ВУЕ

Відмінності між версіями «Про ВУЕ»

 
(Не показані 35 проміжних версій 2 користувачів)
Рядок 2: Рядок 2:
 
|-
 
|-
 
|<gallery mode="packed" heights="179px">
 
|<gallery mode="packed" heights="179px">
   Logo_vue1.jpg|<big><center>'''Велика українська енциклопедія'''</center></big>
+
   Logo_vue1.jpg|<big><center>'''Велика українська енциклопедія (ВУЕ)'''</center></big>
 
   </gallery>
 
   </gallery>
 
|}  
 
|}  
 
----
 
----
 +
Універсальна національна енциклопедія, багатотомне (орієнтовно – 30 т.) видання якої в паперовій та електронній версіях розраховане на 2013–2026 рр.
  
ВУЕ — сучасний довідковий онлайн-сервіс і водночас багатотомне видання, підготовку якого було розпочато в січні 2013 року спільними зусиллями співробітників державної наукової установи [[ДНУ "Енциклопедичне видавництво"|«Енциклопедичне видавництво»]] та авторського колективу з усієї України — материкової й діаспорної.
+
У версії словника заплановано близько 80 000 статей. За основну мету універсальної енциклопедії визначено: подати для найширшого читацького загалу в стислій і доступній формі системний набір сучасних достовірних наукових відомостей з усіх галузей людських знань у зручному для користування форматі, адекватному модерному розвиткові інформаційних технологій.
  
Це перше за доби незалежності універсальне багатотомне систематизоване енциклопедичне видання з усіх галузей знань про розвиток людської цивілізації та внесок України у світову історію й культуру.
+
Грецький етимон слова енциклопедія (''ẻγκύκλιος παιδεία'') в буквальному перекладі означає «циклічне навчання, виховання; цикл, коло знань», а отже, вказує на такі засадничі ознаки цього роду видань, як: 1) системність (циклічність) уміщених у них знань та 2) їхній навчальний, виховний, просвітницький характер.  
На сторінках та на порталі ВУЕ у доступній формі представлено найвидатніші події та [[Категорія:Персоналія|постаті]] світової історії, науки, культури, мистецтв, інших сфер людської діяльності; інтерпретовано найважливіші відкриття людського розуму і витвори людських рук, суспільні інституції та господарські структури, що вплинули на долю світу і народів; відображено рух політичних і культурних ідей та динаміку наукових уявлень. Україна виступає не лише як органічна складова цієї інтелектуально інтерпретованої картини світу, але й як суб’єкт інтерпретації.
+
Енциклопедія концентрує, систематизує й унаявнює обсяг знань, рівень свідомості, культурний, духовний потенціал і часово-просторовий континуум певного суспільства, історичного періоду.
----
 
{{Hidden
 
|header=Концепція енциклопедії
 
|content=
 
----
 
[[Файл:Meta 2-e1432687924789-999x1024.png|міні|праворуч|150пкс]]
 
Енциклопедія — це коло знань; циклічне навчання, виховання. Саме так перекладається грецький етимон ''ẻγκύκλιοςπαιδεία'', а отже, вказує на такі засадничі ознаки цих видань, як навчальний, виховний, просвітницький характер, системність (циклічність) уміщених у них знань.
 
 
 
У межах цієї традиції книготворення, ВУЕ систематизує різноманітні за тематикою сучасні достовірні відомості. Вона адресує ці знання найширшому читацькому загалу в стислій і доступній формі, зручному для користування форматі, адекватному модерному розвитку інформаційних технологій.  
 
 
 
Концепція ВУЕ ґрунтується на сукупності фундаментальних ідей та засад створення багатотомного універсального видання. Відомо, що така концепція конкретизує типологічні параметри передбачуваного видання,розкриває його задум, завдання, загальні принципи підбору й організації матеріалу. Основою підготовки проекту стала україноцентричність.
 
За усталеною для універсальних енциклопедій традицією, частка власне національного матеріалу у ВУЕ становитиме не менше третини обсягу видання.
 
Концептуально Велика українська енциклопедія передбачає створення не лише сучасного компендіуму людських знань на виробленому досвідом провідних національних універсальних енциклопедій рівні, але й систематизацію та репрезентацію в зрозумілому й доступному вигляді (друкованійта електронній версіях) напрацювань попередніх поколінь. Водночас концепція Великої української енциклопедії зорієнтована на сучасне наукове осмислення картини світу, історії людської цивілізації, внеску в неї українського народу. У ній представлено найвидатніші події та постаті світової історії, науки, культури, мистецтв, інших сфер людської діяльності;інтерпретовано найважливіші відкриття людського розуму і витвори людських рук, суспільні інституції та господарські структури, що вплинули на долю світу і народів; відображенорух політичних і культурних ідей та динаміку наукових уявлень. Знайшли також відображення докорінні зміни в політичній карті світу, сучасні вчення в галузі природничих наук, філософії, історії, політології, соціології, культурології, естетикитощо. Україна виступає не лише як органічна складова цієїінтелектуально інтерпретованої картини світу, а й суб’єкт інтерпретації. Адже цю енциклопедію творили українські фа6хівці як самостійний інтелектуальний продукт, освоюючи досягнення світової науки і техніки, сучасних методологій і,таким чином, репрезентуючи здатність українства запропонувати свій власний оригінальний внесок у спільний процес пізнання, разом із самопізнанням людства.
 
