Березняк, Євген Степанович
Березня́к, Євге́н Степа́нович (Євгеній Степанович; 25.02.1914, м. Катеринослав, тепер м. Дніпро, Україна — 23.11.2013, м. Київ, Україна) — педагог, освітній діяч, заслужений учитель УРСР (з 1965), кандидат педагогічних наук (з 1968), почесний академік Національної академії педагогічних наук України (з 2004), військовий розвідник, учасник Другої світової війни, Герой України.
|
Березняк, Євген Степанович | |
|---|---|
| Народження | 25.02.1914 |
| Місце народження | Дніпро |
| Смерть | 23.11.2013 |
| Місце смерті | Київ |
| Alma mater | Національний технічний університет «Дніпровська політехніка» |
| Місце діяльності | Міністерство освіти і науки України, Інститут педагогіки НАПН України |
| Напрями діяльності | педагогіка |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Жовтневої революції (1976), Вітчизняної війни I ступеня (1965), II ступеня (1985), Трудового Червоного Прапора (1966), «Знак Пошани» (1971), Почесна відзнака Президента України (1994), «За заслуги» ІІІ ступеня (1994), І ступеня (2009), «Зразковий воїн» І ступеня (1961), Військової доблесті «Віртуті мілітарі» (1964), «За заслуги перед Краківською землею» (1970), «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2007), Дружби (2004) |
| Хрести | «Партизанський хрест» (1986) |
| Медалі | «За перемогу у Великій Вітчизняній війні» (1945) |
| Грамоти | Почесна грамота Верховної Ради УРСР (1974), Грамота Верховної Ради УРСР (1984) |
| Почесні звання | повний кавалер Хмельницького Богдана ордена (2005, 2004, 1999), Почесний солдат Інституту військово-дипломатичної служби Академії Збройних сил України (з 1998) |
Зміст
Життєпис
Народився у робітничій сім’ї. Закінчив педагогічний технікум у м. Зінов’євську (1928; тепер м. Кропивницький). Навчався у Дніпропетровському гірничому інституті (1928–1930; тепер Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»). Працював учителем математики у с. Веселому Межівського (тепер Синельниківського) району Дніпропетровської області. Закінчив заочно Учительський інститут у м. Бердянську (1933; тепер Бердянський державний педагогічний університет). Упродовж 1933–1939 працював учителем, директором школи, завідувачем районним відділом народної освіти у Межівському і Петропавлівському районах (тепер обидва у складі Синельниківського району) Дніпропетровської області. Восени 1939 після приєднання Західної України до СРСР його як молодого перспективного фахівця направили до м. Львова для здійснення так званої «радянізації» освіти регіону. Протягом жовтня 1939 — червня 1941 очолював Львівський міський відділ народної освіти. З 1940 — депутат Львівської міської ради народних депутатів.
У червні 1941 з початком нацистської окупації України евакуйований у м. Дніпропетровськ (тепер м. Дніпро). У серпні направлений секретарем Петропавлівського підпільного районного комітету Комуністичної партії України для організації партизанського руху на окупованій ворогом території. Понад два роки перебував у підпіллі. Влаштувавшись робітником на залізницю, згодом у німецьку фірму «Українель», проводив підривну роботу. Після визволення у жовтні 1943 м. Дніпропетровська від нацистських загарбників працював завідувачем сектору інформації Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У (грудень 1943 — січень 1944).
Навчався у м. Москві у розвідувальній школі Головного розвідувального управління Генерального штабу Червоної армії (січень — липень 1944). Після закінчення очолив як командир десантну розвідувальну групу особливого призначення «Голос» при розвідувальному відділі штабу Першого Українського фронту. Керована ним група десантувалася на територію Польщі та діяла у ворожому тилу 156 днів. Їй вдалося передати у штаб Першого Українського фронту понад 140 важливих радіограм, повністю розвідати Краківський укріплений район, роздобути план мінування м. Кракова і тим самим урятувати десятки тисяч життів мирних польських жителів і старовинне польське місто від повного руйнування.
Однак факт короткотривалого перебування Березняка в полоні у гестапо і втеча розвідника послугували для НКВС підставою для того, щоб відправити його на «державну перевірку» до перевірочно-фільтраційного табору 174 у м. Подольську Московської області. Численні перевірки підтвердили невинуватість розвідника. За клопотанням Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних сил СРСР він був звільнений та демобілізований. У серпні 1945 зміг повернутися до педагогічної роботи, але остаточно усі підозри знято лише 1964 (після нагородження польським орденом «Віртуті мілітарі»).
Упродовж 1945–1952 перебував на посаді завідувача Львівського міського відділу народної освіти, 1952–1954 — начальника відділу навчальних закладів Львівської залізниці.
Закінчив Львівський педагогічний інститут (1947; тепер Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка) зі спеціальності «історія». У березні 1968 в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка) захистив кандидатську дисертацію на тему «Педагогічні й організаційні передумови переходу до загальної середньої освіти (на матеріалах Української РСР)».
Найтриваліший період педагогічної діяльності Березняка пов’язаний з Міністерством освіти УРСР (тепер Міністерство освіти і науки України): протягом 1954–1994 працював інспектором, заступником начальника і начальником Головного управління шкіл. 1994–1998 був старшим науковим співробітником Інституту педагогіки НАПН України. У квітні 1998 вийшов на пенсію.
Обирався членом Президії Центрального комітету профспілки вчителів, заступником голови Республіканської ради миру. Понад 20 років був членом редколегії журналу «Народна освіта» («Народное образование») та співпрацював із цим журналом.
Другу світову війну закінчив у званні капітана Червоної армії, 1997 отримав звання майора, 2001 — підполковника, до 2004 — полковника, 2005 — генерал-майора.
