Відмінності між версіями «Благодать»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | [[Файл:Blahodatʹ.mp3|thumb|right|300px|<center>Благодать</center>]] | ||
'''Благодáть''' (івр. חן, {{lang-el|χάρις}}, {{lang-la|gratia}}) — у [[християнство|християнстві]] — вияв безкорисливої любові [[Бог|Бога]] до Творіння; Божий дар, який дається лише мислячим істотам для їхнього блага та [[спасіння]] у [[Царство Небесне|Царстві Небесному]]. | '''Благодáть''' (івр. חן, {{lang-el|χάρις}}, {{lang-la|gratia}}) — у [[християнство|християнстві]] — вияв безкорисливої любові [[Бог|Бога]] до Творіння; Божий дар, який дається лише мислячим істотам для їхнього блага та [[спасіння]] у [[Царство Небесне|Царстві Небесному]]. | ||
| − | + | ||
==Біблійне тлумачення== | ==Біблійне тлумачення== | ||
Версія за 19:50, 2 квітня 2020
Благодáть (івр. חן, грец. χάρις, лат. gratia) — у християнстві — вияв безкорисливої любові Бога до Творіння; Божий дар, який дається лише мислячим істотам для їхнього блага та спасіння у Царстві Небесному.
Зміст
Біблійне тлумачення
Тема благодаті — наскрізна у Біблії. В Старому Завіті слово зустрічається у Торі (Книга Буття), Пророках (Книга пророка Захарії) та Писаннях (Книга приповістей Соломонових). У старозавітному дискурсі може означати: а) милість, милосердя, прихильність (основне значення); б) те, що приносить задоволення, насолоду, є втіленням краси; в) дар, щедроту, послугу; г) уклінність, вдячність. Термін, з одного боку, визначає ставлення Бога до створеного ним світу і людини: Бог надає блага й милість безкорисливо. З іншого — екзегети (див. Екзегеза) вказують і на семантику завітного зобов’язання: люди отримують благодать від Бога за умови виконання Його волі й слідування Господнім приписам (див. Завіт).
Вжите у Новому Завіті грецьке слово «χάρις», перекладене як «благодать», означає «благовоління», «благословення», «доброта». Тут актуалізована семантика благодаті як Божественної сили, що веде людину до спасіння [«Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас» (Дії 1:8)]. Термін, далі, вживається щодо постаті Ісуса Христа як уособлення найбільшого дара Бога людству; в ширшому сенсі — як можливість перебування в кожному з людей частки Бога і надії на спасіння.
Багаторазово вживаний у Святому Письмі термін «благодать» наділений як об’єктивним значенням (Божа дія ззовні, дар), так і суб’єктивним (дія благодаті в серці людини, переживання благовоління, щедрості, вдячності) — в цьому християнські екзегети вбачали, зокрема, різницю між Старим і Новим Завітами.
В українських перекладах Біблії синонімами слова «благодать» стали «милість», «благовоління», «вдячність», іноді — «приємність», «приязнь», «прихильність».
Цим ж терміном зазвичай перекладається і арабо-ісламське نعمة (baráka), яке має спільний корінь з гебрайським ברכה (bráha — благословення).
Богословські погляди
Отці Церкви, міркуючи про благодать, вказували на різні аспекти семантики терміну: дар від Благого (незалежно від чеснот і заслуг обдарованого), благе діяння, діяння від цілковитої благості; те, що лине на всіх, але не кожен хоче й може цим даром скористатися. Обмислювали благодать як «істину», «силу», «втіху», «Божественну радість», «джерело» добра, святості і блаженства; розрізняли дарування і воздавання (відплату) тощо. Висновували, що саме своє буття, здатність пізнавати, бажати і діяти людина отримує через Божу благодать, невіддільну від Творця. Були спільні в тому, що сутність Божої благодаті є для людини непізнаванною таємницею.
«Благодать» є ключовим поняттям християнської сотеріології. Тому в богослов’ї термін тісно пов’язаний з ідеями покаяння, прощення гріхів; спасіння душі, в релігійній практиці — з обрядовістю, шануванням святинь тощо.
Теологи виділяють різні типи благодаті: надприродну (Бог, який створює й утримує буття); створену (безкорисливі Божі дари для творінь); Христову (благодать-спасіння, пов’язана з самопожертвою Сина Божого); зовнішню, (через яку Господь діє на людину безпосередньо або через ангелів із зовнішнього світу, напр., через читання Євангелія) і внутрішню (через душу і серце людини); безкорисливу (що дається людині для добра інших, напр., дар пророцтва, зцілення) і добродійну (призначену для того, хто її одержує); дієву (миттєвий екстатичний імпульс, що осяює людину) і постійну (напр., віра, надія й любов) та ін.
У вченні більшості християнських конфесій благодать співвіднесена з усіма іпостасями Св. Трійці, які виявляють її в спільнодії; людина сприймає благодать найперше через участь у церковних таїнствах. Поряд із тим, уявлення про благодать, її природу та дієвість можуть різнитися. Так, за православним вченням (див. Православ’я), благодать — це надприродна сила чи божественне діяння, завдяки яким людині відкривається Бог; з її допомогою людина долає в собі гріховний первень. При цьому вона досягає стану обо́ження, тобто відтворення в собі затьмареного гріхом образа Божого. Унікальність поняття у тому, що воно вміщує кілька нероздільних смислів: благодать реалізується одночасно як «Божа ласка», «Божа допомога» і «Божий дар». У православній богословській термінології благодать позначена також термінами «енергія», «Божественна слава», «нестворене Фаворське світло» та ін. Катехизм Католицької церкви визначає, що носієм Божої благодаті у світі є Христова Церква, яка через священнодійства святих таїнств, освячення і благословення уділяє благодать віруючим у Христа. У католицизмі розрізняють, окрім того, габітуальну (постійну) і актуальну благодать — безпосереднє Боже втручання в життя людини. Класичний протестантизм, базуючись на вченні про вихідну зіпсованість природи людини первородним гріхом та нездатність урятуватися самотужки, акцентував благодать як дар Божий, даний не за заслуги, а з милосердя. Як прояв благодаті розглядається й земне, матеріальне благополуччя працьовитого і доброчесного вірянина.
Світське значення
У широкому розумінні благодать — стан душевного спокою, щастя, внутрішньої гармонії; усяке багатство, добро, щедроти, ласка та джерела таких багатств і щедрот; естетичне переживання, тішення красою світу.
Література
- Іларіон Київський. Слово про Закон і Благодать. URL: http://litopys.org.ua/oldukr/ilarion.htm
- Torrance T. F. The Doctrine of Grace in the Apostolic Fathers. Eugene, Oregon: Wipf and Stock Publishers, 1996. 149 p.
- Hardon J. A. History and Theology of Grace: The Catholic Teaching on Divine Grace. Veritas Press of Ave Maria College, 2002. 410 p.
- Oakes E. T. A theology of Grace in Six Controversies. Grand Rapids, Michigan: Eerdmans Publishing Company, 2016. 248 p.
- Лозінський К. Вчення про благодать у «Слові» св. Іларіона митрополита Київського URL: https://www.kpba.edu.ua/statti/2332-vchennia-pro-blahodat-u-slovi-sv-ilariona-mytropolyta-kyivskoho.html
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Коляденко С. М. Благодать // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Благодать (дата звернення: 28.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.03.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