|style =
 
|headerstyle = background: #fffdb7; font-size: 100%;
 
|contentstyle = color:black;
 
|fw1=2143
 
|fw2=32434
 
|bg1= #0000
 
|bg2=#0000
 
|ta1=222222222222222222222
 
|ta2=44444444444
 
}}
 
----
 
{{Hidden
 
|header=Історія проекта
 
|content=
 
  
{{TOC right|width=10|max-width=10|limit=1}}
+
==Ідея==
===Ідея видання і коріння універсальної національної енциклопедії===
+
Ідея видання «Універсальної енциклопедії» (УЕ) в Україні в середовищі академічної інтелігенції визрівала у 1990-х. Уперше цю ідею оприлюднено на загальних зборах Національної академії наук України 6 квітня 2001 (доповідь [[Дзюба, Іван Михайлович|І. Дзюби]] «Національна енциклопедія України – пріоритетний проект ХХІ ст.»). Однак практична реалізація проекту затяглася.
 +
Указом Президента України від 15 грудня 2006 р. за підписом [[Ющенко, Віктор Андрійович|В. Ющенка]] Кабінету Міністрів України доручалося «вжити заходів щодо підготовки і випуску у 2007-2015 рр. багатотомного видання «Українська національна енциклопедія». Однак насправді проект залишився проектом (одна з причин – відсутність державної підтримки). У подальшому видозмінилася й назва проекту.
  
Видання універсальної енциклопедії в Україні визрівала в середовищі академічної інтелігенції ще наприкінці 1990-х років. Уперше цю ідею оприлюднено на Загальних зборах Національної академії наук України 6 квітня 2001 р. (доповідь І. Дзюби «Національна енциклопедія України — пріоритетний проект ХХІ ст.»). Однак реалізація цієї ідеї затяглася.  
+
29 листопада 2012 р. Президія [[Національна академія наук України|НАН України]] знову повернулася до розгляду питання видання універсальної енциклопедії. Було вирішено розпочати підготовку видання багатотомної «Великої української Енциклопедії» у паперовій (друкованій) та електронній формах. Відтепер з’являється нова назва майбутнього проекту універсальної енциклопедії – «Велика українська енциклопедія». Цією ж постановою головою Головної редакційної колегії було призначено академіка НАН України [[Левенець, Юрій Анатолійович|Ю. Левенця]]. Базовими організаціями з підготовки ВУЕ було визначено [[Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України]] та Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Планувалося за фінансової підтримки Держкомтелерадіо України у межах програми «Українська книга» забезпечити у 2013 р. підготовку та видання Словника ВУЕ із залученням провідних фахівців установ НАН України. Однак 2013р. видання не було здійснене. Від імені НАН України підготовлено звернення до Президента України щодо підтримки на державному рівні справи створення ВУЕ.
  
Проект створення ВУЕ започатковано Указом ПрезидентаУкраїни за №1 від 2 січня 2013 р. «Про Велику українську енциклопедію» (видання ВУЕ планувалося здійснити упродовж 2013–2020 рр.) Для реалізації проекту цим документом передбачалося створення Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво імені М. П. Бажана» шляхом реорганізації Державного підприємства «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана» та «Головної редакції Зводу пам’яток історії та культури України при видавництві «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана».  
+
Указом Президента України за №1 від 2 січня 2013 р. «Про велику українську енциклопедію» передбачалося видання ВУЕ упродовж 2013-2020 рр. Цим же документом було передбачено створення Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво імені М. П. Бажана» шляхом реорганізації Державного підприємства «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана» та «Головної редакції Зводу пам’яток історії та культури України при видавництві «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана». Президент доручив вирішити в установленому порядку питання фінансового і матеріально-технічного забезпечення заходів із підготовки та видання протягом 2013-2020 рр. ВУЕ. Кабінету Міністрів було доручено розробити за участі НАН України і затвердити у двомісячний термін план заходів із підготовки видання. Відтак у січні 2013 р.  розпочато роботу над створенням «Великої української енциклопедії».
 +
У лютому 2013 р. під керівництвом НАН України було створено Робочу групу з підготовки енциклопедії (голова [[Шаповал, Юрій Іванович|Ю. Шаповал]]), до якої увійшли авторитетні фахівці з усіх інституційних відділень НАН України. Цій групі надано базовий Словник, переданий Інститутом енциклопедичних досліджень НАН України. Отримана версія мала вигляд вордівського файлу, де в абетковому порядку було репрезентовано понад 48 тисяч гасел.
 +
На виконання Указу президента 27 березня 2013 р. з’явилося відповідне розпорядження Кабінету Міністрів України № 172-р «Про заходи щодо виконання Указу Президента України від 2 січня 2013 р. №1 «Про Велику українську енциклопедію». 24 квітня 2013 р. наказом №78 Голова Держкомтелерадіо України (на той час – О. Курдінович) затвердив План заходів Держкомтелерадіо України щодо підготовки та видання упродовж 2013-2020 рр. ВУЕ. Відтепер ключовим інструментом у підготовці ВУЕ стала Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво» (її директором було призначено доктора історичних наук, прфесора Юрія  Шаповала, першим заступником – доктора фізико-математичних наук, професора Максима Стріху).
 +
НАН України мала забезпечувати науково-методичний супровід процесу створення «Великої української енциклопедії» (зокрема у сформованих при відділеннях НАН України науково-редакційних групах з опрацювання матеріалів). 2014 – лютий 2015 р. обов'язки директора виконував доктор історичних наук, професор Володимир Кривошея. З лютого 2015 р. Державну наукову установу «Енциклопедичне видавництво» очолює доктор історичних наук, професор Алла Киридон.
 +
Колектив установи працював над концептуальними питаннями створення Великої української енциклопедії, опрацюванням базової версії словника, розробкою концепції програмного забезпечення Словника тощо. Основний підхід до майбутньої енциклопедії базувався на електронній версії видання.
 +
12 січня 2015 р. оприлюднено Указ Президента України за №7 «Питання підготовки та видання Великої української Енциклопедії», яким до Указу Президента України від 2 січня 2013 р. № 1 «Про Велику українську енциклопедію» вносилися зміни. Так, пролонговувався термін підготовки багатотомного видання до 2026 р. Передбачалося видання в електронному та паперовому вигляді.
 +
Роль енциклопедій національного рівня (а з-поміж них – універсальних) актуалізується у періоди трансформаційних зламів, історичних, суспільно-політичних та соціально-економічних перетворень, пошуку та утвердження нових ідентичностей. Єдиною українською універсальною енциклопедією була багатотомна «Українська радянська енциклопедія», видана Головною редакцією «Української радянської енциклопедії» (головний редактор – [[Бажан, Микола Платонович|Микола Бажан]]): упродовж 1959–63 видано тт. 1–16, в 1965 – т. 17 «Українська Радянська Соціалістична Республіка». Друге видання (в 12 т. 13 кн.) виходило друком упродовж 1976-1985 рр. Універсальні та галузеві енциклопедії, створені й видані в Україні у різний час, становлять не лише історичну та джерелознавчу цінність, але й почасти залишаються актуальними в науковому та інформаційному плані. Однак із часу виходу в світ останнього тому другого видання «Української радянської енциклопедії» (УРЕ) минуло вже понад три десятиліття. За ці роки постала Українська незалежна держава, радикально змінилося суспільство – замовник енциклопедії, а отже, змінилися й вимоги до принципів укладення таких видань, передусім до змісту певних циклів знань, їх тлумачення та способів подання. За роки незалежності зусиллями багатьох академічних установ вже видано низку галузевих енциклопедій, які підготували підґрунтя для створення сучасної універсальної національної енциклопедії.
 +
Вироблення концепції ВУЕ ґрунтувалося на сукупності основних ідей та засад створення багатотомного універсального видання. Основою підготовки проекту є україноцентричність. За усталеною для універсальних енциклопедій традицією, частка власне національного матеріалу в ВУЕ становитиме не менше третини обсягу видання.
  
