Відмінності між версіями «Бахмач»
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
+ | [[Файл:Вокзал_Бахмача,_2020_год,_06.jpg|міні|праворуч|320пкс|]] | ||
'''Ба́хмач''' — місто, адміністративний центр Бахмацької територіальної громади [[Ніжинський район|Ніжинського району]] [[Чернігівська область|Чернігівської області]] України. | '''Ба́хмач''' — місто, адміністративний центр Бахмацької територіальної громади [[Ніжинський район|Ніжинського району]] [[Чернігівська область|Чернігівської області]] України. | ||
{{Місто | {{Місто |
Версія за 13:06, 8 березня 2022
Ба́хмач — місто, адміністративний центр Бахмацької територіальної громади Ніжинського району Чернігівської області України.
Бахмач | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Чернігівська область |
Засновано | 1147 |
Чисельність населення (тис.осіб) | 17,192 |
Територія (кв.км.) | 18,9 |
Уродженці | Москалець, Костянтин Вілійович |
Зміст
Географічне положення
Місто розташоване на заході області, на р. Борзенці (басейн р. Дніпра).
Відстань до м. Чернігова — близько 145 км.
Територія — 18,9 км2.
Історична довідка
Виявлено групу курганів приблизно 2–1 тис. до н. е., поселення 11–13 ст.
Перша згадка датується 1147.
Від середини 17 ст. Бахмач був сотенним, після 1781 — волосним містечком (з 1802 — у складі Конотопського повіту Чернігівської губернії).
Початок сучасному місту поклали залізничні станції та робітничі селища, які з’явилися за спорудження у 1860–1870-х Курсько-Київської та Лібаво-Роменської залізниць.
Статус селища міського типу має від 1920, міста — від 1938. Окрім того, Бахмач став районним центром 1923. У роки Другої світової війни його було окуповано, звільнено 1943.
1991–2020 — адміністративний центр Бахмацького району (тепер ліквідований) Чернігівської області України.
2020 затверджено адміністративним центром Бахмацької територіальної громади (відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України).
Населення
Загальна кількість населення (2021, оцінка) — 17 192 осіб, густота — близько 910 осіб/км2.
Склад населення міської ради за етнічними групами (2001, перепис): українці (94,5 %), росіяни (4,5 %), білоруси (0,3 %) та інші.
Українську мову вважали рідною 95 % осіб, російську — 4,5 % осіб тощо.
Населення зменшується, 2001 становило понад 19 тис. осіб.
Клімат
Клімат помірно континентальний.
Середня температура січня — –5 °С, липня — +20 °С.
Середньорічна кількість опадів — близько 600 мм, найбільше влітку.
Господарство
Промисловість
Є пасажирське вагонне депо, а також підприємства будівельної галузі, харчової промисловості.
Сфера послуг
Працюють заклади торгівлі, побутового обслуговування, громадського харчування.
Наявні банківські та поштові відділення.
У Бахмачі розташовано готель.
Транспорт
Великий залізничний вузол. Є 3 станції, основна — Бахмач-Пасажирський. Здійснюються перевезення у приміському й далекому сполученні.
Містом проходять територіальні автомобільні дороги.
Наявна автостанція. Організовано автобусні маршрути.
Освіта, наука, культура
Наука та освіта
Тут розташовані 3 ясла-садочки, 2 заклади загальної середньої освіти, ліцей.
Працюють інклюзивно-ресурсний центр, а також школа мистецтв, будинок дитячої та юнацької творчості з різними гуртками, дитячо-юнацька спортивна школа.
Культура та мистецтво
Наявна публічна бібліотека.
Діє Бахмацький базовий будинок культури з низкою формувань (вокальні ансамблі, танцювальний колектив тощо).
Є Бахмацький історичний музей імені М. Г. Яременка (засновано 1960).
Архітектура
Пам’ятка архітектури місцевого значення в Чернігівській області — споруда залізничного вокзалу (1953).
Спорт
Є стадіон, фізкультурно-оздоровчий комплекс.
Культивують футбол, легку атлетику тощо.
Персони
У Бахмачі народилися письменники В. Кузьмич (1904–1943), В. Вовк (1937–2007), спортсмен Г. Данько (народився 1956) та інші. З містом також пов’язано життя прозаїка В. Москальця (1927–2001), поета й лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка К. Москальця.
Література
- Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Гол. ред. П. Т. Тронько. Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1972. Т. 26: Чернігівська область. С. 133–145.
- Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648–1782 pp. Дніпро : Ліра ЛТД, 2007. С. 114.
- Євтушенко М. І. Пам’ять серця. Бахмаччина в роки Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. Ніжин : Аспект-Поліграф, 2015. 568 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Богорадова Ю. В. Бахмач // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бахмач (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.12.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів