АН-30
Ан-30 — двомоторний турбогвинтовий літак повітряного спостереження та аерофотозйомки. Створено у Дослідно-конструкторському бюро ОКБ-49 (м. Таганрог, РФ). Випускали на Київському авіаційному заводі (КАЗ; нині Серійний завод «Антонов»). Основою для Ан-30 став пасажирський літак Ан-24 (див. АН) розробки О. Антонова.
Зміст
Історична довідка
1959 у конструкторському бюро О. Антонова створено турбогвинтовий пасажирський літак для місцевих повітряних ліній Ан-24. Його характеристики підходили для започаткування низки спеціалізованих варіантів, зокрема літака для аерофотозйомки, покликаного замінити відповідні модифікації застарілих Лі-2, Іл-12 та Іл-14. Створення варіанта Ан-24ФК 1964 доручили таганрозькому ОКБ-49, оскільки Київський механічний завод (КМЗ; нині — «Антонов», Державне підприємство) був завантажений іншими проєктами. Прототип, переобладнаний із серійного Ан-24, уперше злетів 21.08.1967.
Конструкція Ан-24ФК суттєво відрізнялася від базового літака, тому аерофотознімальному варіанту надали позначення Ан-30. Серійне виробництво Ан-30 здійснювали 1973–1979 на КАЗ. Виготовили 124 літаки, з них 33 отримало Міністерство оборони СРСР, 66 — радянська цивільна авіація, 25 — були експортовані.
Модифікації
- Ан-30А — варіант для цивільної авіації (70 екземплярів);
- Ан-30Б — варіант для військової авіації (54 екземпляри), відрізнявся складом радіообладнання і можливістю встановлення по боках фюзеляжу двох тримачів БДЗ-34 для бомб масою до 500 кг;
- Ан-30РР — літак радіаційної розвідки (2 переобладнано 1977–1979);
- Ан-30Р — літак радіаційної, хімічної та бактеріологічної розвідки (2 переобладнано 1984–1986);
- Ан-30М «Метеозахист» — літак, призначений для штучного викликання опадів шляхом відстрілу спеціальних патронів із йодидом срібла (2 переобладнано 1986);
- Ан-30Д — варіант зі збільшеною дальністю завдяки встановленим по боках фюзеляжу двом додатковим паливним бакам місткістю по 1500 л (8 переобладнано у 1990-х — 2000-х);
- Ан-30А-100 — пасажирський літак на 48 пасажирів (7 переобладнано з 2000).
Характеристика
Ан-30 — моноплан цілком металевої конструкції з високо розташованим прямим крилом і класичним хвостовим оперенням. Від Ан-24 відрізняється повністю заскленою носовою частиною фюзеляжу і піднятою кабіною пілотів, яка утворює характерний «горб». У нижній частині фюзеляжу влаштовані 5 вікон з оптичного скла, призначених для фотоапаратури, які закривали спеціальними шторками. Силова установка Ан-30 відповідає військово-транспортному літаку Ан-26. Вона складається з двох основних турбогвинтових двигунів АІ-24ВТ (потужність по 2820 к. с.) і додаткового розгінного турбореактивного двигуна РУ19А-300 (тяга 800 кгс), встановленого у хвостовій частині правої мотогондоли.
Цільове обладнання Ан-30 складається з аерофотоапаратів АФА-41/7,5, АФА-41/10, АФА-41/20, АФА-42/20. У варіанті Ан-30Б додатково встановлювали топографічну установку ТАУ-М з аерофотоапаратом АФА-54/50. Цей варіант також відрізнявся радіостанціями військового стандарту та багатшим радіонавігаційним обладнанням. У 1980-х частину Ан-30 додатково обладнано метеорологічними радарами «Гроза-30».
| Модифікація | Ан-30Б |
| Екіпаж, осіб | 7 |
| Розмах крила, м | 29,15 |
| Довжина літака, м | 24,26 |
| Висота літака, м | 8,32 |
| Площа крила, м2 | 74,9 |
| Маса порожнього літака, кг | 15 800 |
| Максимальна злітна маса, кг | 23 000 |
| Потужність двигунів, к. с. | 2 × 2 820 |
| Максимальна швидкість, км/год | 540 |
| Крейсерська швидкість, км/год | 360–400 |
| Практична стеля, м | 8 300 |
| Максимальна дальність, км | 2 560 |
Служба
Військово-повітряні сили СРСР отримали перші літаки Ан-30Б 1974. Вони надходили на озброєння Окремих далекосяжних розвідувальних авіаційних ескадрилей (ОДРАЕ) — 86-ї (Чернівці), 151-ї (Красноярськ), 5-ї (Братськ, від 1989 — Тирасполь). Головним завданням цих ескадрилей було картографування місцевості.
1981–1989 Ан-30Б брали участь у збройній інтервенції до Афганістану. Літаки Ан-30Б 86-ї ОДРАЕ, а також спеціалізовані літаки Ан-30Р брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Після розпаду СРСР російські Ан-30Б брали участь в 1-й (1994–1996) і 2-й (1999–2003) Чеченських війнах, збройному конфлікті в Таджикистані (1993–1999) та збройній інтервенції до Сирії (з 2015).
Цивільні Ан-30А в СРСР виконували завдання Головного управління геодезії і картографії. Також відіграли значну роль у ліквідації наслідків катастроф (фотографували райони лісових пожеж, зону Чорнобильської катастрофи тощо). На момент розпаду СРСР цивільна авіація мала 64 Ан-30А, які згодом використовували авіакомпанії РФ, України і Казахстану (зокрема у пасажирському варіанті). На початок 2023 6 Ан-30 літали у РФ.
У другій половині 1970-х експортовано 25 Ан-30: 5 у цивільному варіанті і 20 — у військовому (зі спрощеним обладнанням). Найбільшим покупцем стала Китайська Народна Республіка (13 літаків); крім того, постачали до Болгарії, Румунії, В’єтнаму, Афганістану, Монголії, Куби. Вживані Ан-30 потрапили до Чехословаччини, Анголи, Судану. На початок 2023 в експлуатації залишалися 2 літаки у Військово-повітряних силах Румунії і 2 — у Військово-повітряних силах Судану.
Ан-30 в Україні
1992 до складу Військово-повітряних сил України увійшла 86-та ОДРАЕ, яка мала 8 літаків Ан-30Б. Наприкінці цього року 2 літаки передали до новоствореної 10-ї окремої авіаескадрильї (ОАЕ) «Блакитна стежа» (аеродром Бориспіль), створеної для інспекційних польотів у рамках Договору про відкрите небо. На початку 2000-х 10-та ОАЕ увійшла до складу 15-ї бригади спеціальної авіації (нині — 15-та бригада транспортної авіації; БрТрА). 1996 85-ту ОДРАЕ розформували, а 6 Ан-30Б передали Міністерству з надзвичайних ситуацій. З них в експлуатацію ввели 2 літаки, а решту повернули Військово-повітряним силам і законсервували.
Восени 2003 Ан-30Б 15-ї авіабригади використовували під час кризи довкола острова Тузла. 2004–2005 після серії вибухів боєприпасів на українських складах ці літаки фотографували терени довкола складів для оцінювання завданих збитків.
Від квітня 2014 2 Ан-30Б 15-ї БрТрА брали участь в Антитерористичній операції на Сході України. 06.12.2014 літак Ан-30Б Повітряних сил Збройних Сил України був збитий проросійськими бойовиками поблизу м. Слов’янська. Загинуло 5 із 8 членів екіпажу. Для компенсації втрати в листопаді 2014 і червні 2015 повернуто в стрій 2 Ан-30Б, що перебували на консервації. На початок 2022 Повітряні сили Збройних Сил України експлуатували 3 літаки Ан-30Б, Спеціальний авіаційний загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій — 1 літак цього типу.
Література
- Якубович Н. Фоторазведчик и картограф: О самолете Ан-30 // Крылья Родины. 1997. № 9. С. 1–4.
- Дроздов С. Воздушный картограф и дозорный // Авиация и время. 2017. № 2. С. 4–27.
- Charuk A. Antonow An-30 // Lotnictwo. 2020. № 11. P. 60–69.
- The Military Balance. London : The International Institute for Strategic Studies, 2022. 504 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Харук А. І. АН-30 // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/АН-30 (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.05.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