Указом Президента України від 12 січня 2015 р. за № 7 «Питання підготовки та видання Великої української енциклопедії» внесено зміни до попереднього Указу Президента України від 2 січня 2013 р. № 1, зокрема пролонговано термін підготовки багатотомного видання до 2026 р.  
+
==Концепція==
 +
Концептуально «Велика українська енциклопедія» передбачає створення не лише сучасного компендіуму людських знань на виробленому досвідом провідних національних універсальних енциклопедій рівні, але й систематизацію та репрезентацію в доступному вигляді (друкованій та електронній версіях) напрацювань попередніх поколінь.  
  
Від часу виходу в світ останніх томів українських універсальних енциклопедій минули десятиліття.  
+
Концепція «Великої української енциклопедії» зорієнтована на сучасне наукове осмислення картини світу, історії людської цивілізації, внеску в неї українського народу. У ній мають бути представлені найвидатніші події та постаті світової історії, науки, культури, мистецтв, інших сфер людської діяльності; інтерпретовані найважливіші відкриття людського розуму і витвори людських рук, суспільні інституції та господарські структури, що вплинули на долю світу і народів; відображено рух політичних і культурних ідей та динаміку наукових уявлень. Також мають знайти відображення докорінні зміни в політичній карті світу, сучасні вчення в галузі природничих наук, філософії, історії, політології, соціології, культурології, естетики тощо. Україна має виступати не лише як органічна складова частина цієї інтелектуально інтерпретованої картини світу, але й як суб’єкт інтерпретації – в тому значенні, що цю енциклопедію творитимуть українські вчені, даючи самостійний інтелектуальний продукт на підставі освоєння досягнень світової науки і методологій і таким чином репрезентуючи здатність українства запропонувати свій оригінальний внесок у спільне самопізнання людства.
Йдеться про такі знакові багатотомні видання, як «Енциклопедія українознавства» (загальна частина — 1949–1952 рр.; словникова частина — 1955–1989) та багатотомну Українську Радянську Енциклопедію (УРЕ). Останню видано Головною редакцією Української Радянської Енциклопедії (головний редактор — Микола Бажан): упродовж 1959–1963 вийшли 1–16 т. цієї Енциклопедії, в 1965 — т. 17 «Українська Радянська СоціалістичнаРеспубліка». Друге видання (в 12 т. 13 кн.) виходило друком упродовж 1976–1985 рр.
+
==Реєстр гасел==
 +
[[Файл:Vocab1.jpg|міні|праворуч|180пкс|<center>Слóвник Великої української енциклопедії</center>]]
 +
Важливим методичним інструментом для упорядкування масиву гасел, унормування категорійно-понятійних систем та формування схем статей для енциклопедії став Слóвник (вийшов друком 2015 р.). Він є своєрідним каркасом енциклопедії, характеризує її тематичну своєрідність та дає базові уявлення про змістовне наповнення. Значна частина гасел упроваджується до енциклопедичного обігу вперше. В енциклопедії подано поняття й категорії усіх галузей знань. При формуванні слóвника й виробленні критеріїв відбору гасел враховувався попередній досвід створення універсальних енциклопедій, зокрема «Большой советской энциклопедии», «Української радянської енциклопедії», «ЕнциклопедіЇ українознавства» за редакцією В. Кубійовича, «Енциклопедії сучасної України» та інших енциклопедичних проектів. Крім вітчизняного досвіду предметом аналізу стала й практика формування слóвників енциклопедій за кордоном, що зокрема дозволило поповнити тематичні слóвники ВУЕ інформацією про світові досягнення в галузі науки, техніки, мистецтва й спорту. При цьому вагомим стало врахування того, що універсальна енциклопедія має розкривати сутність усталених і поширених категорій і понять і не може бути перевантаженою вузькоспеціальними термінами.
  
