Бабишкін, Олег Кіндратович
Баби́шкін, Оле́г Кіндра́тович (04.11.1918, м. Переяслав, тепер Київської області, Україна — 29.06.1991, м. Київ, тепер Україна) — літературознавець, літературний критик, мистецтвознавець, доктор філологічних наук (з 1963), професор (з 1965).
|
Бабишкін, Олег Кіндратович | |
|---|---|
| Народження | 04.11.1918 |
| Місце народження | Переяслав |
| Смерть | 29.06.1991 |
| Місце смерті | Київ |
| Напрями діяльності | літературознавча діяльність |
Зміст
Життєпис
Походив із селянської родини. 1922 сім’я переїхала до м. Борисполя, 1929 — до м. Києва. Після закінчення 8 класу середньої школи та фабрично-заводського училища (фабзавучу) працював робітником-швейником на 4-й фабриці взуття м. Києва (близько 1934–1935). Водночас продовжував навчання на робітфаку (1935–1936). Закінчив 1941 філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка).
Учасник Другої світової війни, мобілізований у липні 1941. Служив у 75 запасному артилерійському полку (1941–1942), 119 гвардійському стрілецькому полку 40 гвардійської стрілецької дивізії (1942–1945): гвардії старшина, командир батареї (1942–1943), помічник ад’ютанта (1943), старший писар (1943–1944), літературний співробітник редакції дивізійної газети «Гвардієць» («Гвардеец»; 1944–1945), інструктор політвідділу (1945). Мав поранення (коліна і біля серця). Бойовий шлях завершив у Австрії.
Працював молодшим науковим співробітником Комісії з історії Вітчизняної війни в Україні АН УРСР (1945–1949), згодом — в Інституті української літератури імені Т. Г. Шевченка Академії наук УРСР (з 1952 — Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії наук УРСР; тепер Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України): молодший науковий співробітник (1946–1949), старший науковий співробітник (1949–1960). Водночас за сумісництвом обіймав посаду завідувача відділу критики «Літературної газети» (тепер газета «Літературна Україна»; 1946–1948), публікував у ній статті та рецензії; був старшим редактором видавництва ЦК ЛКСМУ «Молодь» (1948–1949), відповідальним секретарем комісії критики Спілки письменників України (1952).
Працював завідувачем редакції мистецтва Головної редакції Української Радянської Енциклопедії (1960–1965), очолюваної М. Бажаном (див. «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана); водночас (1964–1965) за сумісництвом викладав історію зарубіжного кіно в Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (тепер Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого).
Працював на факультеті журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (тепер Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка): професор кафедри теорії та практики радянської журналістики (1965–1968), кафедри історії журналістики (1968–1969), завідувач кафедри історії журналістики (1969–1970), професор кафедри теорії та практики радянської преси (1970–1976), кафедри історії літератури і журналістики (1976–1988). Створив літературно-мистецький критичний науковий гурток (кінець 1960-х — 1970-і), вивчав із студентами-гуртківцями українську культуру, активно подорожував з ними Україною.
Науковий доробок
Бабишкін — фахівець у галузі літератури кінця 19–20 ст., кіно 20 ст., автор численних рецензій, кінознавчих книг. Перша опублікована праця — «Ольга Кобилянська. Стенограма публічної лекції» (1950), останні видання —«Олександр Довженко — публіцист: літературно-критичний нарис» (1989); «Шевченкова слава: до 175-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка» 1989). Захистив дисертації: на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук — «Повість “Земля” О. Кобилянської (у зв’язку з еволюцією творчості письменниці в 90-х роках минулого століття)» (1949); на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук — «Драматургія Лесі Українки» (1963).
Автор ґрунтовних праць про Лесю Українку, зокрема: «Леся Українка: життя і творчість» (1955, у співавторстві; відзначено дипломом АН УРСР; уперше використано значну кількість листів, мемуарів та інших архівних матеріалів); «У мандрівку століть: слово про Лесю Українку» (1971). Кілька монографій видано російською та грузинською мовами. Наполіг на тому, щоб книжка «Леся Українка в Криму» (1955) вийшла у м. Сімферополі українською мовою (1956 перевидана російською). Написав книжку «Леся Українка в Грузії» (1953 вийшла у м. Тбілісі російською мовою, 1957 грузинською), в якій спирався на архівні матеріали та спогади сучасників поетеси. Численні відрядження (під час роботи в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР) у місця проживання митців і робота з їхніми архівами [у м. Чернівцях з автографами О. Кобилянської, у м. Чернігові — М. Коцюбинського, у Чехословаччині — О. Олеся, у м. Ленінграді (тепер м. Санкт-Петербург) — з архівом В. Самійленка], спілкування з людьми, які особисто знали Лесю Українку в Грузії та Криму, поїздки до північнокавказьких та закавказьких республік (для підготовки колективного збірника Інституту літератури) сприяли написанню низки праць. Серед них: «Ольга Кобилянська: Літературно-критичний нарис» (1952) — аналіз життєвого й творчого шляху письменниці; «Ольга Кобилянська: Нарис про життя і творчість» (1963) — аналіз творчості з використанням нових на той час документів до біографії; «Володимир Самiйленко: літературно-критичний нарис» (1963) — дослідження творчості В. Самійленка як поета-лірика, сатирика, фейлетоніста, драматурга й перекладача. Бабишкін свого часу порушив питання повернення українській літературі О. Олеся, у відрядженні до Чехословаччини ним було підготовлено збірку поезій О. Олеся «Вибране» (у співавторстві) та статтю «Олександр Олесь» (обидві — 1958).
Був залучений до написання «Історії української літератури» в 2 томах (1954). У складі колективу авторів написав шкільний підручник з української літератури (1953), який зазнав 25 перевидань. Як досвідчений текстолог готував до друку збірки творів письменників. Виступив упорядником, автором передмов або вступних статей, коментарів і приміток до видань письменників: Лесі Українки (зібрань творів — «Твори» у 5 т., т. 1 і 3, 1951, 1952; «Вибрані твори», 1952; «Поезії», т. 1–2, 1961; збірників — «Публікації, статті, дослідження», т. 1 –2, 1954–1956; «Про літературу: поезії, статті, критичні огляди, листи», 1955; «Про мистецтво», 1966; поетичних збірок «Досвітні огні», 1975; «Поеми і драми», 1980); О. Кобилянської («Твори», т. 1–3; 1956; «Вибране» у перекладі російською, 1953); творів В. Самійленка у 2 томах (1958), поезій М. Чернявського (1959), творів А. Кримського (1968), С. Черкасенка (1990), збірника спогадів і статей Олександра Довженка (1959), збірника статей, промов, фрагментів з листів та щоденників О. Довженка «Про красу» (1968), книги «Микола Вороний. Театр і драма» (1989, у співавторстві). Брав участь у підготовці видань творів І. Франка, М. Коцюбинського (т. 5 з Творів у 6 т, 1962), Панаса Мирного (зокрема, розшифровував рукопис 4-ї частини роману «Повія»).
Автор монографій: «Боротьба за реалiзм в українській лiтературі кiнця ХІХ — початку ХХ ст. (на матеріалах літературної критики)» (1961); «Агатангел Кримський. Літературний портрет» (1967) — викладено біографію вченого-сходознавця, проаналізовано його оригінальні та перекладні поезії, прозу, наукові праці; «Олесь Гончар. Творчий шлях» (1968); «Вистояти і перемогти: Проблема морального випробування у творчості Василя Бикова» (1985, у співавторстві); «З вірою в людину» (1987) — про Ч. Айтматова. Бабишкін завжди давав високу оцінку творчості О. Гончара, зокрема його роману «Собор», навіть коли його піддавали жорсткій критиці в розгромних статтях. Спілкування з сучасними Бабишкіну митцями (Ю. Яновським, М. Стельмахом) сприяло написанню книги «Юрій Яновський» (1957), передмови до видання творів Ю. Яновського у 5 томах (1958), книги «Михайло Стельмах» (1961) про творчий шлях, майстерність, особливості стилю письменника як тонкого знавця людської душі та природи.
