Абат

Аба́т, абати́са (пізньолат. abbas (abbatis), з грец. ἀββᾶ, від арамейського ábbā — батько) — людина, яка очолює абатство.

Назва з’явилася в середньовічній Західній Європі для позначення сану настоятелів християнських (католицьких та англіканських) монастирів або згромаджень. Абати керують духовним і господарським життям чоловічих монастирів; абатиси служать як духовні матері в жіночих монастирях.

Високий статус абата робить його впливовою особою в житті Церкви: він бере участь у церковних соборах, ухваленні важливих рішень тощо. Абати найвизначніших монастирів добилися незалежності від єпископів і підпорядковані безпосередньо Папі Римському.

Однак право рукопокладання для абата обмежене: він може висвячувати лише в нижчі церковні чини. Звання абата прийнято в чернечих орденах бенедиктинців, клюнійців і цистерціанців; у домініканському і картезіанському орденах настоятель зветься пріором.