак достовірних відомостей щодо поширення мови у Грузії).
-Абхазька мова має п’ять [[діалект]]ів. Три з них (абжуйський, самурзаканський і бзибський) функціонують в основному ареалі побутування абхазької мови (Грузія), два (псхувський і цебельдино-дальський) — серед абхазів Туреччини, які є нащадками переселенців середини 19 ст. Літературна мова сформована на основі абжуйського діалекту. Сучасна абхазька писемність ґрунтується на кириличній графіці. У 19 — на поч. 20 ст. (із часу укладання першої граматики абхазької мови Петра Услара 1862 до 1926) використовували варіант писемності на основі кирилиці з іншим набором літер (так звана кирилиця Услара), 1926–1938 — на базі латинської графіки («новий алфавіт»), 1938–1954 — на основі грузинської графіки. У Туреччині для абхазької мови епізодично послуговуються алфавітом, що ґрунтується на латиниці. У сучасній [[Абетка|абетці]] абхазької мови 46 літер. [[Диграф]]и зі знаками ь та ә, наприклад, ҕь, дә, вважають окремими буквами, знаки ә і ь — діакритики, що не мають власних місць у алфавіті. Знаком ь позначають палаталізовані приголосні, знаком ә — лабіалізовані.
+Абхазька мова має п’ять [[діалект]]ів. Три з них (абжуйський, самурзаканський і бзибський) функціонують в основному ареалі побутування абхазької мови (Грузія), два (псхувський і цебельдино-дальський) — серед абхазів Туреччини, які є нащадками переселенців середини 19 ст.
-Абхазька мова має складну фонетичну систему. У літературній мові є 58 приголосних і лише три голосні [[Фонема|фонеми]] (у діалектах — від двох до трьох голосних і до 60 приголосних). У словозміні та словотворі вживані афіксальні засоби. Переважає аглютинативний морфологічний тип (за наявності окремих флективних рис). До всіх запозичених іменників додається означений [[артикль]] а-: авокзал — вокзал. Абхазька мова належить до ергативних мов, має слабо розвинене відмінювання іменників, граматичну роль яких у реченні визначають форми дієслова. У абхазькій мові використовують двадцяткову систему числення. Для [[синтаксис]]у характерний відносно вільний порядок слів, однак [[інверсія]] зазвичай трапляється в поетичному мовленні зі стилістичною метою.
+Літературна мова сформована на основі абжуйського діалекту. Сучасна абхазька писемність ґрунтується на кириличній графіці. У 19 — на поч. 20 ст. (із часу укладання першої граматики абхазької мови Петра Услара 1862 до 1926) використовували варіант писемності на основі кирилиці з іншим набором літер (так звана кирилиця Услара), 1926–1938 — на базі латинської графіки («новий алфавіт»), 1938–1954 — на основі грузинської графіки. У Туреччині для абхазької мови епізодично послуговуються алфавітом, що ґрунтується на латиниці. У сучасній [[Абетка|абетці]] абхазької мови 46 літер. [[Диграф]]и зі знаками ь та ә, наприклад, ҕь, дә, вважають окремими буквами, знаки ә і ь — діакритики, що не мають власних місць у алфавіті. Знаком ь позначають палаталізовані приголосні, знаком ә — лабіалізовані.
+Абхазька мова має складну фонетичну систему. У літературній мові є 58 приголосних і лише три голосні [[Фонема|фонеми]] (у діалектах — від двох до трьох голосних і до 60 приголосних).
+У словозміні та словотворі вживані афіксальні засоби. Переважає аглютинативний морфологічний тип (за наявності окремих флективних рис).
+До всіх запозичених іменників додається означений [[артикль]] а-: авокзал — вокзал. Абхазька мова належить до ергативних мов, має слабо розвинене відмінювання іменників, граматичну роль яких у реченні визначають форми дієслова.
+У абхазькій мові використовують двадцяткову систему числення.
+Для [[синтаксис]]у характерний відносно вільний порядок слів, однак [[інверсія]] зазвичай трапляється в поетичному мовленні зі стилістичною метою.
 == Література ==
@@ Рядок 13: / Рядок 23: @@
 == Автор ВУЕ==
-* [[Автор ВУЕ::Гірік С. І.|С. І. Гірік]]
+* [[Автор_ВУЕ::Гірік С. І.|С. І. Гірік]]
 [[Категорія:Е-ВУЕ]]