У теорії мистецтва, зокрема кінематографа, досліджував українське та зарубіжне кіно в працях: «Амвросій Бучма у кіно» (1966), «Сучасне кіномистецтво Заходу. Літературна кінопанорама» (1968); «Кіномистецтво сьогодні» (1972), «Радянське багатонаціональне кіномистецтво» (1974), «Кінематограф сучасного Заходу: нотатки про буржуазне кіномистецтво» (1984) тощо. Літературно-критичний нарис «Українська література на екрані» (1966) написаний під враженнями від прем’єри кінофільму «Тіні забутих предків» (1965, режисер С. Параджанов). У книзі «Кіноспадщина Юрія Яновського» (1987) розглянуто його сценарії, п’єси, проаналізовано вплив кіномистецтва на формування стилю письменника.
Автор численних статей і рецензій про українську та інші літератури народів СРСР, про кіно, опублікованих у науковій, науково-популярній, педагогічній періодиці, зокрема в газетах «Радянська Україна», «Літературна газета», «Вечірній Київ», «Комсомолець Полтавщини», журналах «Жовтень» (тепер «Дзвін»), «Вітчизна», «Дніпро», «Українська мова і література в школі», «Радянське літературознавство» (тепер «Слово і час») тощо. Ратував за людинознавчий підхід у літературі та критиці, вивчення неповторного, індивідуального авторського стилю, обстоював науковість у літературознавстві, національну самобутність мистецтва й літератури.
Нагороди
Нагороджений медалями «За відвагу» (1944, 1945), «За взяття Будапешту», «За взяття Відня», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні», орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня (1985).
Додатково
Батько Бабишкіна був заарештований 14.03.1938, засуджений Полтавським обласним судом 04.04.1939 за статтею 54-10 ч. 1 Кримінального кодексу УРСР («антирадянська пропаганда і агітація») до 7 років позбавлення волі з поразкою в правах на 3 роки. Звільнений у серпні 1941. Реабілітований Верховним Судом УРСР 09.05.1958.
Праці
- Леся Українка. Київ : Держлітвидав, 1955. 478 с. (у співавт.)
- Юрій Яновський. Київ : Радянський письменник, 1957. 302 с.
- Боротьба за реалізм в українській літературі кінця XIX — початку XX ст. Київ : Академія наук УРСР, 1961. 179 с.
- Михайло Стельмах. Київ : Радянський письменник, 1961. 220 с.
- Володимир Самійленко. Київ : Держлітвидав України, 1963. 168 с.
- Драматургія Лесі Українки. Київ : Держмузвидав, 1963. 404 с.
- Ольга Кобилянська. Львів : Книжно-журнальне видавництво, 1963. 192 с.
- Українська література на екрані. Київ : Радянський письменник, 1966. 199 с.
- Агатангел Кримський. Київ : Дніпро, 1967. 112 с.
- Олесь Гончар. Київ : Дніпро, 1968. 324 с.
- У мандрівку століть: слово про Лесю Українку. Київ : Радянський письменник, 1971. 271 с.
- Кінематограф сучасного Заходу. Київ : Мистецтво, 1984. 143 с.
- Вистояти і перемогти. Київ : Товариство «Знання», 1985. 255 с. (у співавт.)
- Кіноспадщина Юрія Яновського. Київ : Мистецтво, 1987. 141 с.
Література
- Київський національний університет імені Тараса Шевченка: Незабутні постаті / Авт.-упоряд.: О. Матвійчук, Н. Струк. Київ : Світ Успіху, 2005. С. 140–141.
- Вистраждане і пережите. Мемуари Олега Бабишкіна і спогади про нього / Упоряд.: І. Забіяка, М. Сорока. Київ : Редакція журналу «Кіно — Театр» ; Альфа Реклама, 2013. 512 с.
- Мельничук Я. Олег Бабишкін — дослідник творчості Ольги Кобилянської // Українська мова і література в школах України. 2016. № 10. С. 16–18.
- Забіяка І. М. БАБИШКІН Олег Кіндратович // Віртуальний музей Інституту журналістики. 2019. http://labs.journ.univ.kiev.ua/spring2017/babyshkin-oleh-kindratovych/
Автор ВУЕ
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.09.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