Універсальні та галузеві енциклопедії, створені й видані в Україні у різний час, становлять не лише історичну та джерелознавчу цінність, але й почасти залишаються актуальними в науковому та інформаційному плані. Однак змінюється світ — змінюються й книги. За ці роки постала Українська незалежна держава, радикально змінилося суспільство — замовник енциклопедії, а отже, змінилися й вимоги до принципів укладання таких видань, передусім до змісту певних циклів знань, їх тлумачення та способів
+
==Перспектива==
На початок ХХІ ст. зусиллями багатьох видавництвта академічних установ уже підготовлено й видано низку профільних енциклопедій, що засвідчило стійкий інтерес до різноманітних видань енциклопедичного формату. Зокрема напочаток ХХІ ст. вийшли друком галузеві енциклопедії:  
+
[[File:Encyclopedia  book.jpg|праворуч|200px]]
*Географічна енциклопедія (тт. 1–3).
 
*Екологічна енциклопедія (тт. 1–3).
 
*Енциклопедія етнокультурознавства (у 8 т.).
 
*Енциклопедія«Українська мова».
 
*Енциклопедія історії України (тт. 1–10).
 
*Музична енциклопедія (тт. 1–3).
 
*Юридична енциклопедія(у 6 т.) та інші.  
 
  
Продовжується видання Енциклопедії сучасної України.
+
2016 р. вийшов друком перший том «Великої української енциклопедії» (А-Акц). Видання здійснено за програмою «Українська книга». Презентація першого тому ВУЕ відбулася 28 березня 2017 р. у Великому конференц-залі НАН України (м. Київ).
  
Серед спеціалізованих галузевих енциклопедійтакож вийшли друком:
+
Від 2017 р. реалізовується відразу дві версії «Великої української енциклопедії» – друкованої та електронної (е-ВУЕ). Йдеться не про аналогову версію друкованої продукції, а цілком самостійний мультимедійний проект створення е-ВУЕ. Презентація портальної версії е-ВУЕ відбулася 13 грудня 2018 р.<ref>https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2600578-prezentuvali-onlajnversiu-velikoi-ukrainskoi-enciklopedii.html</ref>
  
*«Енциклопедія банківської справи України» за редакцією В. С. Стельмаха (К., 2001);
+
Подальший алгоритм: наповнення портальної версії ВУЕ, апробація текстів, 2020–2026 рр. – підготовка й видання друкованої версії. Відповідно до затвердженої стратегії підготовки ВУЕ видання планується завершити 2026 р.
*«Медична енциклопедія», складена П. Червяком (К., 2001);
+
Наявність національної енциклопедії універсального типу є вагомим елементом престижу й авторитету держави, мірилом розвиненості відповідного суспільства та його культури, цивілізаційного рівня нації.  
*«Енциклопедія водного господарства, природокористування, природовідтворення, сталого розвитку» А. В. Яцика і В. Я. Шевчука (К., 2006);
+
«Велика українська енциклопедія» – перша за доби незалежності універсальна енциклопедія. ВУЕ має стати інтелектуальною візитівкою держави.
*«Енциклопедія електронних масмедіа» І. Г. Мащенка (К., 2006);
 
*«Енциклопедія законодавства» (К., 2003);
 
*«Енциклопедія мембран» у 2х т. М. Т. Брика (К., 2005);
 
  
Белестричного характеру:
+
==Джерела==
*«Енциклопедія морів» Р. М. Короткого (О., 2000);
+
#Концепція Великої української енциклопедії // Методичні рекомендації з підготовки, редагування та оформлення статей до Великої української енциклопедії / За ред. д.і.н., проф. Киридон А.М. – Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2015. – С. 16–20.
*«Енциклопедія моральності» (НаУКМА, К., 2003) та інші.
+
#Про Велику українську енциклопедію: Указ Президента України №1 від 2 січня 2013 р. Питання підготовки та видання Великої української енциклопедії: Указ Президента України №7 від 12 січня 2015 р.
 +
#Велика українська енциклопедія. Словник. – К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2015. – 1408 с.
 +
#Велика українська енциклопедія. Т. 1: А-Акц. – К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2016. – 592 с. (Велика українська енциклопедія. [у 30 т.] / упоряд. д.і.н., проф.. Киридон А.М., 2016. – Т.1. – 592 с.)
  
Поява фундаментальних багатотомних енциклопедійзначно розширила потенційний категоріально понятійний апарат, що уможливило аналіз динаміки конкретних галузей науки, нових тенденцій та актуальних напрацювань. Відтак новітні енциклопедії з окремих галузей науки підготували надійне підґрунтя для створення сучасної універсальної національної енциклопедії.
+
==Література==
 +
#Дзюба І. Про концептуальні засади підготовки української універсальної енциклопедії. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/dopovid.pdf
 +
#Киридон А. Велика українська енциклопедія як національний проект: поступ ініціації // Наукові засади та теоретико-методологічні принципи створення сучасних енциклопедій: колективна монографія / За ред. д.і.н., проф. Киридон А.М. – К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2015. – С. 7–14.
 +
#Киридон А. Пошук інструментарію до енциклопедичних проектів // Наукові засади та теоретико-методологічні принципи створення сучасних енциклопедій: колективна монографія / За ред. д.і.н., проф. Киридон А.М. – К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2015. – С. 5–6.
 +
#Методичні рекомендації з підготовки, редагування та оформлення статей до Великої української енциклопедії (проект) / За ред. д.і.н., проф.. Киридон А. М. – К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2015.
 +
#Енциклопедичні видання в сучасному інформаційному просторі: колективна монографія / За ред. д.і.н., проф. Киридон А. М. – К. : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2017. – 312 с.
 +
#Редакторська підготовка текстів е-ВУЕ – портальної версії «Великої української енциклопедії» : методичні рекомендації / за ред. д. і. н., проф. Киридон А. М.; відп. За вип. д. н. соц. ком. Крайнікова Т. С. – К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2017. – 124 с.
  
===Робота над проектом===
+
== Примітки ==
Робота над проектом ВУЕ розпочиналася з укладання слóвника Великої української енциклопедії. Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво» на початку діяльності звернулася до науковців та широкої громадськості долучитися до обговорення проекту зі створення універсальної енциклопедії. У процесі складання слóвника враховувався попередній досвід створення універсальних енциклопедій,зокрема «Большой советской Энциклопедии», «Української радянської енциклопедії», «Енциклопедії українознавства» за редакцією В. Кубійовича, «Енциклопедії сучасної України» та інших енциклопедичних проектів. Крім вітчизняного досвіду, предметом аналізу стала й практика формування слóвників енциклопедій за кордоном, що зокрема дозволило поповнити тематичні слóвники ВУЕ інформацією про світовідосягнення в галузі науки, техніки, мистецтва й спорту. Початково варіант проекту слóвника ВУЕ було розіслано представникам усіх галузей знань.
+
{{reflist}}
Для формування тематичних слóвників вироблено базові критерії відбору гасел. Редакція вважала, що універсальна енциклопедія має розкривати сутність усталених і поширених категорій і понять. Природно, що окреслення межі між спеціальним і вузькоспеціальним терміном постало одним із складних завдань формування реєстру.
 
У процесі складання слóвників з окремих галузей науквзяли активну участь відомі дослідники, фахівці академічних установ НАН України, викладачі провідних вітчизняних вишів, а також закордонні науковці.
 
Ознайомившись із реєстрами наукових термінів, вони вносили свої пропозиціїщодо поповнення або, навпаки, вилучення окремих понять (гасел); пропонували критерії їх відбору та категоризації. Надані пропозиції враховано й внесено до тематичних слóвників. Так тривала копітка робота над формуванням тематичних слóвників ВУЕ, кожен з яких проходив фахову експертизу. Результатом спільної праці стало видання слóвника Великої української енциклопедії.
 
Слóвник,виданий колективом ДНУ «Енциклопедичне видавництво», став важливим методичним інструментом для упорядкування масиву гасел,унормовування категорійно-понятійних систем та формування схем статей для енциклопедії. Це пілотний проект реєстру гасел (розташованих за алфавітним принципом) із дефініціями — стислими визначеннями понять, які відображють істотні ознаки предметів чи явищ. Водночас ми свідомі того, що, з огляду на варіативність визначень та підходів до власнедефініції, а також складності вироблення єдиного методичного підходу та критеріїв під час вибору елементів структури дефініції тощо, окремі гасла вимагають подальшого доопрацювання та узгодження (передусім йдеться про терміни,що мають декілька значень, а також ті, що є міждисциплінарними). Значущим для авторського колективу було усвідомленнятого, що укладання реєстру гасел, а відповідно й формуваннянаповнення томів для формату універсальної енциклопедіївимагає врахування досягнень різних напрямів сучасних наукових досліджень, широкого спектру критеріїв, виокремлення категорій і підкатегорій різного порядку тощо. Принциповим при складанні реєстру автори вважали розуміння того, що будьякий термін не існуєпоза цілісною системою понять, має змістову підпорядкованість відповідній науковій теорії або концепції та логічнізв’язки з іншими поняттями і термінами. Такої ж думки дотритримувалася й редколегія ВУЕ. Базовими для критеріїв відбору гасел були визначені загальні принципи: «загальне — конкретне», «важливіше —менш важливе» для відповідної галузі знань і діяльності. Крімтого, відбір здійснено за такими критеріями:
 
* поширеність і сталість уживання — відбір з огляду начастоту й тривалість використання термінів у відповіднихнаукових сферах;
 
* актуальність — відповідність терміна останнім тенденціям і новаціям розвитку того чи того наукового напряму тапотребам суспільства;
 
* пояснювальний потенціал — спроможність терміна доаналітичної інтерпретації, класифікації понять, явищ, подійпевної галузі науки й відповідних їй сфер практичної діяльності;
 
* організаційний і методологічний потенціал — належність до родової чи видової категорії та кількість похіднихтермінів, що визначає місце терміна в межах терміносистеми;• історичне значення — поперше, значення терміна в становленні певної галузі науки; подруге, роль, яку він відіграєв збереженні здобутків української енциклопедистики (прим.:у зазначеному випадку йдеться про залучення термінів, виокремленихта включених до попередніх вітчизняних універсальних енциклопедичних видань (УРЕ, ЕСУ, УСЕ тощо) тагалузевих енциклопедій).З опертям на зазначені методологічні принципи в межахкожної наукової галузі розроблено родове дерево понять, доякого ввійшли такі групи термінів:
 
* основні — основоположні поняття теоретичної конструкції, які складають ядро терміносистеми;
 
* базові — загальнонаукові поняття, які використовуютьсяі в інших галузях знання;• похідні — видові чи аспектні різновиди основних і базових понять;
 
* запозичені із суміжних галузей знань, але тісно пов’язаніз теоретичною конструкцією даної галузі.
 
  
===Перший том Великої української енциклопедії===
+
== Автор ВУЕ ==
+
[[Автор ВУЕ::Киридон А. М.. М. Киридон]]
У біографічному блоці ВУЕ подано статті провидатних українських та зарубіжних громадських, політичних, військових діячів, учених і винахідників, митців іспортсменів. Відповідні гасла відібрано за такими критеріями: місце особи в державнополітичних процесах, важливістьїї внеску в розвиток науки, техніки, літератури, мистецтва,суспільного життя. Взято до уваги також популярність тогочи того діяча, зацікавленість його творчими досягненнями, ане лише наявність офіційних або почесних звань, премій, нагород. Критеріям відбору персоналій та особливостям редакторської підготовки біографічних статей присвячено окремий розділ методичних рекомендацій, розроблених співробітниками ДНУ «Енциклопедичне видавництво»2.Пропоноване видання — Велика українська енциклопедія — перший в незалежній Україні універсальний звід знань.ВУЕ планується як багатотомне видання, що міститиме понад 80 тисяч гасел. Значна їх частина вводиться в енциклопедичний обіг уперше. В енциклопедії подано поняття і категорії усіх галузей знань.Підставовим при укладанні універсальної енциклопедії удрукованому та електронному варіантах є положення, що загальний реєстр гасел ВУЕ не є жорстко усталеною конструкцією. У процесі створення енциклопедії наповнення словника постійно зазнаватиме певних змін, зумовлених появоюнових термінів і визначень та актуальної інформації. Особливоюмобільністю відзначається слóвник та наповненнястаттями портальної версії, яка уможливлює максимально швидке оновлювання та дозволяє доповнювати галузеві терміно-системи, сприяє поширенню інформативності. Серед авторів статей першого тому ВУЕ — широке коло фахівців із різних галузей знань багатьох академічних установ, вищих закладів освіти, державних інституцій. Є відомі фахівці, але є й нові імена дослідників. Дякуємо усім, хто незалишився байдужим і активно долучився спочатку до обговорення слóвника, а також у подальшому став автором статей.Перший том «Великої української енциклопедії» виходитьза програмою «Українська книга». Головна редакційна колегія, Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво» глибоко вдячні державним установам, науковим колективам, окремим дослідникам, а також усім, хто долучивсядо обговорення проекту й створення першого тому «Великоїукраїнської енциклопедії».Запрошуємо до подальшого осмислення теоретичних таконцептуальних засад підготовки енциклопедичних видань,обговорення проблем категоризації, критеріїв відбору, вдосконалення інструментарію, ймовірних перспектив вітчизняної енциклопедичної традиції, інших проблем сучасної енциклопедистики. Головна редакційна колегія, Державна науковаустанова «Енциклопедичне видавництво» будуть вдячні читачам за відгуки й побажання у зв’язку з виходом першоготому «Великої української енциклопедії», візьмуть їх до увагипри підготовці наступних томів.
 
|style=1
 
|headerstyle = background: #fffdb7; font-size: 100%;
 
|contentstyle = color:black;
 
|fw1=2143
 
|fw2=32434
 
|bg1= #0000
 
|bg2=#0000
 
|ta1=222222222222222222222
 
|ta2=44444444444
 
}}
 

Поточна версія на 13:04, 25 лютого 2024


Універсальна національна енциклопедія, багатотомне (орієнтовно – 30 т.) видання якої в паперовій та електронній версіях розраховане на 2013–2026 рр.

У версії словника заплановано близько 80 000 статей. За основну мету універсальної енциклопедії визначено: подати для найширшого читацького загалу в стислій і доступній формі системний набір сучасних достовірних наукових відомостей з усіх галузей людських знань у зручному для користування форматі, адекватному модерному розвиткові інформаційних технологій.

Грецький етимон слова енциклопедія (ẻγκύκλιος παιδεία) в буквальному перекладі означає «циклічне навчання, виховання; цикл, коло знань», а отже, вказує на такі засадничі ознаки цього роду видань, як: 1) системність (циклічність) уміщених у них знань та 2) їхній навчальний, виховний, просвітницький характер. Енциклопедія концентрує, систематизує й унаявнює обсяг знань, рівень свідомості, культурний, духовний потенціал і часово-просторовий континуум певного суспільства, історичного періоду.

Ідея

Ідея видання «Універсальної енциклопедії» (УЕ) в Україні в середовищі академічної інтелігенції визрівала у 1990-х. Уперше цю ідею оприлюднено на загальних зборах Національної академії наук України 6 квітня 2001 (доповідь І. Дзюби «Національна енциклопедія України – пріоритетний проект ХХІ ст.»). Однак практична реалізація проекту затяглася. Указом Президента України від 15 грудня 2006 р. за підписом В. Ющенка Кабінету Міністрів України доручалося «вжити заходів щодо підготовки і випуску у 2007-2015 рр. багатотомного видання «Українська національна енциклопедія». Однак насправді проект залишився проектом (одна з причин – відсутність державної підтримки). У подальшому видозмінилася й назва проекту.

29 листопада 2012 р. Президія НАН України знову повернулася до розгляду питання видання універсальної енциклопедії. Було вирішено розпочати підготовку видання багатотомної «Великої української Енциклопедії» у паперовій (друкованій) та електронній формах. Відтепер з’являється нова назва майбутнього проекту універсальної енциклопедії – «Велика українська енциклопедія». Цією ж постановою головою Головної редакційної колегії було призначено академіка НАН України Ю. Левенця. Базовими організаціями з підготовки ВУЕ було визначено Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України та Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Планувалося за фінансової підтримки Держкомтелерадіо України у межах програми «Українська книга» забезпечити у 2013 р. підготовку та видання Словника ВУЕ із залученням провідних фахівців установ НАН України. Однак 2013р. видання не було здійснене. Від імені НАН України підготовлено звернення до Президента України щодо підтримки на державному рівні справи створення ВУЕ.

Указом Президента України за №1 від 2 січня 2013 р. «Про велику українську енциклопедію» передбачалося видання ВУЕ упродовж 2013-2020 рр. Цим же документом було передбачено створення Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво імені М. П. Бажана» шляхом реорганізації Державного підприємства «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана» та «Головної редакції Зводу пам’яток історії та культури України при видавництві «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана». Президент доручив вирішити в установленому порядку питання фінансового і матеріально-технічного забезпечення заходів із підготовки та видання протягом 2013-2020 рр. ВУЕ. Кабінету Міністрів було доручено розробити за участі НАН України і затвердити у двомісячний термін план заходів із підготовки видання. Відтак у січні 2013 р. розпочато роботу над створенням «Великої української енциклопедії». У лютому 2013 р. під керівництвом НАН України було створено Робочу групу з підготовки енциклопедії (голова Ю. Шаповал), до якої увійшли авторитетні фахівці з усіх інституційних відділень НАН України. Цій групі надано базовий Словник, переданий Інститутом енциклопедичних досліджень НАН України. Отримана версія мала вигляд вордівського файлу, де в абетковому порядку було репрезентовано понад 48 тисяч гасел. На виконання Указу президента 27 березня 2013 р. з’явилося відповідне розпорядження Кабінету Міністрів України № 172-р «Про заходи щодо виконання Указу Президента України від 2 січня 2013 р. №1 «Про Велику українську енциклопедію». 24 квітня 2013 р. наказом №78 Голова Держкомтелерадіо України (на той час – О. Курдінович) затвердив План заходів Держкомтелерадіо України щодо підготовки та видання упродовж 2013-2020 рр. ВУЕ. Відтепер ключовим інструментом у підготовці ВУЕ стала Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво» (її директором було призначено доктора історичних наук, прфесора Юрія Шаповала, першим заступником – доктора фізико-математичних наук, професора Максима Стріху). НАН України мала забезпечувати науково-методичний супровід процесу створення «Великої української енциклопедії» (зокрема у сформованих при відділеннях НАН України науково-редакційних групах з опрацювання матеріалів). 2014 – лютий 2015 р. обов'язки директора виконував доктор історичних наук, професор Володимир Кривошея. З лютого 2015 р. Державну наукову установу «Енциклопедичне видавництво» очолює доктор історичних наук, професор Алла Киридон. Колектив установи працював над концептуальними питаннями створення Великої української енциклопедії, опрацюванням базової версії словника, розробкою концепції програмного забезпечення Словника тощо. Основний підхід до майбутньої енциклопедії базувався на електронній версії видання. 12 січня 2015 р. оприлюднено Указ Президента України за №7 «Питання підготовки та видання Великої української Енциклопедії», яким до Указу Президента України від 2 січня 2013 р. № 1 «Про Велику українську енциклопедію» вносилися зміни. Так, пролонговувався термін підготовки багатотомного видання до 2026 р. Передбачалося видання в електронному та паперовому вигляді. Роль енциклопедій національного рівня (а з-поміж них – універсальних) актуалізується у періоди трансформаційних зламів, історичних, суспільно-політичних та соціально-економічних перетворень, пошуку та утвердження нових ідентичностей. Єдиною українською універсальною енциклопедією була багатотомна «Українська радянська енциклопедія», видана Головною редакцією «Української радянської енциклопедії» (головний редактор – Микола Бажан): упродовж 1959–63 видано тт. 1–16, в 1965 – т. 17 «Українська Радянська Соціалістична Республіка». Друге видання (в 12 т. 13 кн.) виходило друком упродовж 1976-1985 рр. Універсальні та галузеві енциклопедії, створені й видані в Україні у різний час, становлять не лише історичну та джерелознавчу цінність, але й почасти залишаються актуальними в науковому та інформаційному плані. Однак із часу виходу в світ останнього тому другого видання «Української радянської енциклопедії» (УРЕ) минуло вже понад три десятиліття. За ці роки постала Українська незалежна держава, радикально змінилося суспільство – замовник енциклопедії, а отже, змінилися й вимоги до принципів укладення таких видань, передусім до змісту певних циклів знань, їх тлумачення та способів подання. За роки незалежності зусиллями багатьох академічних установ вже видано низку галузевих енциклопедій, які підготували підґрунтя для створення сучасної універсальної національної енциклопедії. Вироблення концепції ВУЕ ґрунтувалося на сукупності основних ідей та засад створення багатотомного універсального видання. Основою підготовки проекту є україноцентричність. За усталеною для універсальних енциклопедій традицією, частка власне національного матеріалу в ВУЕ становитиме не менше третини обсягу видання.

Концепція

Концептуально «Велика українська енциклопедія» передбачає створення не лише сучасного компендіуму людських знань на виробленому досвідом провідних національних універсальних енциклопедій рівні, але й систематизацію та репрезентацію в доступному вигляді (друкованій та електронній версіях) напрацювань попередніх поколінь.

