Андерсон, Філіп Воррен
А́ндерсон, Філі́п Во́ррен (англ. Anderson, Philip Warren ; 13.12.1923, м. Індіанополіс, штат Індіана, США — 29.03.2020, м. Принстон, штат Нью-Джерсі, США) — фізик-теоретик, член Національної АН США (з 1967), лауреат Нобелівської премії (1977).
Андерсон, Філіп Воррен (Anderson, Philip Warren) | |
---|---|
Народження | 13.12.1923 |
Місце народження | Індіанополіс |
Смерть | 29.03.2020 |
Місце смерті | Принстон |
Alma mater | Гарвардський університет |
Напрями діяльності | фізика |
Життєпис
Виріс у м. Урбані (штат Іллінойс), де його батько працював професором фітопатології.
Ще в початковій школі у віці 8–9 років Андерсон захопився хімією. Закінчив Гарвардський університет (бакалавр, 1943, магістр, 1947, доктор філософії, 1949).
Під час Другої світової війни — радіоінженер Військово-морської дослідницької лабораторії США (1943–1945). Працював 1949–1984 у лабораторії компанії «Белл» («Bell»).
Професор фізики Кембриджського університету (1967–1975) та Принстонського університету (від 1975).
Наукова діяльність
Зробив вагомий внесок у теорію локалізації, антиферомагнетизму, порушення симетрії, високотемпературної надпровідності. Збагатив філософію науки оригінальними поглядами на емерджентність, що стали основою вчення про складні системи.
Основні наукові здобутки:
• розробив концепцію локалізації протяжних квантових станів за наявності домішок чи безладу в системі (Андерсонівська локалізація);
• створив домішкову модель Андерсона, яка описує поведінку магнітних домішок у перехідних металах;
• розробив механізм утворення маси (більше відомий як механізм Гіггса) у фізиці елементарних частинок;
• створив псевдоспіновий підхід у теорії надпровідності Джона Бардіна — Леона Ніла Купера — Джона Роберта Шріффера та проводив плідні дослідження не-s-симетричного спарювання в надтекучому He-3 унаслідок спонтанного порушення симетрії;
• започаткував дослідження спінового скла.
Експериментально виявив сумісно з Дж. Роуеллом 1963 стаціонарний Джозефсона ефект і розробив мікроскопічну теорію. Побудував модель критичних струмів надпровідників 2-го роду з дефектами.
Визнання
Андерсона обрано стипендіатом Американської академії мистецтв і наук (1963).
Удостоєно щорічної премії Олівера Еллсворта Баклі (1887–1959; США) у галузі фізики конденсованого стану, присуджуваної Американським фізичним товариством (1964).
Спільно з Невілом Френсісом Моттом і Джоном Хазбруком Ван Флеком 1977 став лауреатом Нобелівської премії з фізики «за фундаментальні теоретичні дослідження електронної структури магнітних та невпорядкованих систем».
Іноземний член Лондонського королівського товариства з розвитку знань про природу (з 1980).
Національна наукова медаль США (1982).
Праці
- Basic Notions of Condensed Matter Physics. Boulder : Westview Press, 1997. 564 p.
- Concepts in Solids: Lectures on the Theory of Solids. Singapore : World Scientific, 1997. 204 p.
- A Career in Theoretical Physics (World Scientific 20th Century Physics). 2nd ed. Hackensack : World Scientific Publishing, 2005. 884 p.
- The Theory of Superconductivity in the High-Tc Cuprate Superconductors. Princeton : Princeton University Press, 2017. 454 p.
Література
- Philip W. Anderson. Biographical // The Nobel Prize. 1992. URL: https://www.nobelprize.org/prizes/physics/1977/anderson/biographical/
- The Hutchinson Dictionary of Scientific Biography : in 2 vol. Oxford : Hodder & Stoughton Educational Division, 2000.
- Храмов Ю. А. История физики. Киев : Феникс, 2006. 1176 с.
- 50 years of Anderson localization / Ed. by E. Abrahams. New Jersey : World Scientific, 2010. 612 p.
Автор ВУЕ
Оприлюднено: 01.07.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів