Амудар'я

Амудар’я. Міст Дружби через річку з'єднує Афганістан і Узбекистан.

Амудар’я́, Аму-Дар’я — одна з найбільших річок у Середній Азії, що тече від гір Центральної Азії, між пустелями Каракуми та Кизилкуми й раніше впадала в Аральське море.

Амудар'я (Амудар’я)
Витік	Каракорумський канал
Гирло	Аральське море
Довжина (км)	1 415
Площа басейну (кв.км)	4 200
Середня витрата (куб.м/с)	1 750
Протікає через території	Середня Азія

Довжина — 1 415 км. Починається від злиття гірських річок Вахш, яка тече з Паміру та Пяндж. У низькогірській смузі приймає притоки Кафірніган, Сурхандар’я, Шерабад та Кундуз. Тут протікає в меридіональному напрямку й формує кордон між Афганістаном (лівий берег) та Узбекистаном, Таджикистаном і Туркменістаном (правий берег). Від витоку Каракумського каналу повертає в північно-західному напрямку й тече в Аральське море. У серед. та ниж. течії не приймає жодної притоки.

Річки Зерафшан та Кашкадар’я, хоч і належать до басейну Амудар’ї, не доносять свої води до її русла, а утворюють сухі дельти річкові. У середньої течії Амудар’ї набуває всіх рис рівнин. річки, утворює числен. протоки та острови. Ширина русла — 900–1 600 м, швидкість течії — 1,2–3 м/с. Русло Амудар’ї, за винятком кількох тіснин, вироблене в м’яких осад. породах, які легко розмиваються. Амудар’я переносить величез. кількість наносів, показники мутності коливаються від 2 000 г/м³ до 3 600 г/м³. Через це водосховища й канали в долині Амудар’ї швидко замулюються. Під час літньої повені Амудар’я інтенсивно розмиває береги. Катастрофічна бічна ерозія (місц. назва дейгіш) призвела 1942 до часткового руйнування м. Турткуль.

За гідрологічний режимом Амудар’ї належить до річок тянь-шанського типу. Для Амудар’ї типові тривалі меженні періоди (осінь, рання весна) та бурхлива повінь від кінця травня до липня, що є наслідком танення снігів та льодовиків у горах. Зазвичай у повені кілька виражених піків, надлишки води спрямовують у меліоративні канали, заповнюють наливні водосховища. У місці злиття річок Пянджу та Вахшу середньоріч. витрати води становлять 1 750 м³/с (у повінь — до 8 800 м³/с), поблизу м. Атмурат (Керкі) — 1970 мм/с (у повінь — до 9 250 м³/с). До будівництва великих каналів витрати води неподалік м. Нукуса становили 1 525 м³/с, у гирлі Амудар’ї — до 1 300 м³/с. У 2010–2015 зменшилися до 250–350 м³/с.

У басейні Амудар’ї створено величезні розгалужені меліоративні системи, а історія іригаційних (див. Іригація) систем у долині Амудар’ї сягає 16–17 ст. Розподіл вод у басейні А. здійснює спеціально створений міждержавний орган — Басейнова водогосподарська організація «Амудар’я». Від русла річки прокладено магістр. зрошув. канали — самоплив. та машинні. До перших належать канали Шават та Палван — Газават, а також Каракумський. На т. з. машин. каналах використовують системи машинного піднімання води (СМВ). Найбільші канали цього типу: Аму-Бухарський, Аму-Зангський, Аму-Каракульський, Каршинський, Навоїйський.

На А. створено руслове Туямуюнське водосховище, крім того, у її долині — т. з. наливні водосховища, які штучно заповнюють за допомогою СМВ або самопливом: Талімарджанське, Зеідське, Капараське, Дауткульське тощо. Майже весь річк. стік А. використовують для зрошення (бавовни, зернових культур, овочів), водопостачання та ін. госп. потреби. При цьому високомінералізовані дренажні води, що відводяться зі зрош. земель на лів. березі А., не повертаються до русла, а скидаються магістральними колекторами Дар’ялик (старе русло А.) та Озерний до безстічної западини Сари-Камиш. Від 2000 туркменський уряд реалізує проект із будівництва штучного озера «Золотий вік Туркменістану», яке наповнюватимуть цими водами. У серпні 2013 розпочато скидання колекторно-дренажних вод у майбутнє озеро. Навіть невелику частку стоку, яка доходить до низов’їв річки, у межах Каракалпакії, направляють у численні зрошув. канали. Раніше основна частина стоку А. нижче від сховища Алтинкуля прямувала вузьким (до 500 м) природним руслом (місц. назва — Акдар’я) до Аральського моря. Дренажні води іригаційних систем скидали в Арал східніше, у затоку Жилтирбас. Унаслідок іригац. заходів А. не доносить свої води до Аральського моря. Разом із катастрофічним зменшенням витрати води в гирлі Сирдар’ї це стало гол. причиною його обміління та майже цілковитого зникнення. Різко збільшилася мінералізація вод А., особливо в низов’ях — від 0,5–0,6 г/л до 1,11–1,56 г/л.

Долина А. — колиска давніх цивілізацій — стародавнього Амуля, Орунбай-Калі, Хорезму та Хівинського ханства. На А. розташовані міста Термез, Атмурат (Керкі), Туркменабад (Чарджоу), Пітнак, Нукус, на каналі Шават — Ургенч. На А. існувало судноплавство від міст Нукуса до Чарджоу. Долина А. — важливий екол. коридор. У ниж. та місцями серед. течії А. збереглися тугаї та густа високотравна рослинність. Іхтіофауна: ендеміки — аральський усач, псевдолопатоніс, голець (див. Гольці) бухарський, а також сазан, гостролучка, чехоня, сом звичайний тощо.

Література

Ресурсы поверхностных вод СССР : в 20 т. Ленинград, 1980. Т. 14: Средняя Азия. Вып. 3: Бассейн р. Амударьи;
Духовный В. А., Соколов В. И. Стратегия управления водными ресурсами Средней Азии // Водные ресурсы, проблемы Арала и окружающая среда. Ташкент, 2000;
Гаппаров Б. Х., Беглов И. Ф., Назарий А. М. Качество воды в бассейнах рек Амударья и Сырдарья. Аналитический отчёт. Ташкент, 2011;
Верный В. Мои Каракумы (Записки гидростроителя). Ганновер, 2015.

Автор ВУЕ

М. В. Арістов

Покликання на цю статтю: Арістов М. В. Амудар'я // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Амудар'я (дата звернення: 15.05.2024).