Концепція «Великої української енциклопедії» зорієнтована на сучасне наукове осмислення картини світу, історії людської цивілізації, внеску в неї українського народу. У ній мають бути представлені найвидатніші події та постаті світової історії, науки, культури, мистецтв, інших сфер людської діяльності; інтерпретовані найважливіші відкриття людського розуму і витвори людських рук, суспільні інституції та господарські структури, що вплинули на долю світу і народів; відображено рух політичних і культурних ідей та динаміку наукових уявлень. Також мають знайти відображення докорінні зміни в політичній карті світу, сучасні вчення в галузі природничих наук, філософії, історії, політології, соціології, культурології, естетики тощо. Україна має виступати не лише як органічна складова частина цієї інтелектуально інтерпретованої картини світу, але й як суб’єкт інтерпретації – в тому значенні, що цю енциклопедію творитимуть українські вчені, даючи самостійний інтелектуальний продукт на підставі освоєння досягнень світової науки і методологій і таким чином репрезентуючи здатність українства запропонувати свій оригінальний внесок у спільне самопізнання людства.

Реєстр гасел

Слóвник Великої української енциклопедії

Важливим методичним інструментом для упорядкування масиву гасел, унормування категорійно-понятійних систем та формування схем статей для енциклопедії став Слóвник (вийшов друком 2015 р.). Він є своєрідним каркасом енциклопедії, характеризує її тематичну своєрідність та дає базові уявлення про змістовне наповнення. Значна частина гасел упроваджується до енциклопедичного обігу вперше. В енциклопедії подано поняття й категорії усіх галузей знань. При формуванні слóвника й виробленні критеріїв відбору гасел враховувався попередній досвід створення універсальних енциклопедій, зокрема «Большой советской энциклопедии», «Української радянської енциклопедії», «ЕнциклопедіЇ українознавства» за редакцією В. Кубійовича, «Енциклопедії сучасної України» та інших енциклопедичних проектів. Крім вітчизняного досвіду предметом аналізу стала й практика формування слóвників енциклопедій за кордоном, що зокрема дозволило поповнити тематичні слóвники ВУЕ інформацією про світові досягнення в галузі науки, техніки, мистецтва й спорту. При цьому вагомим стало врахування того, що універсальна енциклопедія має розкривати сутність усталених і поширених категорій і понять і не може бути перевантаженою вузькоспеціальними термінами.

Перспектива

Encyclopedia book.jpg

2016 р. вийшов друком перший том «Великої української енциклопедії» (А-Акц). Видання здійснено за програмою «Українська книга». Презентація першого тому ВУЕ відбулася 28 березня 2017 р. у Великому конференц-залі НАН України (м. Київ).

Від 2017 р. реалізовується відразу дві версії «Великої української енциклопедії» – друкованої та електронної (е-ВУЕ). Йдеться не про аналогову версію друкованої продукції, а цілком самостійний мультимедійний проект створення е-ВУЕ. Презентація портальної версії е-ВУЕ відбулася 13 грудня 2018 р.[1]

Подальший алгоритм: наповнення портальної версії ВУЕ, апробація текстів, 2020–2026 рр. – підготовка й видання друкованої версії. Відповідно до затвердженої стратегії підготовки ВУЕ видання планується завершити 2026 р. Наявність національної енциклопедії універсального типу є вагомим елементом престижу й авторитету держави, мірилом розвиненості відповідного суспільства та його культури, цивілізаційного рівня нації. «Велика українська енциклопедія» – перша за доби незалежності універсальна енциклопедія. ВУЕ має стати інтелектуальною візитівкою держави.

Джерела

  1. Концепція Великої української енциклопедії // Методичні рекомендації з підготовки, редагування та оформлення статей до Великої української енциклопедії / За ред. д.і.н., проф. Киридон А.М. – Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2015. – С. 16–20.
  2. Про Велику українську енциклопедію: Указ Президента України №1 від 2 січня 2013 р. Питання підготовки та видання Великої української енциклопедії: Указ Президента України №7 від 12 січня 2015 р.
  3. Велика українська енциклопедія. Словник. – К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2015. – 1408 с.
  4. Велика українська енциклопедія. Т. 1: А-Акц. – К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2016. – 592 с. (Велика українська енциклопедія. [у 30 т.] / упоряд. д.і.н., проф.. Киридон А.М., 2016. – Т.1. – 592 с.)

Література

  1. Дзюба І. Про концептуальні засади підготовки української універсальної енциклопедії. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/dopovid.pdf
  2. Киридон А. Велика українська енциклопедія як національний проект: поступ ініціації // Наукові засади та теоретико-методологічні принципи створення сучасних енциклопедій: колективна монографія / За ред. д.і.н., проф. Киридон А.М. – К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2015. – С. 7–14.
  3. Киридон А. Пошук інструментарію до енциклопедичних проектів // Наукові засади та теоретико-методологічні принципи створення сучасних енциклопедій: колективна монографія / За ред. д.і.н., проф. Киридон А.М. – К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2015. – С. 5–6.
  4. Методичні рекомендації з підготовки, редагування та оформлення статей до Великої української енциклопедії (проект) / За ред. д.і.н., проф.. Киридон А. М. – К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2015.
  5. Енциклопедичні видання в сучасному інформаційному просторі: колективна монографія / За ред. д.і.н., проф. Киридон А. М. – К. : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2017. – 312 с.
  6. Редакторська підготовка текстів е-ВУЕ – портальної версії «Великої української енциклопедії» : методичні рекомендації / за ред. д. і. н., проф. Киридон А. М.; відп. За вип. д. н. соц. ком. Крайнікова Т. С. – К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2017. – 124 с.

Примітки

Автор ВУЕ

А. М. Киридон

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