Похований на Центральній алеї Байкового кладовища.
Науковий доробок
Автор понад 100 наукових праць з питань управління освітою, навчання і виховання. Вагомі праці присвячені реалізації в Україні загального всевобучу, удосконаленню системи освіти, інспектуванню, оцінці роботи школи та вчителя, плануванню та керівництву роботою школи, питанням самоосвіти вчителя, педагогічного досвіду тощо. Серед праць монографії: «Шляхи розвитку освіти на Україні» (1964), «Питання інспектування роботи школи» (1967), «Керівництво роботою школи» (1970), «Важлива ланка управління школою» (1981), «Керівництво сучасною школою» (1983). Дослідження опубліковані у видавництвах України, Росії, Білорусії, Монголії.
Видав спогади про події воєнних часів «Я — “Голос”» (1971), перекладених багатьма мовами світу (під різними назвами: «Пароль “Dum spiro…”», «Операция “Голос”»), загальний наклад — понад 2 млн примірників.
Нагороди та визнання
Герой України (2001).
Нагороджений орденами та відзнаками: СРСР — Жовтневої революції (1976), Вітчизняної війни I ступеня (1965), II ступеня (1985), Трудового Червоного Прапора (1966), «Знак Пошани» (1971), медаллю «За перемогу у Великій Вітчизняній війні» (1945); УРСР — Почесна грамота Верховної Ради УРСР (1974), Грамота Верховної Ради УРСР (1984); України — Почесна відзнака Президента України (1994), орден «За заслуги» ІІІ ступеня (1994), І ступеня (2009), повний кавалер Хмельницького Богдана ордена (2005, 2004, 1999); Польщі — відзнака «Зразковий воїн» І ступеня (1961), орден Військової доблесті «Віртуті мілітарі» (1964), золота відзнака «За заслуги перед Краківською землею» (1970), «Партизанський хрест» (1986); Росії — «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2007), орден Дружби (2004) тощо.
Почесний солдат Інституту військово-дипломатичної служби Академії Збройних сил України (з 1998).
Почесний громадянин міст Кракова, Києва, Дніпропетровська та Новомосковська.
Став прототипом головного героя повісті Ю. Семенова «Майор Вихор» (1967). Оповіді про героїчні дії Березняка та очолюваної ним групи лягли в основу низки книг. Про подвиг легендарного розвідника створені трисерійний телефільм «Майор Вихор» (1967, автор сценарію Ю. Семенов, режисер Є. Ташков, «Мосфільм»), польський фільм «Зберегти місто» (1974–1975, режисер Я. Ломницький), документальні фільми «Тепер їх можна назвати» (1970, режисер Т. Лаврова, Центральна студія документальних фільмів), «Майор Вихор. Правдива історія» (2008, автор сценарію А. Цаплієнко, режисер О. Карнасюк, телеканал «Інтер»).
Ім’я Березняка присвоєно ліцею №1 Помічнянської міської ради Кіровоградської області, Воєнній академії імені Євгенія Березняка (утворена 26.04.2022).
Національний банк України випустив ювілейну монету номіналом 2 гривні, присвячену 100-річчю від дня народження Березняка (25.02.2014).
У м. Києві на будинку, де жив Березняк, відкрито меморіальну дошку (25.02.2016).
Проїзд у м. Кропивницькому носить ім’я Березняка (з 2016).
Праці
- Питання інспектування роботи школи і вчителя. Київ : Радянська школа, 1964. 279 с. (у співавт.)
- Пути развития всеобщего образования на Украине. Киев : Радянська школа, 1964. 129 с.
- Керівництво роботою школи. Київ : Радянська школа, 1970. 260 с. (у співавт.)
- Руководство современной школой: некоторые вопросы и проблемы. Киев : Радянська школа, 1977. 166 с.
- Реалізація принципу демократизації в управлінській діяльності директора школи. Київ : [б. в.], 2003. 60 с.
- Вибрані педагогічні праці : у 3 т. Київ : Український державний університет імені Михайла Драгоманова, 2005.
Джерела
- Про присвоєння звання Герой України: Указ Президента України № 703/2001 від 21 серпня 2001 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/703/2001
- Про утворення закладу вищої освіти та науково-дослідної установи розвідувального органу Міністерства оборони: Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 325-р 26 квітня 2022 р. // Урядовий портал. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-utvorennya-zakladu-vishchoyi-osviti-ta-naukovo-doslidnoyi-ustanovi-rozviduvalnogo-organu-ministerstva-oboroni-325-
Література
- Удод О. А. Науково-педагогічна спадщина Євгена Березняка і сучасні проблеми української педагогіки та освіти // Освіта України. 2004. 24 лютого. С. 4.
- Сай О. А. Березняк Євген Степанович // Герої — освітяни і науковці України. Київ : Генеза, 2005. С. 304–308.
- Ярмаченко М. Д., Чижевський Б. Г. Передмова // Березняк Є. С. Вибрані педагогічні праці : у 3 т. Київ : Український державний університет імені Михайла Драгоманова, 2005. Т. 1. С. 3–17.
- Львова І. «Ми слухали трансляцію про Парад Перемоги і відчували такий розпач!»: Легендарний «майор Вихор» напередодні ювілею — 100-річчя(!) вперше розповів невідомі факти своєї біографії // Експрес. 2013. № 49. С. 3.
- Чижевський Б. Г. Народний учитель —s Герой України. До100-річчя від дня народження Є. С. Березняка // Рідна школа. 2014. № 1–2. С. 12–16.
- Березняк Євген Степанович // Григорук М. Герої України. Вінниця : [б. в.], 2015. С. 62–64.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Березняк, Євген Степанович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Березняк, Євген Степанович (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.03.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
