Алітуський повіт
Алі́туський пові́т (лит. Alytaus apskritis) ― адміністративно-територіальна одиниця Литви.
|
Алітуський повіт (Alytaus apskritis) | |
|---|---|
| Тип | повіт |
| Адміністративний центр | Алітус |
| Країна | Литва |
| Площа (кв. км) | 5,425 |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 141,844 |
| Густота населення (осіб на кв.км) | 32,6 |
| Найбільші міста | Алітус, Друскінінкай, Варена |
Зміст
Географічне положення
Розташований на півдні країни. Межує на півночі з Маріямпольським повітом та Каунаським повітом, на сході ― з Вільнюським повітом Литви, на півдні ― з Гродненською областю Білорусі, на південному заході ― з Підляським воєводством Польщі.
Адміністративний поділ
Повіт входить до складу Литовської Республіки. Територія — 5,425 тис. кв. км. Адміністративний центр — м. Алітус.
Повіт поділяється на 5 районів (районних самоуправлінь): Алітуський муніципалітет, Алітуський район, Друскінінкайський муніципалітет, Ладзийський район, Варенський район.
Історична довідка
У середні віки територія повіту належала до Троцького герцогства (з 1413 ― Троцьке воєводство) у складі Великого князівства Литовського. 1795 вона увійшла до складу Тракайського повіту, 1915–1918 була окупована Німеччиною. У жовтні 1919 до складу Алітуського повіту ввійшли 22 з новостворених округів Литви.
1920–1939 його південно-східну частину було окуповано Польщею, 1939–1940 повернуто до складу Литви. 1941–1944 повіт окуповано німецькими військами. 1940–1941 і 1945–1991 — у складі Литовської РСР. 16.05.1945 в лісі Калнишке відбувся один з найбільших литовських партизанських боїв із військами НКВС. Після низки адміністративно-територіальних реформ повіт став одним із десяти повітів Литви, утворених після 2008.
Природа
Територія повіту ― заліснена рівнина переважно з ґрунтами підзолистими. Особливістю ландшафту є льодовикові (див. Льодовик) форми рельєфу моренних (див. Морена) пагорбів. Клімат холодний і помірний, кількість опадів значна навіть у посушливі місяці. Найпосушливіший місяць ― лютий з опадами 26 мм. У липні кількість опадів досягає свого піку, у середньому 80 мм. Найтепліший місяць року ― липень з середньою температурою +17 °C, найхолодніший ― січень із середньою температурою -5.5 °C. Густа гідрологічна мережа, утворена невеликими річками, озерами та заболоченими територіями. Головна водна артерія ― річка Німан з притокою Мяркіс, близько 420 озер, з яких найбільші за площею: Дуся (2334 га), Метяліс (1290 га), Жувінтас (991,8 га). Ліси переважно соснові, займають 44 % площі повіту. Трапляються береза, вільха чорна, в'яз, дуб, осика. Ростуть брусниця звичайна, гвоздика дельтовидна, жовтозілля лісове, зимолюбка зонтична, ісландський мох, нечуйвітер звичайний, птілідіум красивий, скабіоза блідо-жовта, смолка звичайна, шпергель польовий. Для водно-болотних угідь характерні журавлина, морошка, осока, пухівка, рогіз, розмарин болотний, ряска, хвощ. Водяться борсуки, вовки, кабани, косулі, лисиці, норки, олені тощо. Орнітофауна різноманітна й налічує близько 300 видів птахів, зокрема ворона, глухар, горобець хатній, рябчик, сорока. Повіт розташований у межах етнографічного регіону Дзюкія, де спосіб життя людей був тісно пов’язаний з лісом (лісозаготівля, деревообробка, збирання ягід тощо). З метою збереження екосистем соснових лісів (лісовий масив Дайнавський ліс), гідрологічних об’єктів (малі річки, озера) у природному стані, сільських поселень з традиційними ремеслами (ткацтво, вироби з дерева, плетіння) створено Дзюкійський національний парк (з 1991, площа 58,519 тис. га), розташований у південній частині повіту. У його межах для збереження унікальних болотних екосистем функціонує природний резерват Чепкалі (з 1975, площа 11,212 га). Тут розташоване найбільше в Литві високе болото (5,858 га), низьке болото з типовою рослинністю. Ця природоохоронна територія входить до списку боліт міжнародного значення та є складником міжнародної мережі «Натура 2000» («Natura 2000»). На північному сході повіту розташована частина біосферного заповідника Жувінтас, де перебуває під охороною озерно-болотна екосистема однойменного озера.
Населення
Загальна кількість населення ― 141,844 тис. осіб (2017, оцінка), густота ― 32,6 осіб/км².
Склад населення за етнічними групами (2011, перепис): литовці — 95,29 %, поляки ― 1,91 %, росіяни ― 1,25 %, білоруси ― 0,42 %, татари ― 0,25 %, українці ― 0,17%; німці ― 0,04 %, цигани ― 0,03 %, вірмени ― 0,02, латиші ― 0,01, євреї ― бл. 0,01 тощо; %; за релігійними групами: рим. католики ― 136,844 тис. осіб; юдеї-ортодокси ― 1,543 тис. осіб, старообрядці (див. Старообрядництво) ― 203 особи, лютерани-євангелісти (див. Лютеранство) ― 181 особа, євангелісти-реформісти (див. Євангелізм) ― 93 особи, мусульмани-суніти (див. Сунізм) ― 345 осіб, греко-католики — 22 особи, інші — 771 особи, безконфесійні — 5,066 тис. осіб, не надали відповіді — 12,683 тис. осіб. У 2008 на 1000 чоловіків припадало 1104 жінки. Розподіл населення за статтю та віком (2008) наведено на діаграмі:
2001–2017 через негативний природний рух населення зменшилося (див. діаграму):
За даними перепису 2001 частки міського та сільського населення становили 59,1 % та 40,9 % відповідно. Найбільші міста (2017, оцінка): Алітус (51,6 тис. осіб), Друскінінкай (12,4 тис. осіб), Варена (8,2 тис. осіб).
Господарство
Промисловість
Промисловість спеціалізується на машинобудуванні (виробництво холодильного обладнання), деревообробній, хімічній галузях, виробництві напоїв (зокрема алкогольних), текстилю, одягу, будівельних матеріалів. Найбільші промислові підприємства розташовані в м. Алітусі.
Сільське господарство
У структурі сільськогосподарських культур переважають зернові (ячмінь, пшениця, тритикале). Значення тваринництва зменшується, розвивається органічне фермерство.
Сфера послуг
Більшість суб’єктів господарювання займаються роздрібною торгівлею та послугами, зокрема у сфері «зеленого туризму». Основні об’єкти туризму: Грутас парк ― приватний парк-музей радянських часів, оздоровчі заклади та аквапарк бальнеологічного та кліматичного курорту м. Друскінінкай, водні маршрути річкою Мяркіс, відпочинок на узбережжі озер.
Транспорт
Розвинена мережа автошляхів, залізничне сполучення з м. Вільнюсом та польськими містами. Важливе значення має залізничний вузол Шештокай —Мокава (міжнародна перевантажувальна станція), що забезпечує сполучення між Литвою та Європейською залізничною мережею.
Освіта, культура
Освіта
На початку 2007–2008 в повіті було 32 дошкільних навчальних заклади, де навчалося 4,5 тис. дітей. У 80 загальноосвітніх школах навчалося 26 тис. учнів. Порівняно з 2001–2002 кількість учнів скоротилася майже на 7 тис. (або 20 %). У 7 професійно-технічних навчальних закладах здобували освіту 3,25 тис. осіб. З-поміж закладів вищої освіти — Алітуський коледж та філія Каунаського технологічного коледжу в м. Друскінінкаї.
Культура
2007 було шість музеїв зі 160 тис. відвідувачів за рік, 2 кінотеатри з 28 тис. відвідувачів за рік. Зокрема, Меморіальний будинок-музей М. К. Чюрльоніса, Музей дерев’яних архітектур. конструкцій «Лісове відлуння», обидва — у м. Друскінінкаї, Музей регіональних досліджень та геноциду у с. Меркін, Алітуський музей, Центр ремесел Півасіуну в м. Алітусі.
Спорт
Діє спортивний рекреаційний комплекс «Алітуський рекреаційний центр Арена». Проходять традиційні спортивні заходи: Алітуський півмарафон, Алітуський відкритий спортивний танцювальний фестиваль, усі основні змагання Литви зі стрільби з пневматичної зброї, плавання та атлетики легкої для всіх вікових категорій, спортивні змагання із дзюдо, гандболу, футболу, волейболу, каное, поло водного.
Література
- Bultje J. W. Lithuania (New EU Countries & Citizens). Chicago : Cherrytree Books, 2005. 48 p.
- Alytaus apskrities socialine ir demografine charakteristika. 2008. URL: http://regionai.stat.gov.lt/pdf/Socdemas_Alytaus%20aps_LT__2008_11_25.pdf
- People by County in Lithuania: People from Alytus County, People from Kaunas County, People from Klaip Da County. Memphis : Books LLC, 2010. 262 p.
- Statistics. 2011. URL: http://pop-stat.mashke.org/lithuania-religion2011.htm
- Lithuania Country Study Guide. Washington : International Business Publications, 2015. 288 p.
- Kushnir I. Economy of Lithuania (Economy in Countries).[W. p.] : Independently Published, 2019. 58 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Алітуський повіт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алітуський повіт (дата звернення: 10.05.2024).
Оприлюднено: 11.10.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
