Єринг, Рудольф фон
Є́ринг, Рудо́льф фон [ нім. Jhering (Ihering), Rudolf von; 22.08.1818, м. Аурих, тепер земля Нижня Саксонія, Німеччина — 17.09.1892, м. Геттінген, тепер земля Нижня Саксонія, Німеччина] — філософ і теоретик права, представник реалістичної школи права, основоположник юриспруденції інтересів.
|
Єринг, Рудольф фон (Jhering, Rudolf von) | |
|---|---|
| Народження | 22.08.1818 |
| Місце народження | Аурих |
| Смерть | 17.09.1892 |
| Місце смерті | Геттінген |
| Місце діяльності | Базельський університет, Віденський університет |
| Напрями діяльності | Правознавство |
| Традиція/школа | Юридичний позитивізм |
Життєпис
Народився в сім’ї адвоката, доктора права. Після закінчення курсів у місцевій гімназії розпочав вивчення юриспруденції. Навчався в університетах міст Геттінгена, Гейдельберга, Мюнхена та Берліна. У м. Берліні 1844 склав докторський іспит, згодом проводив лекції.
1845 призначений ординарним професором Базельського університету. Викладацька діяльність проходила в містах Ростоку (1846), Килі (1849), Гессені (з 1851).
Співзасновник журналу «Щорічники теоретичних досліджень цивільного права» (нім. «Jherings Jahrbьcher fьr die Dogmatik des bьrgerlichen Rechts»; 1857). Видання стало важливим для розвитку цивільного права того часу.
Після сімнадцятирічної роботи в Університеті Гессена Єринга запросили до Віденського університету. З 1872 викладав на юридичному факультеті Університету Геттінгена. Тут провів останні роки життя.
Наукові праці
Основоположними дослідженнями Єринга є «Дух римського права на різних ступенях його розвитку» (нім. «Der Geist des rцmischen Rechts in verschiedenen Stadien seiner Entwicklung»; 3 ч., 1852–1865), «Боротьба за право» (нім. «Kдmpfe fьr das Recht»; 1872), «Ціль у праві» (нім. «Das Ziel ist richtig»; 1883).
Ранні праці створив під впливом історичної школи права Ф. К. фон Савін’ї (1779–1861; Німеччина). Згодом визнав методи і принципи цієї школи обмеженими та такими, що не задовольняють потреби юриспруденції у повному обсязі. У праці «Дух римського права на різноманітних стадіях його розвитку» прагнув розкрити універсальні принципи історії законодавства (зокрема римського права).
У лекції «Боротьба за право» (нім. «Der Kampfums Recht»; 1872) виклав концепцію, де трактував право як конфлікт реальних інтересів. Подальшого розвитку ці ідеї набули розвитку в дослідженні «Ціль в праві» (нім. «Der Zweckim Recht»; 1877–1884).
Одна з основних ідей «Боротьби за право» — доказ необхідності активної правової поведінки, опір беззаконню, активних дій із захисту порушеного права. Абсолютизував правові цінності.
Погляди
Еволюція поглядів Єринга надала поштовх для ідейного розвитку правової думки — від юриспруденції понять до юриспруденції інтересів, від юридичного позитивізму до соціологічної юриспруденції. Політико-правову творчу діяльність Єринга поділяють на 2 періоди.
- До середини 1850-х: дотримання установок «юриспруденції понять» [основну увагу зосереджено на виведенні (дедукціі) конкретних правоположень із загальних понять, в яких вбачалось основне джерело знання]. На початковому етапі дослідницького шляху Єринг розглядав право як існуюче лише в приписах, що походять від держави. Згодом закликав юристів відмовитися від «безглуздого конструювання понять, звільнити себе від гніту (юриспруденції понять) та наблизитися до реального життя, яке повинно бути і є головним джерелом права».
- Із середини 1850-х: відбувався період революції у поглядах Єринга. Він долучився до розроблення «юриспруденції інтересів». Вважав, що культ «логічного» для юриста-теоретика недоречний, оскільки правознавство не математика, і в ньому пріоритет повинен належати не логіці, а життєвим цінностям та реальним потребам. Єринг дедалі більше уваги надавав соціально-прагматичним, утилітаристським аспектам права. Пріоритетним у використаній ним методології пізнання права і держави стали опис, класифікація й аналіз фактів. Центральним поняттям його теорії стало поняття інтересу, який виражений у праві. Саме життя та інтереси є джерелом права, що зумовлюють його різноманітність у змісті норм права та правової поведінки. Сутність різних правових інститутів обумовлена, за Єрингом, реальними потребами індивідів, їхніми інтересами, що бере під захист та забезпечує держава.
Не розмежовував право та закон: вважав їх однопорядковими та ідентичними явищами. Більшість його суджень спрямована на закон.
Виступав за сильну державну владу для забезпечення порядку в суспільстві. Вказував, що держава повинна бути обмеженою правом: говорив про правову державу, в якій у результаті самообмеження влади правом і введення конституційної системи, закріплюється панування закону. Правова держава може існувати лише за умови, що державна влада сама підпорядковується визначеним нею порядком, в якому вона набуває правової міцності. За часів панування права будуть процвітати національний добробут, торгівля і ремесла, розвиватися властиві народу «розумові і моральні сили та якості».
Захист суб’єктивного права поширюється за межі інтересів конкретної особи, в кожному акті захисту стверджуються авторитет закону та реальний правопорядок. Право і справедливість здійснюються не тільки через діяльність суддів і державних чиновників. Кожна особа зобов’язана боротися з беззаконням, обстоювати свої права, діючи тим самим і в інтересах суспільства.
Визнання
Ідеї Єринга про боротьбу за право відповідали духові соціальних учень 19 ст. Положення про соціальну обумовленість права, про сутність і призначення держави і права набули розвитку в соціальних концепціях кінця 19 — початку 20 ст., зокрема класової боротьби в соціалістичних і комуністичних теоріях, соціал-дарвінізмі, теорії насильства, поглядах Ф. Ніцше тощо.
Праці
- Der Kampf ums Recht. Wien : Manz, 1872. 100 p.
- Р о с. п е р е к л. — Избранные труды : в 2 т. Санкт-Петербург : Юридический центр Пресс, 2006.
Література
- Wolf E. Rudolf von Jhering // Grosse Rechtsdenker der deutschen Geistesgeschichte. 4 aufl. Tьbingen : Mohr, 1963. 803 p.
- Francesco V. R. von Jhering e la conoscenza del diritto // Interpretazione e applicazione del diritto fra scienza e politica. Palermo : C.E.L.U.P., 1974. 230 p.
- Нерсесянц В. С. Юриспруденция: Введение в курс общейтеории права и государства. Москва : Норма ; Инфра-М, 1998. 288 с.
- Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. Історія політичних і правових вчень. Київ : Юрінком Інтер, 1999. 304 с.
- Rudolf von Jhering és jogelméletének hatása. Budapest : Pázmány Péter Katolikus Egyetem Jog- és Államtudományi Kar, 2011. 263 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Тихомиров Д. О. Єринг, Рудольф фон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Єринг, Рудольф фон (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.02.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
